16. Німецький окупаційний режим у Польщі під час Другої світової війни.

Відразу після загарбання Польщі, де проживала одна з найбільших єврейських громад, все єврейське населення було переселено у спеціально створені гетто, а їх власність конфісковано. Створення гетто переслідувало лише одну мету – подальше повне знищення їх мешканців.

За наступаючою німецькою армією рухались спеціально створені чотири айзацгрупи (дві з них «С» і «D» діяли на Україні), які мали знищувати «ворожі елементи», особливо євреїв. Вже перші місяці війни позначилися масовими знищеннями євреїв у Литві, Білорусії, Україні. Але методи масових вбивст, які використовували айнзацгрупи, були визнані неефективними для «остаточного вирішення єврейського питання». Айнзацгрупами було знищено близько 750 тис. євреїв. У січні 1942 р. нациське керівництво приймає рішення про створення на території Польщі шести лагерів смерті обладнаних газовими камерами і крематоріями (Треблінка, Собібур, Майданек, Освенцим, Белжец).

Така політика нацистів не могла не викликати опір у єврейського населення. Він був як пасивним (духовний опір, втеча тощо), так і збройним. Перше збройне повстання відбулось у Вільнюському гетто. Згодом у гетто Мінська, Каунаса, Тудіно, Мізачів, Кременці, Луцька, Бродів, Львова тощо. Найбільше повстання відбулось у Варшавському гетто (квiтень – червень 1943 р.). Лише через три мiсяцi нерiвної боротьби повстання було придушено, в результатi чого загинуло i вiдправлено до таборiв смертi 76 тис. чоловiк.

 Окупаційна політика Німеччини і Японії викликала розгортання руху Опору. Він виник у всіх окупованих країнах, але розмах його був різним. На чолі руху Опору стали соціалістичні, комуністичні, радикальні і націоналістичні партії.

16. Створення та діяльність польського еміграційного уряду в роки Другої світової війни.

Уряд Польщі у вигнанні — Уряд Республіки Польща, що діяв після окупації країни у вересні-жовтні 1939 року. Уряду Республіки Польща у вигнанні під час війни підпорядковувалися збройні формування польського підпілля, що діяли в Польщі (Армія Крайова) і за кордоном. Місцеперебуванням уряду був Лондон.

Хоча і небагатьма визнаний та не маючи реальної влади, після Другої світової війни, Уряд функціонував до останніх днів комуністичного правління в Польщі і завершив свою діяльність після обрання Леха Валенси і прийняття ним присяги в якості Президента Польщі та передачі йому президентських регалій від президента Ришарда Качоровського.

В 1940 році, з початком наступу німецьких військ на західному фронті та окупації Франції, для Уряду виникла загроза інтернування. 17 червня відбулася нарада польського уряду, який вирішив скористатися запрошенням прем'єр-міністра Великобританії Вінстона Черчілля і перенести своє місцеперебування до Лондона. 19 червняпрем'єр- міністр Сікорський звернувся по радіо до солдатів із закликом прибути до Великобританії. 5 серпня 1940 був підписаний польсько-британський військовий договір.

Продовжувалася розбудова війська: було сформовано I-й польський корпус, окрема парашутне бригада і 1-а бронетанкова дивізія.

У другій половині 1940 року Уряд Польщі проводив активні переговори з чехословацьким урядом у вигнанні і 11 листопада була підписана польсько-чехословацька декларація про створення після війни федерації держав Центральної Європи (відкритою і для інших держав). Проте, здійснення цього плану було припинено.

Під кінець 1940 року з ініціативи уряду була створена Делегатура Уряду на Батьківщині як представництво уряду в окупованій Польщі.

В 1941 році, з початком Радянсько-німецької війни. За посередництва англійського уряду були розпочаті польсько-радянські переговори, в результаті 30 липня було підписано спеціальну угоду, відому як Угода Сікорського-Майського. Факт підписання цього договору викликав кризу в Уряді і пов'язаним з ним підпіллям.  12 серпня 1941 року Верховна Рада СРСР видала декрет про амністію для поляків, що перебували у в'язницях в СРСР.

14 серпня був підписаний військовий польсько-радянський договір, на основі якого мали намір сформувати з відпущених ув'язнених польську армію. 3-4 грудня 1941 - підписання Декларації Уряду СРСР та Уряду Польської Республіки про дружбу і взаємну допомогу.

1 жовтня 1943 року була розроблена інструкція Уряду у вигнанні для Армії Крайової, яка містила застороги на випадок несанкціонованого польським урядом вступу радянських військ на довоєнну територію Польщі.

14 листопада 1944 року Уряд прийняв рішення про створення організації «Непідлеглість».  «Непідлеглість» повністю припинила своє існування навесні 1945 року, коли майже всі активні члени керівництва та генерал Леопольд Окулицький були заарештовані.