3. Зв’язок державного права з іншими юридичними та суспільними науками.

Наука конституцiйного права тiсно пов'язана з iншими юридичними науками - загальнотеоретичною, iсторичною i галузевими. ТДПформулює найбiльш загальнi положення, на яких грунтуються конституцiйно-правовi дослiдження. ІДП пропонує необхiдну iнформацiю i узагальнення. Зв'язок науки конституцiйного права з галузевими юридичними науками бiльш складний. Кожна галузева наука звичайно охоплює дослiдження, присвяченi харак-теристицi вiдповiдної галузi за рубежем. Значення науки конституцiйного права полягає передусiм у тому, що вона пропонує не тiльки iнфор-мацiю, а й розроблену методологiю.

Спiввiдношення науки конституцiйного права i полiтологiї має свої особливостi. Предметом полiтологiчних дослiджень є всi без винятку елементи полiтичної системи, предметом науки консти-туцiйного права - лише один з них - держава. Полiтологiчнi дослiджен-ня грунтуються на узагальнених пiдходах до свого предмета. У цьому вони подiбнi до теоретико-правових. Бiльшiсть роздiлiв науки консти-туцiйного права конкретизована за змiстом i має не тiльки теоретичний, а й практичний характер. Вiдрiзняється полiтологiя вiд юридичних наук, зокрема вiд науки конституцiйного права, також своїм апаратом наукового аналiзу i пiзнання.

4. Основні риси конституцій зарубіжних країн. Класифікація конституцій.

Конституція проголошує основні права свободи людини і громадянина, регулює основи суспільного ладу, встановлює форму держави, регламентує цілісність державних органів тощо.

Існує чотири значення терміну Конституція:

1. Юридична конституція – це завжди певна система правових норм які регламентують найважливіші суспільні відносини.

2. Конституція в матеріальному значенні – писаний акт, або сукупність актів, або сукупність правових звичаїв, які проголошують основні права людини і громадянина, визначають основи суспільного ладу і форми держави тощо. Матеріальна конституція дуже легко розпізнати, в такій конституції легко вносяться зміни шляхом прийняття звичайного закону ( Конституція Великої Британії, Нової Зеландії, Ізраїль )

3. Конституція у формальному значенні – в таку конституцію вносять зміни за ускладненою процедурою. До складу таких конституцій можуть входити норми, які на перший погляд не мають відношення до конституції регулювання. Стаття 25 біс Конституції Швейцарської Конфедерації 1874 р. про заборону забою худоби без попереднього оглушення до випуску крові. Ще законодавець вніс цю норму до Конституції, щоб проголошена громада, яка знайшла притулок на території Швейцарської конфедерації, такий спосіб здобуття худоби став ритуальним, залишили територію Швейцарської конфедерації. Традиційно у квітні 1999р. була прийнята новітня Конституція Швейцарії, до неї біли включені норми, які на перший погляд не мають відношення до конституційного регулювання, зокрема про болота, про заболочені місця особливої привабливості, про азартні ігри.

4. Фактично Конституція – це реальний порядок здійснення державної влади в країні. Норми юридичної і фактичної конституції можуть співпадати, а можуть не співпадати. Ті норми юридично і фактично які співпадають називаються реальними, які не співпадають – фіктивними. При наявності розходжень між нормами фактичних і юридичних конституцій, виникає необхідність або юридичної конституції привести до відповідних фактичних суспільних відносин, або здійснити державну владу.

Форма Конституцій – це спосіб організації та вираження конституційних норм. Класифікація конституції за зовнішньою формою вираження:

1. Конституція може складатися з одного або кількох нормативних актів ( Конституція Іспанії – один нормативний акт ( закон 1 ), Конституція Швейцарії ( 4 закони ): Форма правління , Акт про престолонаслідування, Акт про свободу друку, Основний закон про свободу висловлювань. Фінляндія ( 4 закони ), Ізраїль ( 11 ), Канада ( 25 )

2. Конституції можуть бути кодифіковані – це конституції, які являють собою єдиний писаний акт, який регулює всі основні питання конституційного характеру.

3. Конституції змішаного типу ( частково писані ) – одна частина такої конституції має письмо форму, до якої входять закони прийняті парламентом, інші нормативні акти ( застарілі ), судові прецеденти, інша частина складається з правових звичаїв, які не мають письмової форми. Конституція Великої Британії.

4. Конституція неписана – не має письмову форму. Ще такі конституції мають реальний порядок здійснення влади, ніде не зафіксований і протягом тривалого часу. Створились після соціальних вибухів, революцій. Румунія – повстання 1989 р.

За способом прийняття народні та октрайовані ( даровані ). Народні конституції – джерелом є виборчий корпус, який обирає парламент, або установчі збори для прийняття Конституції, або безпосередньо - проект конституції на референдумі.

1. Історично першим способом прийняття першої конституції – були установчі збори, певні зібрання, які формуються через виборчий процес для прийняття певного рішення. 1787р. чинна Конституція США – через установчі збори, чинна Конституція Норвегії 1814р. Індія, Болгарія, Португалія – сучасні прийняті установчими зборами.

