- •Державне право зарубіжних країн як галузь права, юридична наука та навчальна дисципліна.
- •Предмет державного права зарубіжних країн. Система державного права зарубіжних країн. Джерела права.
- •3. Суб‘єкти державного права зарубіжного права. Особливості конституційно-правової відповідальності.
- •Норми конституційного права та конституційно-правові відносини.
- •Зв’язок державного права з іншими юридичними та суспільними науками.
- •Основні риси конституцій зарубіжних країн. Класифікація конституцій.
- •Порядок внесення змін до конституцій зарубіжних країн.
- •Конституційні, органічні та звичайні закони, судові прецеденти в зарубіжних країнах.
- •Форми правління та її різновиди. Форми державного устрою та її різновиди.
- •Конфедерація
- •Особливості автономій в зарубіжних країнах.
- •Політичні партії та виборчий процес. Функції політичних партій.
- •Роль політичних партій в зарубіжних країнах. Класифікація політичних партій.
- •Багатопартійні системи.
- •Інституціоналізація політичних партій на основі спеціального законодавства.
- •Типологія політичного режиму.
- •Громадянство в зарубіжних країнах. Особливості інституту громадянства в зарубіжних країнах.
- •18. Поняття конституційного статусу особи і громадянина в зарубіжних країнах.
- •19. Особисті та політичні права та свободи. Обов‘язки особи і громадянина в зарубіжних країнах. Гарантії прав і свобод в зарубіжних країнах. «Хабеас корпус акт».
- •21. Характеристика існуючих виборчих систем в зарубіжних країнах.
- •22. Приклади застосування різних виборчих систем
- •23. Роль виборчого права при визначенні конституційного статусу особи і громадянина. ???????
- •24. Поняття парламенту. Різновиди компетенції парламентів. Повноваження парламенту.
- •25. Структура парламентів. Порядок формування палат. Розпуск палат парламенту. Керівні органи палат парламенту.
- •26 Бікамералізм. Постійні, спеціальні та інші парламентські комісії.
- •27 Парламентський контроль за урядовою діяльністю. Види контролю в зарубіжних країнах.
- •28 Імунітет, індемнітет, несумісність парламентського мандату. Характер мандату депутатів.
- •29 Головні стадії законодавчого процесу.
- •30. Поняття виконавчої влади. Політична виконавча влада.
- •31. Юридичні форми глави держави. Основні системи престолонаслідування.
- •32. Поняття та компетенція глави держави. Формування посади глави держави в зарубіжних країнах.
- •33. Повноваження глави держави в президентській, парламентарній та змішаній республіці. Вимоги, які висуваються до кандидата на посаду президента.
- •34. Компетенція та основні напрями діяльності уряду. Дві моделі формування уряду. Компетенція уряду
- •35 Делеговане законодавство. Ордонанси. Інститут контрасигнатури.
- •36. Відповідальність уряду та її різновиди.
- •37. Відповідальність в порядку імпічменту і подібних процедур.
- •38. Політична відповідальність уряду. Вотум недовіри. Відмова в довірі.
- •39. Конструктивний та деструктивний вотум недовіри.
- •40 Поняття і структура судової влади. Адміністративна юстиція.
- •41. Порядок формування суддівського корпусу в країнах англосаксонської та романо - германської системи. Дві моделі судів загальної юрисдикції. Інститут присяжних.
- •42. Моделі судового конституційного контролю. Форми конституційного контролю.
37. Відповідальність в порядку імпічменту і подібних процедур.
Підставою для відповідальності є правопорушення. Санкцією є усунення з посади, втрата імунітету, судове переслідування на загальних засадах. Є три моделі відповідних парламентських процедур.
Перша модель - весь процес конституційної відповідальності має місце у парламенті. Після його завершення можуть мати місце процеси у судах.
Приклад цієї моделі власне імпічмент у США, В.Б., Японії, Індії.
Друга модель - палата або парламент виступає в якості інстанції. що звинувачує. Питання про конституційну відповідальність, а також можливу кримінальну розглядається у судовому органі, який спеціально створюється парламентом. Приклад цієї моделі - процедура у Франції. Президент несе відповідальність перед Високим Судом правосуддя за державну зраду.
Третя модель - парламент або палата виступають як інстанція звинувачення. Потім справа розглядається в органі конституційної юстиції. Приклад - процедура у ФРН. Звинуватити Президента у навмисному порушенні Основного Закону мають право обидві палати. Але рішення має прийняти Федеральний Конституційний суд. Він входить до судової системи країни.
38. Політична відповідальність уряду. Вотум недовіри. Відмова в довірі.
Політична відповідальність є наслідком парламентського контролю за діяльністю виконавчої влади. У конституційній практиці є 2 різновиди політичної відповідальності:
колективна (Іспанія, ФРН, Чехія тощо), у відставку йде весь уряд;
індивідуальна, відставка окремих міністрів можлива, якщо їх дії спричинили великий політичний скандал.
К. Польщі передбачає і колективну , і індивідуальну відповідальність членів уряду. Індивідуальна може бути за справи, що знаходяться в компетенції окремого міністра або доручаються йому главою держави.У В.Б. підхід до політичної відповідальності ґрунтується на ідеї солідарності його членів. Парламентська політична відповідальність уряду реалізується через дві процедури: вотум довіри та відмова у довірі.
Вотум довіри - результат парламентської ініціативи. За резолюцію недовіри, зазвичай, депутати мають проголосувати абсолютною або кваліфікованою більшістю. В багатьох країнах передбачений конструктивний вотум недовіри. К. Німеччини (ст.67) передбачає, що Федеральний канцлер може бути усунутий з посади тільки через обрання Бундестагом нової кандидатури на посаду Федерального канцлера. Конструктивний вотум передбачений К. Польщі, Іспанії тощо. Деструктивний вотум недовіри - щоб відправити уряд у відставку достатньо у парламенті отримати більшість голосів в підтримку резолюції недовіри.
Відмова у довірі - може мати місце тоді, коли сам уряд поставив перед парламентом питання про довіру. Найчастіше це можливо стосовно тільки що створеного уряду та стосовно його програми діяльності. Парламент приймає рішення абсолютною більшістю голосів. Другий випадок - коли глава уряду звертається до парламенту за висловленням довіри відносно вже зробленої урядом роботи. Наприклад, за К. Іспанії підставою розпуску Королем обох палат парламенту є відсутність з боку Конгресу (нижня палата) довіри до кандидата на посаду Прем'єр- міністра протягом 2 місяців з моменту першого голосування. Подібні процедури є у Румунії та ін.