23. Методика складання дітьми сюжетних розповідей та розповідей з власного досвіду.

За формою розповіді можуть бути описові і сюжетні.

Сюжетна розповідь — це передача подій, які змінюються в часі. В ній обов’язково повинні бути дійові особи. Сюжетна розповідь найчастіше має творчий характер,

наприклад: сюжетна розповідь — казка про іграшки (придумати, як два зайчики жили в лісі, що вони робили; розповідь про дійових осіб картини (що вони робили

до зображеної події, що робитимуть потім); розповідь на запропоновану тему.

Героєм сюжетної розповіді може бути і дитина (розповідь з власного досвіду), якщо вона розповідає про реальну подію («Як ми з татом ходили в зоопарк») або придумує, передбачає («Який пода­рунок я зроблю мамі до свята 8 Березня») Найважчі — творчі, вигадані розповіді, вони проводяться в старшій та підготовчій групах. Дітям треба дати знання про типову структуру таких розповідей. Спочатку (експозиція) називається герой (або герої), іноді дається опис їх зовнішнього вигляду; потім розповідається, коли, де відбувалася дія (зав’язка); далі дія розвивається, встановлюються зв’язки між епізодами, після чого йде закінчення (розв’язка) .

У навчанні дітей розповіді застосовуються різні прийоми, основними з яких є: зразок розповіді вихователя, план розповіді, складання розповіді за частинами, колективне складання розповідей та ін.

Розповідь-зразок повинна бути простішою, ніж розповідь для слухання, тому що слухати і розуміти легше, ніж самому розповідати. Зразок повинен мати цін

ний виховний зміст, у ньому треба описувати хороші вчинки, дружні почуття тощо. Щоб наблизити зміст розповіді до досвіду дітей, вихователь може використати форму спогадів з свого дитинства: «Коли я була маленькою...» зразок застосовується на початкових етапах навчання розповіді, у випадках постановки перед дітьми нових завдань. На перших етапах зразок розповіді краще поєднувати з її планом. План розповіді — це два-три основних запитання, які визначають зміст і послідовність викладу.

Щоб полегшити дітям складання розповідей за планом, рекомендується колективний розбір плану. Цей прийом використовується здебільшого при складанні дітьми розповідей на початкових етапах (розповіді за картиною або на тему). Картина або тема пропонується всім одна, тому зразок дооже обмежити творчість дітей. Сутність цього прийому полягає в тому, що вихователь до складання розповідей обговорює з дітьми окремі питання плану, показуючи можливість урізноманітнення змісту розповідей. На одне й те саме запитання плану вихователь пропонує відповісти декільком дітям. Наприклад, на запитання «Що трапилось з хлопчиком?» декілька дітей можуть відповісти по-різному.

Горська 27. Методика роботи з творами різних жанрів (малі фольклорні жанри, казка, поетичне слово)

Сучасна методика пропонує заняття з ознайомлення з літературними творами за літературними жанрами. На окремих заняттях ми ознайомлюємо дітей з малими фольклорними формами, наводимо ці твори дітям як витвори мистецтва слова, стисло й доступно розповідаємо про історію їх виникнення, функціональне при­значення, звертаємо увагу на особливості побудови, засоби виразності тощо. На інших заняттях ми наводимо дітям казки—народні, авторські; казки кумулятивного типу про тварин, побутові, чарівні, казки-жартитощо. Для того, щоб вплинути на почуття дітей, їхні переживання, вихователь заздалегідь докладно аналізує казку, добирає найвдаліші засоби виразного читання або розповідання ( інтонації, розстановку пауз, логічні наголоси), виробляє чітку і правильну вимову кожного слова, фрази, речення. Виховательготуючись до розповіданняказки, має добре запам'ятати текст, щобдослівнопередати зачини, повтори, пісеньки, образнінароднівирази. Слідвизначити, які слова, фразипотребуютьунаочнення, пояснення, продуматиприйоми, час і місцеїхпояснення.Заняття, на яких ми читаємо дошкільнятам оповідання,назива­ються живими історіями і супроводжуються, як правило, етичними бесідами або бесідами на тему, якій присвячено літературний твір. Особливе місце в ознайомленні з літературними творами посідають заняття з ознайомлення з поетичним словом. Діти сприймають поезію, вчаться відчувати красу слова, розуміти значення засобів образності, знаходити способи відтворення художнього образу в різних видах художньої діяльності. Старших дошкільників підводять до розуміння такого складного літературного жанру, як байка.