2. Спонукальні конституції приймаються або парламентом, або установчими зборами. А потім затверджується всенародними зборами 1999 р. парламентом проголосована новітня конституція Швейцарії, 2000р. затверджена на всенародному референдумі.

3. Прийняття парламентом. Найчастіше на основі класифікації більшості голосів ( Австрія, Фінляндія, Японія )

Октрайовані ( даровані ) – проект у таких конституціях розробляється під поглядом монарха, і ним же затверджується ( монархічні держави ) це Йорданія, Кювейт, Монако 1962 р. князь Ран’є третій ( вирішив подарувати державі нову конституцію ). Іноді октрайованими називають конституції, які метрополії дарують своїм колоніям. Так конституції даруються монархами, не з доброї волі, а з можливості соціальних вибухів.

Порядок зміни Конституції. Як правило встановлюють ( жорсткий ) процес внесення змін і поправок до Конституції.

( Гнучкі ) Конституції – це Конституції до яких дуже просто внести зміни, або поправки шляхом прийняття звичайного закону ( Великої Британії, Нової Зеландія, Ізраїля )

( Жорсткі ) Конституції – серед яких своя класифікація:

1. Вважаються найменш жорсткими конституції, які змінюються парламентами одного скликання на основі кваліфікованої більшості у 2/3 голосів або ¾ від складу парламенту або форум ( Німеччина, Португалія, Австрія )

2. Вважають більш жорсткими Нідерланди та Люксембург, де передбачено, що парламент того скликання який прийняв рішення внести зміни до конституції – розпускається. Після позачергових виборів до парламенту певний склад парламенту формулює поправку і приймає її класифікацію більшості голосів.

3. Вважаються досить жорсткими Конституції, тих держав, де поправка або зміни мають бути затвердженні на всенародному референдумі ( Ірландія, Японія, Іспанія )

4. Однією з найбільш жорстких Конституцій у світі – вважається США 1787 р. було внесено 27 поправок ( 10 – бій про права )

Поправка вважається прийнятою парламентом, якщо за неї проголосує і верхня і нижня палата парламенту. Проголошена поправка передається для ратифікації. Поправка вноситься до Конституції США, якщо 3/4 законодавчих органів штатів ратифікують цю поправку. 50 штатів.

Способи внесення прийнятих змін до тексту Конституції. Існує способи:

1. Інкорпорування поправок або змін - із тексту конституції вилучається стара норма, і на її місце ставиться нова норма ( яка набула чинності )

2. Характерний для США. Він полягає в тому, що стара норма не вилучається з тексту конституції ( незмінний текст ), а нова норма, зміна, поправка - вміщується в додаток.

Особливості еволюції змісту конституції. Виходячи з інтересів етапу розвитку конституції ( еволюції ) всі поняття можна поділити на певні періоди, групи:

1. Старі Конституції – у цей період з кінця 18 ст. – поч. 20 ст. ( США 1787 р. чинними на сьогодні Норвегія 1814 р., Люксембург 1868 р. Австралія 1800 р. ) обсяг конституційного регулювання був уже вузьким – проголошувалися основні права свободи людини і громадянина, регламентувалися питання організації органів державної влади. В таких країнах, врегульовано було питання парламенту ( США, Франція ). Данія 1840 р., Японія 1879 р., Конституціям монархам була велика увага питання престолонаслідування.

2. Нові Конституції – в цей період містилася хвиля, притаманне місце після кінця першої світової війни до початку другої світової війни. ( Австрія 1920р. Ірландія 1937 р.) Перелік прав свобод людини і громадянина значно розширений, і крім того в конституції цієї хвилі вперше дається визначення політичних партій як учасників державно політичних відносин.

3. Новітня Конституція – цей період розпочався після закінчення 2 світової війни ( Франція 46 і 56р., Італія, Японія 1947 р., Німеччина 1949 р., Іспанія 1978р., Туреччина 1982р.) До Новітніх конституцій відносяться держави, які утворилися на теренах колишнього радянського союзу.

Особливості новітніх Конституцій:

• Збільшення ролі держави у сфері економіки ( Греція, Іспанія, Португалія )

• Неприпустимість зміни форми правління ( Італія, Греція, Португалія )

• Збільшення обсягу і переліку прав і свобод людини і громадянина. Конституція ст. 22 Демократизація виборчого права, ліквідація цензів, наявність положення про зовнішню політичну діяльність держави і співвідношення національного законодавства і міжнародного права.

Існують три тенденції відповідно до Нової Конституції:

1. В тій групі Конституції визнається пріоритет національного законодавства та норми міжнародного права ( Данія, Велика Британія )

2. Конституції країн, де норми національного законодавства і норми міжнародного права рівнозначні.

3. Конституція держав, які закріплюють пріоритет норм міжнародного права над нормами національного законодавства.

Конституційні закони – це закони, які вносять зміни і поправку до Конституції, за юридичною силою вони не відрізняються власне від Конституції. Іноді Конституціями називають закони, з яких складається сама Конституція ( Швеція, Канада, Фінляндія, Ізраїль ). В Італії – називають закони, які відносять зміни до Конституції, закони які регулюють діяльність Конституційного суду держави. Крім того в Італії Конституцією називають закони, які затверджують статути областей автономії ( Сицилія і Сардинія, Трентіно-Альто-Адідже).