- •1. Створення та діяльність громадських опозиційних рухів у зарубіжних слов’янських країнах у 1970-1980-х рр.
- •2. Кризи політ. Систем у зарубіжних слов’янських країнах у 1980-1990-х рр.
- •3. Особливості процесу демонтажу командно-адміністративної системи в зарубіжних слов’янських країнах.
- •4. Встановлення режимів «народної демократії» в зарубіжних слов’янських країнах наприкінці 1940-х рр.
- •5. Спільне і специфічне в політичних системах слов’ян країн. В 1940-1960-х рр.
- •Репресії та судове свавілля в країнах регіону у другій половині 1940-1950 р.
- •Геополітичні зміни після краху комунізму в Східній Європі наприкінці 1980-х рр.
- •«Королівство Польське».
- •Відновлення незалежності Польщі. Основні етапи державотворення.
- •11. Визначення польських кордонів після Першої світової війни.
- •12. Радянсько-польська війна. Ризький мирний договір.
- •13. Польсько-литовські відносини 1918-1939 рр.
- •14. Розвиток конституційного процесу у міжвоєнній Польщі.
- •15. Внутрішньополітичний розвиток Польщі у 1918-1926 рр.
- •Державний переворот 1926 р. У Польщі.
- •Режим «санації» у Польщі, 1926-1935 рр.
- •Польща напередодні Другої світової війни, 1935-1939 рр.
- •Зовнішня політика Польщі у 1920-1930-х рр.
- •Німецький окупаційний режим у Польщі під час Другої світової війни.
- •Створення та діяльність польського еміграційного уряду в роки Другої світової війни.
- •Збройні формування польського руху опору в роки Другої світової війни.
- •«Польське питання» в роки Другої світової війни.
- •Пкнв і його програма.
- •Політична боротьба в Польщі, 1945-1948 рр.
- •Криза в Польщі 1956 р. Та її наслідки.
- •Криза 1968 р. І 1970 р. У Польщі та її наслідки.
- •Криза в Польщі у 1980-1981 рр. Запровадження воєнного стану.
- •«Круглий стіл» в Польщі, його результати та наслідки.
- •Розвиток Польщі у 1990-2010-х рр.
- •Чеські та словацькі землі в роки Першої світової війни.
- •33. Проголошення незалежності Чехословаччини, основні етапи державотворення.
- •34. Визначення кордонів Чехословаччини після Першої світової війни
- •35. Державно-політичний устрій міжвоєнної Чехословаччини
- •36. Внутрішньополітичний розвиток Чехословаччини у 1918-1938 рр.
- •37. Мюнхенський диктат. «Друга республіка» в Чехословаччині.
- •38. «Протекторат Богемія та Моравія».
- •39. «Незалежна Словацька республіка».
- •Створення та діяльність чехословацького еміграційного уряду під час Другої світової війни.
- •Словацьке національне повстання, 1944 р.
- •Уряд національного фронту Чехословаччини. Кошицька програма.
- •Чеське національне повстання, 1945 р.
- •Політична боротьба в Чехословаччині у 1945-1948 рр.
- •Режим к.Готвальда в Чехословаччині.
- •46. Розвиток Чехословаччини в 1950-1960-х рр.
- •47. «Празька весна».
- •48. Політика «нормалізації» в чсср ті її результати.
- •49. «Ніжна революція» в Чехословаччині.
- •50. Розпад Чехословацької федерації та його причини.
- •51. Розвиток Словацької республіки у 1993-2010-х рр.
- •52. Розвиток Чеської республіки у 1993-2010-х рр.
- •53. Сербія і Чорногорія у Першій світовій війні.
- •54. «Держава словенців, хорватів та сербів».
- •55. Утворення Королівства сербів, хорватів і словенців.
- •56. Визначення кордонів Королівства схс після Першої світової війни.
- •57. Державно-політичний устрій Королівства схс.
- •58. Внутрішньополітичний розвиток Королівства схс у 1918-1929 рр.
- •60. Особливості внутрішньополітичного розвитку Королівства Югославія у період регентства, 1934-1941 рр.
- •61. «Квітнева війна» 1941 р. Та розчленування Югославії.
- •62. «Незалежна Держава Хорватія».
- •63.Партизанських рух в Югославії в роки Другої світової війни.
- •64. Створення авнвю та його діяльність.
- •65. Рух четників в Югославії в роки Другої світової війни.
- •66. Переговори «Тіто-Шубашич». Тимчасовий коаліційний уряд Югославії.
- •67. Створення фнрю.
- •68. Особливості політичного режиму й.Тіто в Югославії.
- •69. Конфлікт «Сталін-Тіто» та його наслідки для Югославії.
- •70. «Самоврядувальний соціалізм» в Югославії.
- •71. Зовнішня політика Югославії у 1950-1980-х рр.
- •Розпад сфрю та його причини.
- •73.Проголошення незалежності Словенії та Хорватії у 1991 р.
- •74.Причини і наслідки міжетнічної війни у Боснії та Герцеговині.
- •75.Причини і наслідки Косовської кризи.
