- •1. Створення та діяльність громадських опозиційних рухів у зарубіжних слов’янських країнах у 1970-1980-х рр.
- •2. Кризи політ. Систем у зарубіжних слов’янських країнах у 1980-1990-х рр.
- •3. Особливості процесу демонтажу командно-адміністративної системи в зарубіжних слов’янських країнах.
- •4. Встановлення режимів «народної демократії» в зарубіжних слов’янських країнах наприкінці 1940-х рр.
- •5. Спільне і специфічне в політичних системах слов’ян країн. В 1940-1960-х рр.
- •Репресії та судове свавілля в країнах регіону у другій половині 1940-1950 р.
- •Геополітичні зміни після краху комунізму в Східній Європі наприкінці 1980-х рр.
- •«Королівство Польське».
- •Відновлення незалежності Польщі. Основні етапи державотворення.
- •11. Визначення польських кордонів після Першої світової війни.
- •12. Радянсько-польська війна. Ризький мирний договір.
- •13. Польсько-литовські відносини 1918-1939 рр.
- •14. Розвиток конституційного процесу у міжвоєнній Польщі.
- •15. Внутрішньополітичний розвиток Польщі у 1918-1926 рр.
- •Державний переворот 1926 р. У Польщі.
- •Режим «санації» у Польщі, 1926-1935 рр.
- •Польща напередодні Другої світової війни, 1935-1939 рр.
- •Зовнішня політика Польщі у 1920-1930-х рр.
- •Німецький окупаційний режим у Польщі під час Другої світової війни.
- •Створення та діяльність польського еміграційного уряду в роки Другої світової війни.
- •Збройні формування польського руху опору в роки Другої світової війни.
- •«Польське питання» в роки Другої світової війни.
- •Пкнв і його програма.
- •Політична боротьба в Польщі, 1945-1948 рр.
- •Криза в Польщі 1956 р. Та її наслідки.
- •Криза 1968 р. І 1970 р. У Польщі та її наслідки.
- •Криза в Польщі у 1980-1981 рр. Запровадження воєнного стану.
- •«Круглий стіл» в Польщі, його результати та наслідки.
- •Розвиток Польщі у 1990-2010-х рр.
- •Чеські та словацькі землі в роки Першої світової війни.
- •33. Проголошення незалежності Чехословаччини, основні етапи державотворення.
- •34. Визначення кордонів Чехословаччини після Першої світової війни
- •35. Державно-політичний устрій міжвоєнної Чехословаччини
- •36. Внутрішньополітичний розвиток Чехословаччини у 1918-1938 рр.
- •37. Мюнхенський диктат. «Друга республіка» в Чехословаччині.
- •38. «Протекторат Богемія та Моравія».
- •39. «Незалежна Словацька республіка».
- •Створення та діяльність чехословацького еміграційного уряду під час Другої світової війни.
- •Словацьке національне повстання, 1944 р.
- •Уряд національного фронту Чехословаччини. Кошицька програма.
- •Чеське національне повстання, 1945 р.
- •Політична боротьба в Чехословаччині у 1945-1948 рр.
- •Режим к.Готвальда в Чехословаччині.
- •46. Розвиток Чехословаччини в 1950-1960-х рр.
- •47. «Празька весна».
- •48. Політика «нормалізації» в чсср ті її результати.
- •49. «Ніжна революція» в Чехословаччині.
- •50. Розпад Чехословацької федерації та його причини.
- •51. Розвиток Словацької республіки у 1993-2010-х рр.
- •52. Розвиток Чеської республіки у 1993-2010-х рр.
- •53. Сербія і Чорногорія у Першій світовій війні.
- •54. «Держава словенців, хорватів та сербів».
- •55. Утворення Королівства сербів, хорватів і словенців.
- •56. Визначення кордонів Королівства схс після Першої світової війни.
- •57. Державно-політичний устрій Королівства схс.
- •58. Внутрішньополітичний розвиток Королівства схс у 1918-1929 рр.
- •60. Особливості внутрішньополітичного розвитку Королівства Югославія у період регентства, 1934-1941 рр.
- •61. «Квітнева війна» 1941 р. Та розчленування Югославії.
- •62. «Незалежна Держава Хорватія».
- •63.Партизанських рух в Югославії в роки Другої світової війни.
- •64. Створення авнвю та його діяльність.
- •65. Рух четників в Югославії в роки Другої світової війни.
- •66. Переговори «Тіто-Шубашич». Тимчасовий коаліційний уряд Югославії.
- •67. Створення фнрю.
- •68. Особливості політичного режиму й.Тіто в Югославії.
- •69. Конфлікт «Сталін-Тіто» та його наслідки для Югославії.
- •70. «Самоврядувальний соціалізм» в Югославії.
- •71. Зовнішня політика Югославії у 1950-1980-х рр.
