- •Геополітика: основні методологічні школи і підходи
- •Засади геополітики як самостійної наукової дисципліни у дослідженні і стратегуванні світоустрою
- •Апологія «суходільної могутності» в концепціях традиційної європейської геополітики
- •2.1. Концепція «життєвого простору» ф.Ратцеля
- •Фрідріх Ратцель
- •2.2. Вчення про державу як географічний організм р.Челлена
- •Рудольф Челлен
- •2.3. Німецькоцентрична геополітика к.Хаусхофера
- •Карл Хаусхофер
- •2 .4. Теорія «номосів» к.Шмітта
- •Карл Шмітт
- •2.5. Гуманоцентричність французької геополітики. Посибілізм в. Де ла Блаша
- •Поль Відаль де ла Блаш
- •Альберт Деманжон
- •Апологія «морської могутності» в теоріях класиків англо-американської геополітики
- •3.1. Концепція морської могутності а.Мехена
- •Альфред Мехен
- •3.2. Теорія Хартленда г.Маккіндера
- •Гелфорд Маккіндер
- •3.3. Теорія Римленда н.Спайкмена
- •Ніколас Спайкмен
- •4. Еволюція західної геополітики сер.Хх ст. – поч. Ххі ст.
- •4.1. Ревізія європейської геополітики
- •Йордіс фон Лохаузен
- •Карло Террачано (народ. У 1948р.)
- •Жак Атталі (народ. У 1943р.)
- •Йоган Ґалтунг (народ. У 1930 р.)
- •4.2. Особливості англо-американської геополітики.
- •Генрі Кіссінджер (народ. У 1923 р.)
- •Збіґнєв Бжезинський (народ. У 1928 р.)
- •Питання для самоконтролю
- •Література
(1872
– 1840)
Альберт Деманжон
Апологія «морської могутності» в теоріях класиків англо-американської геополітики
Англо-американська геополітика на відміну від європейської традиції:
орієнтувалася більше на морський простір, що було обумовлено особливостями англосаксонського світу, який панував на морях;
позбавлена духу реваншизму, але, водночас, не була вільна від колоніалізму, імперіалізму і мілітаризму;
базувалася на визнанні світового лідерства як ключової цінності глобальної політики і морської могутності як найбільш ефективного способу освоєння світового простору, тож місія морського типу цивілізації – це світове панування;
мала прикладну орієнтацію з використанням силового фактору, обіймалася не тільки формуванням теоретичної спадщини, але й безпосередньо «здійснювала» геополітику, розробивши цілий арсенал реальних геополітичних технологій;
якщо у континентальній геополітиці йшлося передусім про форми контроля, що пов’язані з етнокультурними засадами державності і мають радше континентальний або регіональний вимір, то англо-американська школа відпрацьовувала ідею світового простору як єдиного організму і механізми втілення світового панування загалом.
3.1. Концепція морської могутності а.Мехена
(1840
– 1914)
Альфред Мехен
итоки
англо-американської геополітики
започатковані в концепціях «батька
атлантизму» – адмірала флоту США,
військово-морського теоретика Альфреда
Тайєра Мехена. Основні
його ідеї викладені в таких працях:
«Вплив морської сили на
історію (1660-1783)» (1890), «Вплив морської
сили на Французьку революцію та Імперію:
1793-1812» (1892), «Зацікавленість Америки в
морській силі в теперішньому та
майбутньому» (1897), «Проблема
Азії та її вплив на міжнародну політику»
(1900),
«Морська сила та її відношення до війни
1812 року» (1905).
Постулат Мехена «Хто володіє морем – володіє суходолом і усіма його багатствами» став вихідним в системі базових принципів цивілізації Заходу. За Мехеном морські країни мають природні переваги перед державами суходолу, а морська могутність визначає історичні долі країн і народів. Адмірал виділяв 6 основних параметрів морської сили, які у свою чергу визначають планетарний статус держави: 1) географічне положення (максимально вигідно, коли країна не має континентальних кордонів, природним чином захищена від зовнішніх загроз, і сама може своїм флотом загрожувати іншим); 2) фізична будова (природна продуктивність, клімат, конфігурація берегової лінії, сприятлива для розміщення портів); 3) розміри території (вимірюються не площею, а загальною протяжністю берегової лінії та характером гаваней); 4) чисельність населення держави (важлива для оцінки здатності держави побудувати флот, обслуговувати кораблі); 5) національний характер (нація, яка прагне до володіння морською силою, повинна мати схильність до торгівлі); 6) характер правління (уряд має зосередитися на формуванні морської сили держави, не відволікаючись на другорядні питання).
«Належне
використання морів та контроль над
ними складає лише одну ланку в ланцюжку
обміну, за допомогою якого (країни)
акумулюють багатства, ... однак це
центральна ланка».
(А.Мехен)
Важливе значення у геополітичній теорії Мехена має розроблений ще генералом Дж. Мак-Клелланом під час громадянської війни в США (1861-1865) «принцип анаконди», який Мехен обґрунтував щодо американської геостратегії і загалом для сфери міждержавних відносин. Суть його полягає у блокуванні континентальної маси з моря та уздовж берегових ліній, які поступово звужуються, як кільця анаконди. Така стратегія виснажує і економічно придушує супротивника, виводить узбережжя з-під контролю континенту, унеможливлює вихід до моря та утворення коаліцій держав, об’єднаних аналогічною метою.
Найважливішою частиною планети з точки зору боротьби за світове панування Мехен вважав північну континентальну півсферу як регіон найбільшої торгової інтенсивності і політичної активності. Тут основними супротивниками США Мехен вважав Росію (домінантну континентальну державу) та Китай, а потенційно може бути і Німеччина. Боротьба з ними, і передусім з Росією, – центральне довгострокове завдання США. Мехен заперечував доктрину Монро («Америка для американців»), пропагуючи відмову від самоізоляції США в Західній півкулі та необхідність їх перетворення у світову морську державу. Союзником США в Європі є Великобританія, від якої вони мають успадкувати панування в світі. Американо-британський альянс дозволив би нейтралізувати Німеччину і протидіяти Японії на Тихому океані. Таким чином, за Мехеном, утворився би стабільний баланс світової таласократії.