- •76. Союзна Республіка Югославія (1992-2003)
- •77. Розпад конфедерації Сербії і Чорногорії. Сербія і Чорногрія на сучасному етапі
- •78. «Македонська проблема» у відносинах балканських країн
- •79. Болгарія у Першій світовій війні
- •80. Нейський мирний договір
- •81. Державно-політичний устрій Болгарського царства
- •Уряд о. Стамболійського в Болгарії.
- •Державний переворот червня 1923 р. Режим о.Цанкова в Болгарії.
- •Державний переворот в Болгарії 1934 р. Та його наслідки.
- •Зовнішня політика Болгарії у міжвоєнний період.
- •Болгарія в роки Другої світової війни (1939-1945). Підсумки війни для країни.
- •Політика царя Бориса ііі в Болгарії.
- •Державний переворот в Болгарії вересня 1944 р. Та його наслідки.
- •Рух опору в Болгарії під час Другої світової війни.
- •90. Політична боротьба в Болгарії в 1945-1947 рр.
- •Тоталітарний режим в Болгарії, 1948-1953 рр.
- •Авторитарний режим т.Живкова в Болгарії.
- •93. Розвиток Болгарії у 1990-2010-х рр.
Збройні формування польського руху опору в роки Другої світової війни.
У вересні-жовтні 1939 року виникла перша підпільна військова організація «Служби перемоги Польщі». Наприкінці року почала формуватися урядова Спілка збройної боротьби. У міжнародних відносинах Польщу представляв створений у Франції генералом В.Сікорським уряд, який потім переїхав до Лондона. У складі представники різних політичних сил: «Стронніцтво народове», «Стронніцтво праці», «Стронніцтво людове» та соціалісти. Під тиском низових організацій керівництво людовців погодилося на створення військових формувань - «батальйонів хлопських» за допомогою яких вони планували самостійно завоювати владу в Польщі та відновити державність на основі конституції 1921р. Стронніцтво праці, соціальну базу становили середні та дрібні підприємці, інтелігенція, ремісники та робітники, відмовилося від створення власних військових організацій. Політичний погоджувальний комітет чотирьох партій склався в 1940 році і був дорадчим органів при Делегатурі - представництві уряду в окупованій країні. Прерогативою Делегатури було керівництво Спілкою збройної боротьби (майб. АК) на чолі з генералом С. Грот-Ровицьким. Основне завдання Спілка вбачала в групуванні сил, накопиченні зброї, вишколі та підготовці до захоплення влади в момент визволення Польщі союзниками. АК мала добре розбудовану структуру: керівний орган - комендатура, в складі якої структурні підрозділи та окремі служби, структурні закордонні підрозділи, які діяли у Великобританії, Угорщині і Німеччині. До АК влилися менші збройні організації: «Таємна польська армія», «Таємна військова організація», «Збройна конфедерація», «Соціалістична бойова організація». Після тиску з боку радянського й британського урядів АК організувало на окупованій радянській території акцію “Вахляж”, завданням якої була охорона майбутнього повстання в Польщі від німецьких військ, а наприкінці листопада 1942 року вивела з ладу варшавський залізничний вузол. У жовтні 1942 року командування АК створило керівництво диверсіями, до складу ввійшли різні існуючі диверсійні структури, харцерська організація “Сірі шеренги”. У черговий раз зазнав модернізації план дій Армії Крайової на момент вступу Червоної Армії на територію Польщі - план «Бужа» - завдання: в момент відступу гітлерівських військ напасти ти на їхні ар`єргарди й за п`ять хвилин до приходу радянських військ захопити владу від імені лондонського уряду. Так, коли 13 липня 1944 року Червона Армія й Армія Крайова спільними зусиллями здобули Вільнюс, спроба польського командування виступити в ролі «господаря» звільненої території закінчилась тим, що вони були роззброєні та інтерновані. Операція «Бужа» провалилась, більш ніж 6 тисяч бійців АК заарештовано. За Бугом після приходу Червоної Армії тимчасово встановилося двовладдя. Армія Людова також була конспіративною військовою організацією, створена на початку 1944 року на базі Народної гвардії, яка практично підпорядкувалася Польській робітничій партії, визнала захоплення східних польських земель Радянським союзом. Основним завданням АЛ було ведення боротьби проти нацистів з метою відбудови польської держави під керівництвом комуністів, підрозділи вели збір розвідданих для радянського командування, проводили спільні бойові акції із «червоними партизанами, а пізніше - із підрозділами Радянської армії, готувалися до захоплення влади комуністами. У 1944 році існувало 6 округів АЛ, а її підрозділи формувалися за принципом партизанських загонів. На початку 1944 армія налічувала близько 8 тисяч членів, а у липні того ж року - 30 тисяч вояків. Із поляків було створено 6 бригад, додалося ще дві бригади, сформовані із військовополонених, котрим вдалося втекти з неволі. З контрольованих Червоною Армією територій в АЛ було перекинуто бригаду імені Ванди Василевської. Однак період діяльності усіх цих бригад був досить коротким - часто не перевищували одного місяця. Декретом прокомуністичної Всепольської народної ради 21 липня 1944 року із АЛ та Польської армії в Союзі було утворено Військо Польське. На противагу Крайовій Раді Народовій 9 січня 1944 року проголошено створення Ради єдністі народової, яка отримала повноваження підпільного парламенту. Так на рубежі 1944 року завершилося формування двох основних таборів у польському русі опору.
