- •26. Інформаційні властивості документів. Інформаційні рівні документа. Інформаційні бар'єри
- •27. Проблема електронного документа. Теоретичні, правові та організаційні питання.
- •28. Способи документування: текстове документування. Історичний аспект.
- •31. Уніфікація службових документів. Державний класифікатор управлінської документації. Уніфікація як метод вдосконалення документів та документообігу.
- •32. Методика аналізу документообігу та документопотоків.
- •33. Приймання-передавання документів (справ) під час зміни керівника установи, керівника архіву, припинення установи.
- •34. Законодавство про електронні документи та електронний документообіг.
- •35. Конституційна основа формування і використання інформаційних
- •36. Державна політика в сфері формування і використання інформаційних ресурсів.
- •38. Обов'язковий примірник документа як різновид документованої
- •39. Документована інформація в міжнародному інформаційному обміні.
- •40. Електронний документ, електронний цифровий підпис.
- •41. Правовий статус електронного документа та його копії
- •42. Організація електронного документообігу.
- •44. Відправлення та передавання електронних документів. Одержання електронних документів.
- •45. Зберігання електронних документів та архіви електронних документів
- •46. Порядок опрацювання та надсилання вихідних документів
26. Інформаційні властивості документів. Інформаційні рівні документа. Інформаційні бар'єри
Документ являє собою відносно самостійну систему завдяки наявності власних ознак і властивостей, що обумовлюють його різницю чи схожість з іншими матеріальними об’єктами. Ознака відображає внутрішню прикмету по якій (частіше сукупності яких) можна віднести той чи інший об’єкт до документа. На відміну від ознаки, властивість відображає якісну, тобто внутрішню належну документну відмінність. Документ характеризується наявністю всіх властивостей одночасно (різна лише ступінь їх виявлення), а набір ознак в кожному випадку індивідуальний.
З точки зору структурно-функціонального підходу документ - це умовне означення певної групи об'єктів штучного походження, які мають певні властивості й виконують відповідні функції. У залежності від виду документ може мати певну кількість властивостей, які відрізняють його від інших об'єктів, і залежно від ситуації обумовлюють його функціональне призначення.
Найбільш значимі властивості текстового документ
1.Атрибутивність - Наявність невід'ємних складових, без яких він не може існувати
2.Функціональність - Призначення для передачі інформації в просторі й часі
3.Структурованість - Тісний зв'язок елементів і підсистем, що забезпечує єдність і цілісність документа
Сприйняття інформації пов'язане з її рівнем у документі й складається з трьох етапів:
на першому етапі воно відбувається на рівні знаків, символів,
на другому - сприймається те, що усвідомлюється,
на третьому - здійснюється відбір найбільш значимих для споживача відомостей.
Фізичний об'єм письмових текстових документів можна виразити в друкованих аркушах І авторських аркушах (авт.а.). У цьому випадку здійснюється перехід на синтаксичний (знаковий) рівень. Кількість інформації можна також визначити за допомогою двох стандартних одиниць вимірювання: біт. Відношення інформаційного об'єму документа (синтаксичного рівня) до фізичного свідчить про компактність документа. Кількість нової для даного споживача інформації визначається поняттям інформативність документа.
Зміст всієї інформації в конкретній інформаційній системі називається тезаурус (від гp. thesaurus - запас), складовими якого, з точки зору інформативності, є: основна інформативність - те, що дане і те, що отримане; втрата інформативності - те, що дано й не отримано; безкорисна (надлишкова) інформативність - інформаційний шум.
Цифрову оцінку інформативності можна здійснювати шляхом складання двох списків дескрипторів (від англ. descry - розпізнавати), тобто значимих слів або словосполучень, що несуть змістове навантаження й нерідко називаються ключовими словами. До першого списку дескрипторів заносяться дескриптори документа, до другого - дескриптори отримувача. Кількість дескрипторів, що повторюються в обох зазначених списках, й слугують показником інформативності.
Відношення інформативної ємності до інформативного об'єму (синтаксичного рівня) називається інформативною щільністю. Чим більша кількість дескрипторів в одиниці об'єму, тим щільніше текст. Тези повідомлення більш щільні, ніж саме повідомлення, математичний текст щільніший за гуманітарний.
