27 Парламентський контроль за урядовою діяльністю. Види контролю в зарубіжних країнах.

1) комітетами над парламентом(Іспанія ст. 109 К можливість проводити парламентські слухання)

2) в тих країнах де К дозволено парламенту делегувати свої законодавчі повноваження в органах виконавчої влади встановлені спеціальні форми контролю за актами делегування законодавства-парламентський контроль)

3) запит і запитання. Запит- це письмове звернення групи депутатів до уряду з великої політичної проблеми. Запит в письмовій формі-інтерпеляція. Запитання- може бути в усній і письмовій формі, це прохання депутата про інформацію. (ВБ питання до прем’єра або міністрів у письмовій формі)

4) парламентське розслідування- створюються спеціальні слідчі комісії, інколи вже існуючі комісії(США законодавство не передбачає запиту і запитання, але запровадило анкетне право)

28 Імунітет, індемнітет, несумісність парламентського мандату. Характер мандату депутатів.

Імунітет- означає недоторканність депутата. Має на меті захистити депутата від кримінальних переслідувань з боку виконавчої влади. США ст. 1 К визначає що сенатори та представники гарантуються від арешту під час перебування на сесії відповідної палати і на шляху до сесійного засідання і повернення. ВБ імунітет-свобода від арешту діє на період сесії і 40 днів до і після. В усіх країнах депутат позбавляється випадку затримання його на місці злочину.

Індемітет 2 значення:

1) невідповідальність за власні дії під час здійснення мандату. Іспанія – великий обсяг індемнітету.

2) це винагорода яку отримують депутати за свою роботу. (виплати: платня, компенсація витрат за допоміжний персонал, проїзд)

29 Головні стадії законодавчого процесу.

Законодавчий процес (або законодавча процедура) у різних джерелах описується по-різному.. Є чотири основних стадії законодавчого процесу:

1) законодавча ініціатива;

2) обговорення законопроекту;

3) прийняття законопроекту;

4) промульгація.

Законодавча ініціатива – це право органу або особи внести проект закону в парламент із тим, що цей проект буде обов'язково розглянутий палатою й з нього буде ухвалено рішення. Правом законодавчої ініціативи за кордоном володіють депутати, глава держави, уряд, інші органи і особи. Коло суб'єктів законодавчої ініціативи в різних країнах не однакове. Наприклад, у США й Великобританії формально, відповідно до букви закону, законопроекти можуть вносити лише депутати. У необхідних випадках депутат зробить це з відома глави держави або уряду.

Друга стадія законодавчого процесу – це обговорення законопроекту. Як правило, ця стадія поділяється на підстадії, що традиційно називаються читаннями. Читань буває не менше двох, іноді й більше (8, 4). 

Для прийняття законопроекту в будь-якій галузі законодавства передбачена вимога наявності необхідної кількості депутатів, себто необхідний кворум. Кворум установлений не у всіх парламентах, а в деяких випадках він дуже невеликий. Наприклад, вище зазначалося, що в палаті громад Великобританії кворум становить 40 депутатів із 651, в Австрії й Австралії – не менше однієї третини депутатів. Однак кворум буває різний: кворум для обговорення законопроектів, кворум для голосування, кворум для внесення виправлень і т. ін. При голосуванні за звичайний законопроект потрібно, як правило, щоб "за" була подана більшість голосів присутніх депутатів. 

Промульгація в деяких джерелах називається санкціонуванням (плюс публікація), тобто це підписання законопроекту, а також передача його для опублікування й саме опублікування. Ці три стадії – підписання, передача для опублікування й опублікування – і є промульгацією.