2. Як запобігти спокусі крадіжки?

Заповіді Божі нагадують нам, що, як і інші нечисті вчинки, гріх крадія починається у його думках, планах, намірах або ще й раніше – у заздрості до ближнього, пожадливості. Тому й закликає Господь: «Не жадай дому ближнього свого, не жадай жони ближнього свого, ані раба [робітника] його, ані невольниці його, ані осла його, ані всього, що ближнього твого!» (Вих. 20:17). Жадати означає мати сильне бажання, прагнути володіти чимсь. Саме прагнення не є злом, все залежить від того, чого ми прагнемо. Прагнімо здобути духовні скарби, пізнати Слово і Царство Боже. Можемо бажати, як Соломон, мудрості і знання, здібностей і майстерності. Та не маємо права бажати того, що не належить нам. Сатана із задрості сам захотів стати богом, натомість опинився у пеклі. Адам і Єва скуштували забороненого плоду і покарали себе вигнанням з Божого дому – Раю.

Господь створив нас різними, щоб своїми здібностями, своєю працею, своїми набутками могли доповнювати одне одного, робити суспільне життя гармонійним. Тому не слід заздрити багатим, бо ж їм доводиться постійно переживати страх за збереження свого майна, почасти вдаватися до нечесності, грішити. Не слід заздрити розумним, бо у їх голови частіше закрадаються нечестиві сумніви. Не слід заздрити майстровитим умільцям, бо ті уміння далися їй дуже кропіткою працею. Не слід заздрити талановитим, бо вони почуваються самотніми, весь час мучаться тим, що не сповна зреалізували свій талант.. Сироті не слід заздрити сімейній дитині, бо ще невідомо, чи її батьки дарують їй щастя.

Заздрість до «не таких, як я» породжує в людині оманливе уявлення про справедливість: «зроблю її такою, як я» - украду те, щ має вона, але не маю я, відберу насильно, підніму людей на розбій, бунт, революцію. Насправді ж, у такій ситуації проявляється не прагнення до справедливості, а наша гордість, нетерпимість до того, що комусь щось дається легше, нерозуміння того, що справедливість – у Волі Божій. Заздрість же лише породжує злобу, гнів, захланність і ненависть.

Тому слід відмовитися від шкідливої звички порівнювати себе, свій добробут, становище, блага з тим, що мають інші. У гонитві за успіхом слід пам’ятати, що падати з п’єдасталу значно болючіше, ніж підніматися на нього. Тож, навпаки, слід потішитися успіхам іншої людини, щиро побажати їй ще більшого матеріального чи духовного статку. Тоді збережемо наше серце в чистоті думок і помислів.

Житійна історія

Це було у позаминулому столітті. У туринському домі св. Івана Боско задзеленчав дзвоник, сповіщаючи мешканців про підвечірок. Гурт хлопців підійшов до чотирьох великих кошиків з окрайцями хліба. «По окрайцеві для кожного», - повідомили чергові. У черзі за хлібом стояв також Франциск Пікколі. Удома йому часто доводилося голодувати. Дім св. Івана Боско теж був не з багатих, тому окрайці були невеликі. А хлопець добряче зголоднів. Він побачив, що дехто двічі або тричі стає у чер­гу, щоб взяти хліб, і зробив так само. Однак, коли з'їв три окрайці, його почало гризти сумління. Подумав, що це бул крадіжка. Франциск вирішив піти до сповіді. Раніше його сповідником був о. Боско. Та цього разу хлопчак шукав незнайомого священика, тому пішов до сусідньої церкви. Але, коли почав сповідатися, відразу впізнав голос о. Боско.Засоромлений і трохи зляканий, промовив: «Я вкрав і з’їв три окрайці хліба». – «Зашкодили тобі?» — запитав сповідник. – «Ні», - здивувався Франциск. «Ти був голодний?». – «Так, дуже». – «Тоді не переживай. Голод і хліб - це добрі речі. Якщо будеш голодний або потребуватимеш ще чогось, завжди можеш звернутися до мене». Франциск Пікколі став священиком і піклу­вався про бідних дітей

Повчальне оповідання

Шестирічний Іванко їхав з батьком машиною. Міліція зупинила їх за перевищення швидкості. Батько, по­даючи водійські права інспекторові, поклав туди двадцятидоларову купюру і сказав синові: «Всі так роблять». Коли Іванові було дев'ять років, він з мамою пішов до супермаркету. Касир помилково видав мамі забагато гроші. Мати поклала їх до гаманця і шепнула синові: «Всі так роблять». Коли хлопцеві виповнилося шістнадцять, він вперше отри­мав сезонну працю у супермаркеті. Його робота полягала в тому, щоб на дні кошика класти перестиглі помідори, а зверху - добірні, свіжі. Шеф сказав йому: «Так роблять добрий бізнес». Іван вступив до коледжу, коли йому виповнилося вісімнадцять. Якось до нього підійшов незнайомий студент і запро­понував купити блейзер. Іван купив, хоч підозрював, що він може бути краденим, та йому не пощастило: згодом звинувачення повернулися проти хлопця, і його відрахували з коледжу. Батьки були дуже незадоволені, коли довідалися про це. «Як ти міг так нечесно вчинити?!» - кричали на сина (Станіслав Клімашевський).

Поміркуй і дай відповідь:

Що таке пожадливість?

Чим небезпечна заздрість?

Як заздрість може спричинити крадіжку?

Чому заздрісниками і крадіями можна вважати організаторів французької революції чи жовтневого перевороту в Петрограді?

Чому отець Іван Боско простив Франциска? Чи був хлопець злодієм?

Як ти розумієш слова отця Івана: «Голод і хліб – це добрі речі»?

Чому студент коледжу Іван, підозрююти те, що блайзер крадений, купив його?

Що, крім заздрості, привчає людину до крадіжки?

Перевір себе:

Доведи, що робітниками у винограднику з Христової притчі керувала заздрість.

Як часто почуваєш у собі заздрість і з якого приводу?

Що робиш для того, щоб подолати її?