16. Збройні формування польського руху опору в роки Другої світової війни.

У вересні-жовтні 1939 року виникла перша підпільна військова організація «Служби перемоги Польщі». Наприкінці року почала формуватися урядова Спілка збройної боротьби. У міжнародних відносинах Польщу представляв створений у Франції генералом В.Сікорським уряд, який потім переїхав до Лондона. У складі представники різних політичних сил: «Стронніцтво народове», «Стронніцтво праці», «Стронніцтво людове» та соціалісти. Під тиском низових організацій керівництво людовців погодилося на створення військових формувань - «батальйонів хлопських» за допомогою яких вони планували самостійно завоювати владу в Польщі та відновити державність на основі конституції 1921р. Стронніцтво праці, соціальну базу становили середні та дрібні підприємці, інтелігенція, ремісники та робітники, відмовилося від створення власних військових організацій. Політичний погоджувальний комітет чотирьох партій склався в 1940 році і був дорадчим органів при Делегатурі - представництві уряду в окупованій країні. Прерогативою Делегатури було керівництво Спілкою збройної боротьби (майб. АК) на чолі з генералом С. Грот-Ровицьким. Основне завдання Спілка вбачала в групуванні сил, накопиченні зброї, вишколі та підготовці до захоплення влади в момент визволення Польщі союзниками. АК мала добре розбудовану структуру: керівний орган - комендатура, в складі якої структурні підрозділи та окремі служби, структурні закордонні підрозділи, які діяли у Великобританії, Угорщині і Німеччині. До АК влилися менші збройні організації: «Таємна польська армія», «Таємна військова організація», «Збройна конфедерація», «Соціалістична бойова організація». Після тиску з боку радянського й британського урядів АК організувало на окупованій радянській території акцію “Вахляж”, завданням якої була охорона майбутнього повстання в Польщі від німецьких військ, а наприкінці листопада 1942 року вивела з ладу варшавський залізничний вузол. У жовтні 1942 року командування АК створило керівництво диверсіями, до складу ввійшли різні існуючі диверсійні структури, харцерська організація “Сірі шеренги”. У черговий раз зазнав модернізації план дій Армії Крайової на момент вступу Червоної Армії на територію Польщі - план «Бужа» - завдання: в момент відступу гітлерівських військ напасти ти на їхні ар`єргарди й за п`ять хвилин до приходу радянських військ захопити владу від імені лондонського уряду. Так, коли 13 липня 1944 року Червона Армія й Армія Крайова спільними зусиллями здобули Вільнюс, спроба польського командування виступити в ролі «господаря» звільненої території закінчилась тим, що вони були роззброєні та інтерновані. Операція «Бужа» провалилась, більш ніж 6 тисяч бійців АК заарештовано. За Бугом після приходу Червоної Армії тимчасово встановилося двовладдя. Армія Людова також була конспіративною військовою організацією, створена на початку 1944 року на базі Народної гвардії, яка практично підпорядкувалася Польській робітничій партії, визнала захоплення східних польських земель Радянським союзом. Основним завданням АЛ було ведення боротьби проти нацистів з метою відбудови польської держави під керівництвом комуністів, підрозділи вели збір розвідданих для радянського командування, проводили спільні бойові акції із «червоними партизанами, а пізніше - із підрозділами Радянської армії, готувалися до захоплення влади комуністами. У 1944 році існувало 6 округів АЛ, а її підрозділи формувалися за принципом партизанських загонів. На початку 1944 армія налічувала близько 8 тисяч членів, а у липні того ж року - 30 тисяч вояків. Із поляків було створено 6 бригад, додалося ще дві бригади, сформовані із військовополонених, котрим вдалося втекти з неволі. З контрольованих Червоною Армією територій в АЛ було перекинуто бригаду імені Ванди Василевської. Однак період діяльності усіх цих бригад був досить коротким - часто не перевищували одного місяця. Декретом прокомуністичної Всепольської народної ради 21 липня 1944 року із АЛ та Польської армії в Союзі було утворено Військо Польське. На противагу Крайовій Раді Народовій 9 січня 1944 року проголошено створення Ради єдністі народової, яка отримала повноваження підпільного парламенту. Так на рубежі 1944 року завершилося формування двох основних таборів у польському русі опору.