- •Державне право зарубіжних країн як галузь права, юридична наука та навчальна дисципліна.
- •Предмет державного права зарубіжних країн. Система державного права зарубіжних країн. Джерела права.
- •3. Суб‘єкти державного права зарубіжного права. Особливості конституційно-правової відповідальності.
- •Норми конституційного права та конституційно-правові відносини.
- •Зв’язок державного права з іншими юридичними та суспільними науками.
- •Основні риси конституцій зарубіжних країн. Класифікація конституцій.
- •Порядок внесення змін до конституцій зарубіжних країн.
- •Конституційні, органічні та звичайні закони, судові прецеденти в зарубіжних країнах.
- •Форми правління та її різновиди. Форми державного устрою та її різновиди.
- •Конфедерація
- •Особливості автономій в зарубіжних країнах.
- •Політичні партії та виборчий процес. Функції політичних партій.
- •Роль політичних партій в зарубіжних країнах. Класифікація політичних партій.
- •Багатопартійні системи.
- •Інституціоналізація політичних партій на основі спеціального законодавства.
- •Типологія політичного режиму.
- •Громадянство в зарубіжних країнах. Особливості інституту громадянства в зарубіжних країнах.
- •18. Поняття конституційного статусу особи і громадянина в зарубіжних країнах.
- •19. Особисті та політичні права та свободи. Обов‘язки особи і громадянина в зарубіжних країнах. Гарантії прав і свобод в зарубіжних країнах. «Хабеас корпус акт».
- •21. Характеристика існуючих виборчих систем в зарубіжних країнах.
- •22. Приклади застосування різних виборчих систем
- •23. Роль виборчого права при визначенні конституційного статусу особи і громадянина. ???????
- •24. Поняття парламенту. Різновиди компетенції парламентів. Повноваження парламенту.
- •25. Структура парламентів. Порядок формування палат. Розпуск палат парламенту. Керівні органи палат парламенту.
- •26 Бікамералізм. Постійні, спеціальні та інші парламентські комісії.
- •27 Парламентський контроль за урядовою діяльністю. Види контролю в зарубіжних країнах.
- •28 Імунітет, індемнітет, несумісність парламентського мандату. Характер мандату депутатів.
- •29 Головні стадії законодавчого процесу.
- •30. Поняття виконавчої влади. Політична виконавча влада.
- •31. Юридичні форми глави держави. Основні системи престолонаслідування.
- •32. Поняття та компетенція глави держави. Формування посади глави держави в зарубіжних країнах.
- •33. Повноваження глави держави в президентській, парламентарній та змішаній республіці. Вимоги, які висуваються до кандидата на посаду президента.
- •34. Компетенція та основні напрями діяльності уряду. Дві моделі формування уряду. Компетенція уряду
- •35 Делеговане законодавство. Ордонанси. Інститут контрасигнатури.
- •36. Відповідальність уряду та її різновиди.
- •37. Відповідальність в порядку імпічменту і подібних процедур.
- •38. Політична відповідальність уряду. Вотум недовіри. Відмова в довірі.
- •39. Конструктивний та деструктивний вотум недовіри.
- •40 Поняття і структура судової влади. Адміністративна юстиція.
- •41. Порядок формування суддівського корпусу в країнах англосаксонської та романо - германської системи. Дві моделі судів загальної юрисдикції. Інститут присяжних.
- •42. Моделі судового конституційного контролю. Форми конституційного контролю.
39. Конструктивний та деструктивний вотум недовіри.
Вотум довіри - результат парламентської ініціативи. За резолюцію недовіри, зазвичай, депутати мають проголосувати абсолютною або кваліфікованою більшістю. В багатьох країнах передбачений конструктивний вотум недовіри. К. Німеччини (ст.67) передбачає, що Федеральний канцлер може бути усунутий з посади тільки через обрання Бундестагом нової кандидатури на посаду Федерального канцлера. Конструктивний вотум передбачений К. Польщі, Іспанії тощо. Деструктивний вотум недовіри - щоб відправити уряд у відставку достатньо у парламенті отримати більшість голосів в підтримку резолюції недовіри.
40 Поняття і структура судової влади. Адміністративна юстиція.
Сукупність судів має назву юстиція. Діяльність судів щодо вирішення правових конфліктів - юрисдикційна діяльність.
Структура судової влади
1. В багатьох країнах (Швеція, Японія, Нідерланди) діє єдина система загальних судів, які розглядають всі основні види судових справ. Вищий судовий орган, зазвичай, - Верховний суд.
2. Ця модель характерна для деяких федерацій (США, Мексика, Австралія). Тут функціонують паралельно федеральна судова система та система судів кожного із штатів, але ці дві гілки замикаються на єдиний Верховний суд.
3. В країнах континентальної Європи має місце тенденція до полісистемності. Створюються декілька незалежних систем загальних та спеціалізованих судів на чолі з своїм Вищим Судом. Зокрема, у ФРН, поряд з Федеральним судом існує: Федеральна судова палата, Федеральна фінансова палата, Федеральний трудовий суд тощо. Ці суди разом утворюють Сенат.
В країнах романської системи поряд з судами загальної юрисдикції створюється система адміністративної юстиції. Основна задача адм. юстиції - розгляд скарг приватних осіб на рішення та дії органів державного управління та посадових осіб. США та В.Б. судовий контроль за адміністративними актами спочатку здійснювався судами загальної юрисдикції, але в 20 ст. з'явилися спеціалізовані органи для виконання цієї функції. Вони вважаються квазісудами, вирішують справи значно скоріше, нема змагальності сторін у процесі. У США до такого органу відносять, зокрема, Податковий суд.
Суди загальної юрисдикції здійснюють контроль за законністю адміністративних актів, зокрема, через судові накази. Мандамус - судовий наказ, який зобов'язує посадову особу здійснити певні дії або видати акт, що належить до її компетенції. Інджанкшн - судовий наказ, що забороняє посадовій особі видавати акт або вчиняти певні дії.
41. Порядок формування суддівського корпусу в країнах англосаксонської та романо - германської системи. Дві моделі судів загальної юрисдикції. Інститут присяжних.
Дві основні моделі судів загальної юрисдикції
Основні ознаки англосаксонської моделі:
1. Визнання правотворчої ролі суду та судового прецеденту як джерела права.
2. Активна змагальність сторін при відносній пасивності суду.
3. Широке використання суду присяжних.
4. Апеляційна форма оскарження судових рішень.
5. Широка практика обрання суддів.
Основні ознаки європейської континентальної моделі:
1. Розвинута законодавча база , що визначає організацію та діяльність судів.
2. Формальне невизнання судового прецеденту як джерела права.
3.Активна роль судді у процесі.
4. Менше розповсюдження інституту присяжних.
5.Апеляуійна та касаційна форма оскарження судових рішень.
6. Призначення професійних суддів.
