Не прикликай імені господа, бога твого, надаремно

Святе Письмо каже: "Не призивай Імення Господа Бога твого надаремно, бо не помилує Господь того, хто призиватиме Його Ймення надаремно" (Вих. 20:7).

Якщо хочеш знати відповіді на важливі для кожної людини запитання, вивчи цей урок: 1. Як віруючі ставляться до Імені Господнього? 2. Чому є гріхом клятва Іменем Божим? 3. Чим небезпечне лихослів’я? 4. Чому наше ім’я також є даром Господнім?

Опорні слова і поняття:

Ім’я – особиста назва людини, яка дається їй при народженні.

Клятьба, прокльон – побажання людині зла словами або в думках.

Лихослів’я – вживання слів, які принижують гідність людини і славу Божу.

Обітниця – присвята своїх вчинків Богові.

Присяга – урочиста обіцянка виконати що-небудь, вірно служити кому-небудь.

1. Як віруючі ставляться до Імені Господнього?

Біблійна історія

А Мойсей пас отару в тестя свого Їтра... І прийшов був до Божої гори, до Хориву. І явився йому Ангол Господній у полум’ї огняному з-посеред тернового куща. І побачив він, що та тернина горить огнем палає, але не згорає кущ... І побачив Господь, що Мойсей зійшов подивитися. І кликнув до нього Бог з-посеред тернини: „Мойсею Мойсею!" А той відказав: „Ось я!" І сказав Він: „Не зближайся сюди! Здійми взуття своє з ніг своїх, бо те місце, на якому стоїш ти, - земля це свята". І сказав: „Я Бог батька твого, Бог Авраама Бог Ісаака й Бог Якова". І сховав Мойсей обличчя своє, бо боявся споглянуть на Бога. [Послухавши Господа,] сказав Мойсей до Бога: „Ото я прийду до Ізраїлевих синів та й скажу їм: «Бог ваших батьків послав мене до вас», то вони запитають мене: «Яке Ім'я Його?» Що я скажу їм?» І сказав Бог Мойсеєві: „Я той, що є". І сказав: „Отак скажеш Ізраїлевим синам: Сущий послав мене до вас» ... А оце Ім'я Моє навіки, і це пам’ять про Мене з роду в рід» (Вих. 3:1-6, 13-15).

Поради старшого

Творець через Мойсея Сам назвав нам Своє Ім’я – «Ягве», «Той, що є», «Сущий». Цим Іменем Він підкреслив, що існує вічно, на відміну від Своїх створінь ні від кого не походить і нікуди й ніколи не зникне. Господь звертався до вірних, згадуючи Своє Ім’я тільки у виняткових випадках, коли посвячував їх у важливі таїни Свого Промислу, накладав на них певну обітницю. Та й навіть Син Божий Ісус Христос тільки в особливі моменти називав Ім’я Небесного Отця, в основному, під час молитв, а також перед смертю на хресті. Тож і ми, шануючи Ім’я Всевишнього, не поспішаймо надто часто називати його. Звертання і поглядом, і думкою, і тим більше словом до Отця – це особливе піднесення, вивільнення з потоку буденності, це свято нашого духу. Таке звертання не може бути побіжним і малозначущим, а тільки щирим, зосередженим, глибоким і самовідданим – як у молитві, під час літургії, сповіді, паломництва. Надто часте звернення до Імені Божого навіть по допомогу демонструє нашу нездатність розв’язувати дріб’язкові життєві проблеми самотужки, наші духовні лінощі, а тому тільки засмучує Небесного Покровителя. Ні в якому разі не можна вживати Божого Імені до жартів, бо це означає принизити Його Велич і Славу, пробувати порівнятися з Ним, проявити гординю.

Натомість український народ має добру традицію вживати Ім’я Господнє на побажання добра ближньому. До гарних звичаїв належать привітання «Слава Ісусу Христу!», «Дай, Боже, щастя!», «Боже, помагай!», вживання «Спаси, Боже» замість традиційного «Дякую» або ж побажання для тих, хто збирається в дорогу чи на добру справу, - «З Богом!».

Це цікаво!

Чимало людей без потреби вживають вислови: «Бог мені свідок», «Бог зна що», «О Господи, що ти зробив», «Клянуся Богом». Здебільшого ці слова вимовляються без злого наміру, зі звички, тому не є гріховними. Однак християни не повинні бездумно та без потреби промовляти Боже Ім’я.

У давнину євреї, достеменно дотримуючись Божої Заповіді, взагалі боялися вживати Ім’я, оголошене їм Богом, через Мойсея. Тому вживали замінники: Адонай, що в перекладі означає Вседержитель, Саваот (Саваоф), тобто Господь, Спаситель. Дослідник духовної історії Тадеуш Жихевич зауважив: «Ім’я Боже у єрусалимській святині архисвященик промовляв один раз в році. Робив це у святая святих, у самому серці храму, пошепки, усамітнившись, коли грали срібні труби».

26 лютого 2000 року папа Римський Іван Павло ІІ, прибувши на гору Синай, яку в давнину називали Хоривом, підійшов до Мойсеєвго куща, що зберігається у монастирі св. Катерини, зняв взуття, преклонив коліна і довго молився, пошепки повторюючи: «Я той, що є».

Повчальне оповідання

Одна жінка побажанням «З Богом!» завжди проводжала чоловіка в дорогу. Він працював черговим на одному залізничному переїзді. Якось до станції наближався швидкий потяг, але чергового ніде. Перелякана дружина вибігла на перон, щоб подати знак про вільний переїзд. Але помилилася і дала знак затриматися. Машиніст вибіг з потяга і, вражений, помітив, що неподалік на рейках лежить черговий станції зі зв'язаними ногами й руками та із затканим ротом. Його врятували. Так здійснилося побажання дружини «З Богом». (За Станіславом Клімашевським.)

Поміркуй і дай відповідь:

Як Господь об’явив Своє Ім’я людям?

Що означають імена Всевишнього – Ягве, Бог, Господь?

Як у давнину ставилися до Заповіді не згадувати Боже Ім’я намарне?

Чому згадка Імені Господнього, спілкування з Ним – то урочиста подія в житті людини? Як слід не перетворити її на буденну, рутинну звичку?

Чому не варто надміру часто звертатися по Божу допомогу?

Як можна згадування Імені Господнього спрямувати на добро ближньому?

Як побажання «З Богом!» допомогло черговому на залізничному переїзді?

Що означала молитва папи Івана Павла ІІ? Як вона прислужиться людям?

Перевір себе:

Як часто ти називаєш Ім’я Господнє і як часто згадуєш його з любов’ю і вдячністю?