- •Розпад сфрю та його причини.
- •73.Проголошення незалежності Словенії та Хорватії у 1991 р.
- •74.Причини і наслідки міжетнічної війни у Боснії та Герцеговині.
- •75.Причини і наслідки Косовської кризи.
- •76. Союзна Республіка Югославія (1992-2003)
- •77. Розпад конфедерації Сербії і Чорногорії. Сербія і Чорногрія на сучасному етапі
- •78. «Македонська проблема» у відносинах балканських країн
- •79. Болгарія у Першій світовій війні
- •80. Нейський мирний договір
- •81. Державно-політичний устрій Болгарського царства
- •Уряд о. Стамболійського в Болгарії.
- •Державний переворот червня 1923 р. Режим о.Цанкова в Болгарії.
- •Державний переворот в Болгарії 1934 р. Та його наслідки.
- •Зовнішня політика Болгарії у міжвоєнний період.
- •Болгарія в роки Другої світової війни (1939-1945). Підсумки війни для країни.
- •Політика царя Бориса ііі в Болгарії.
- •Державний переворот в Болгарії вересня 1944 р. Та його наслідки.
- •Рух опору в Болгарії під час Другої світової війни.
- •90. Політична боротьба в Болгарії в 1945-1947 рр.
- •Тоталітарний режим в Болгарії, 1948-1953 рр.
- •Авторитарний режим т.Живкова в Болгарії.
- •93. Розвиток Болгарії у 1990-2010-х рр.
13. Польсько-литовські відносини 1918-1939 рр.
Міжвоєнний період (1918-1939 рр.) Виявився вельми драматичним для новостворених після розпаду Російської імперії Польщі та Литви. Активне становлення нових держав привело в дію механізми, насамперед силового рішення, з облаштування кордонів. При цьому методи будівництва були ідентичними як для Польщі, так і для Литви. Першою цей процес почала Варшава. У 1920 р вона захоплює Вільнюс, змушує литовців перенести столицю в Каунас. Більше того, Польща продовжує претендувати на так звану Ковенську Литву і Мемель. У підсумку багато країн визнали права Польщі на Вільнюс. В свою чергу литовці в 1923 р ініціюють збройне захоплення Мемеля, намагаються домогтися (правда, безуспішно) підтримки Антанти в поверненні Вільнюса. Відкритого польсько-литовського військового протистояння вдалося уникнути, але становище литовської держави виявилось дуже складним. Причиною слабкості Литви була незавершеність до моменту створення незалежної держави процесу утворення сучасної литовської нації. Переважно сільське населення
Литви в соціальному відношенні виявилося менш розвиненим, ніж проживаючі в ній меншини. У вищих соціальних прошарках домінували вали євреї, німці і поляки. Поляки, взагалі, вважалися у литовців «П'ятою колоною», «ополячення литовцями», і на них чинився тиск з метою повернення в національне лоно. Радикалізація литовського націоналізму знайшла своє вираження в конфлікті навколо Вільнюса.
Польські політики розглядали литовців як частину польського політичного народу.
У 1923 р конференція послів - виконавчого органу країн Антанти - затвердила східний кордон Польщі, яка охоплювала і Віленський край. Литва це рішення не визнала і припинила всі дипломатичні та економічні зв'язки з сусідом. Тільки в 1938 р. вони були відновлені, але визнання польського захоплення Вільно зі сторони Литви не послідувало.
Періодичне загострення міждержавних відносин найчастіше пов`язано з домаганнями країн на роль регіонального лідера в Центрально-Східній Європі. Прикладом може служити месіанська ідея «Прометеїзму», автором якої став Ю. Пілсудський. На її основі була сформульована польська зовнішня політика 1920-х рр., включавшая в себе розповсюдження польського політичного впливу на території на схід від Польщі.
Ідея геополітичної конструкції, так званого Міжмор'я, включав в себе території Польщі, України, Білорусії, Литви та інших держав Центральної та Східної Європи, тоді не була реалізована. Її не підтримали насамперед націоналістичні кола новостворених держав Східної Європи. Але перші кроки в позначеному напрямку Польщі вдалося зробити: першим на її шляху виявився Віленський край [8].
З формальної точки зору віленське питання було вирішено з допомогою СРСР. У період польської кампанії у вересні 1939 р радянські війська зайняли Вільнюс. Між Радянським Союзом і Литвою 10 жовтня 1939 був підписаний Договір про передачу Литовській Республіці міста Вільно і Віленської області і про взаємодопомогу між Радянським Союзом і Литвою. Однак литовський уряд не прагнув до повернення в свою давню столицю, яка була ополячена і майже зруйнована. Тільки після прийняття Литви до складу СРСР у серпні 1940 р столиця з Каунаса була Перенесена до Вільнюса.