У сучасній методиці ознайомлення з літературними творами осо­бливе місце посідають комплексні, так звані заняття-образи.Сенс їх в тому, що завдяки застосуванню літературних і фольклорних творів різних жанрів дітям презентують художній образ, зосереджуючи їх увагу на способах вираження цього образу в різних літературних жанрах. Наприклад, образ весни стає стрижнем такого заняття, зо­всім по-різному він буде наведений в ліричній поезії, оповіданні, чарівній казці. Доповнять, збагатять цей образ заклички, приказки, прислів'я, скоромовки, народні прикмети про весняні явища тощо.

У повсякденномужитті й у процесіроботи з художньоюлітературоювиховательпостійновикористовуємаліфольклорніжанри:прислів'я, приказкипримовляння, загадки, мирилки, а такожфразеологізми. Найчастішеїхпідбирають за тематичним принципом для найбільшвдалої характеристики образівгероїв, точного висловленняголовної думки твору

Горська 28. Методика використання різноманітних театрів у роботі з дітьми різновікових груп. «Театральна вистава розкриває перед дитиною весь світ засобами мудрої та вічної казки, розвиває творчі здібності особистості, а найголовніше, виховує справжню людину». С. Русова

Додамо: "Розвиває комунікативність та знімає психологічні барєри через театральну діяльність, розвиває мовлення дитини (діалогічне та монологічне зокрема на виставі, та всі інші- на етапі підготовки вистави)".

В днз театр діє згідно Коментаря до Базового компоненту дошкільної освіти в Україні. Ми працюємо згідно програми Дитина (оновленої),згідно неї в дитсадку діють театральні гуртки, а програма "Я у світі" містить сферу «Культура», до якої входить змістова лінія «Світ мистецтва». 

Види театралізованої діяльності: сприймання театра та підготовка до вистави, сама вистава (участь в ній). Для розвитку дітей головний етап - підготовки.

Види театрів: 1.настільний ляльковий театр (театр на плоскій картинці- театр картинок, театр-іграшка); 2.стендовий (фланелеграф, стенд-книжка (по ній ведем подорож і окремо кріпиться транспорт), тіньовий), 3.театр на руці (пальчиковий, рукавички, тіньовий), 4.верхові ляльки (на ложках), 5. театр: живої ляльки (театр з живою лялькою), театр петрушок, т. маріонеток, ростові ляльки, люди-ляльки, театр масок)

В нашому дитячому садку використовуються різні види театру для малюків і дошкільнят. Особисто я використовую магнітний театр (в ранньому віці), пальчиковий театр та театр рукавичок. Колеги ж: добре перевірений часом фланелеграф та театр іграшок, і нові види: ніжковий театр (на шкарпетках) і виготовляюь театр з коробок і пластикових пляшок.

      Театралізована діяльність приносить величезну користь в ДНЗ. Однією з важливих складових театралізованої діяльності є театралізована гра. В багатьох дослідженнях театралізовані ігри класифікуються по способу реалізації сюжету: -Непредметні ігри (ігри-драматизації), в яких діти самі знаходяться в образі діючої особи і виконують взяту на себе роль. -Предметні ігри (ігри-інсценізації), в яких діючими особами є визначені предмети (іграшки, ляльки лялькового театру настільного, пальчикового тощо).

Організація театралізованої діяльності передбачає формування певних знань, умінь, уявлень про театр; створення сприятливих умов для ігрової діяльності; заохочення дітей до імпровізації; використання набутих знань у грі; формування театральних дій, елементів сценічної виразності.

МЕТОДИКА: ПРИ ВСІХ ГРУПАХ: є звукова гімнастика, вправи на дихання, імітації.

У групі раннього віку: Використовуємо показ різних видів театрів (ляльковий, тіньовий, театр іграшок, фланелеграф, магнітний, пальчиковий), казок. Залучаємо дітей до висловлювань, звуконаслідувань, показу окремих дій. (А де у ляльки капелюшок. А що сказав дідусь?).З допомогою вихователя залучаємо дітей до інсценування добре знайомих казок та оповідань, спонукаємо дітей висловлювати свої думки та показувати окремі дії. Створюємо умови для виникнення ігор за змістом відомих творів дитячої художньої літератури та фольклору. Вчимо дітей супроводжувати ігрові висловлювання відповідними рухами. Використовуючи схильність дітей до наслідування, можна домогтися виразної імітації голосом різних звуків живої та неживої природи. Розширюємо словниковий запас, розвиваємо діалогічне мовлення, інтонаційну виразність мовлення, уяву, образне мислення. В молодшій групі продовжуємо показувати дітям різні види театрів, діафільми, кінофільми як за змістом знайомих творів, так і нові. Залучаємо вихованців до показу окремих дій у театралізованих виставах, організовуючи ігри в „Театр”. Продовжуємо вчити дітей інсценізувати окремі сценки за змістом знайомих художніх творів, інсценізувати зміст казок, читати знайомі віршовані твори за ролями. Розвиваємо інтерес до драматичних ігор, інсценівок, театралізацій, бажання виконувати окремі ролі. Привчаємо створювати своєрідність кожного ігрового образу за допомогою діалогів,з інтонацією. Вчимо способам водіння ляльок типу образних іграшок, настільного театру і театру-рукавички, театру на фланелеграфі.

Середня група - Від гри "для себе" до гри, орієнтованої на глядача; У години розваг показуємо вихованцям вистави різних видів театрів (ляльковий, іграшковий, тіньовий, театр живих тіней та масок), кінофільми. Залучаємо їх до показу вистав, самостійних ігор „У театр” за дитячими уподобаннями, до участі в дитячих драматичних гуртках. Спонукаємо до інсценування змісту знайомих казок, оповідань, виготовлення атрибутів та декорацій до них. Вчимо за власним бажанням розігрувати інсценівки за змістом знайомих літературних творів та усної народної творчості. Закріплюємо вміння інтонаційно передавати емоційний стан персонажів гри-драматизації, голосом відтворювати почуття радості, суму, прикрості, тривоги. Вчимо новим способам водіння ляльок (тіньового театру, театру ляльок з рухливими ніжками, театру п’яти пальців, театру бі-ба-бо). Допомагаємо дітям створювати ляльки, деталі костюмів, декорацій.

Старша група. Залучаємо дошкільників до участі в театралізованих виставах (ляльковий театр, театр живих тіней, масок та ін.), інсценівках, до участі в дитячих драматичних гуртках. Вчимо обговорювати проведені вистави і інсценівки.   Під час драматизації діти проявляють себе дуже емоційно і безпосередньо, сам процес драматизації захоплює дитину набагато сильніше, ніж результат.  Стимулюємо дитячу творчість, своєрідність відтворення ігрових образів. Удосконалюємо вміння відтворювати рухи і дії, які притаманні людям різних професій. закріплюємо вміння жестами та мімікою передавати людські емоції. Підтримуємо творче відтворення різноманітних імітаційних рухів та емоційних станів персонажів ігор-драматизацій.    Удосконалюємо інтонаційну виразність діалогічного мовлення., у дітей вигадку, фантазію. Спонукаємо до самостійного складання та інсценування казок як форми художнього відображення життя. Допомагаємо оволодівати способами водіння ляльок у театрах різних видів. Удосконалюємо вміння розігрувати постановки, творчо ставитись до самостійного створення та добору необхідної атрибутики для конкретних образів, розміщення декорацій та реквізиту. Збагачуємо мову виконавців образними висловами, розвиваємо пам’ять, художні, естетичні смаки.

Підготовча група. Дітей цікавить все про театр. - Підготувати їх до відвідування театру допоможуть спеціальні ігри - бесіди, вікторини. Наприклад: "Як Лисеня в театр ходив", "Правила поведінки у глядацькій залі" та ін.

 У цьому віці дітей вже не влаштовують готові сюжети - їм хочеться придумувати свої і для цього повинні надаватися необхідні умови: - Знайомити їх з цікавими розповідями та казками, що сприяють створенню власного задуму;  - Давати дітям можливість відображати задуми в русі, співі, малюванні;  - Проявляти ініціативу і творчість як приклад для наслідування, створювати костюми і декорації.  Вдосконалення окремих елементів рухів, інтонацій допомагають спеціальні вправи і гімнастика, яку дошкільнята можуть проводити самі. Вони придумують і ставлять одноліткам який-небудь образ, супроводжуючи його словом, жестом, інтонацією, позою, мімікою. Робота будується за структурою: читання, розмова, виконання уривка, аналіз виразності відтворення. (Наприклад, вправа на звукове уяву: Чи можеш ти почути, що говорить хмара? Може, воно співає, зітхає?) Подальша робота. З'ясовується ступінь засвоєння змісту сприйманого і розігрується вистави в спеціальній бесіді з дітьми, в ході якої висловлюються думки про зміст п'єси, даються характеристики чинним персонажам, аналізуються засоби виразності. Для виявлення ступеня засвоєння дітьми матеріалу можна використовувати метод асоціацій. Наприклад, на окремому занятті діти згадують весь сюжет вистави у супроводі музичних творів, що звучали в ході його, і, використовуючи ті ж атрибути, які були на сцені.