- •Державне право зарубіжних країн як галузь права, юридична наука та навчальна дисципліна.
- •Предмет державного права зарубіжних країн. Система державного права зарубіжних країн. Джерела права.
- •3. Суб‘єкти державного права зарубіжного права. Особливості конституційно-правової відповідальності.
- •Норми конституційного права та конституційно-правові відносини.
- •Зв’язок державного права з іншими юридичними та суспільними науками.
- •Основні риси конституцій зарубіжних країн. Класифікація конституцій.
- •Порядок внесення змін до конституцій зарубіжних країн.
- •Конституційні, органічні та звичайні закони, судові прецеденти в зарубіжних країнах.
- •Форми правління та її різновиди. Форми державного устрою та її різновиди.
- •Конфедерація
- •Особливості автономій в зарубіжних країнах.
- •Політичні партії та виборчий процес. Функції політичних партій.
- •Роль політичних партій в зарубіжних країнах. Класифікація політичних партій.
- •Багатопартійні системи.
- •Інституціоналізація політичних партій на основі спеціального законодавства.
- •Типологія політичного режиму.
- •Громадянство в зарубіжних країнах. Особливості інституту громадянства в зарубіжних країнах.
- •18. Поняття конституційного статусу особи і громадянина в зарубіжних країнах.
- •19. Особисті та політичні права та свободи. Обов‘язки особи і громадянина в зарубіжних країнах. Гарантії прав і свобод в зарубіжних країнах. «Хабеас корпус акт».
- •21. Характеристика існуючих виборчих систем в зарубіжних країнах.
- •22. Приклади застосування різних виборчих систем
- •23. Роль виборчого права при визначенні конституційного статусу особи і громадянина. ???????
- •24. Поняття парламенту. Різновиди компетенції парламентів. Повноваження парламенту.
- •25. Структура парламентів. Порядок формування палат. Розпуск палат парламенту. Керівні органи палат парламенту.
- •26 Бікамералізм. Постійні, спеціальні та інші парламентські комісії.
- •27 Парламентський контроль за урядовою діяльністю. Види контролю в зарубіжних країнах.
- •28 Імунітет, індемнітет, несумісність парламентського мандату. Характер мандату депутатів.
- •29 Головні стадії законодавчого процесу.
- •30. Поняття виконавчої влади. Політична виконавча влада.
- •31. Юридичні форми глави держави. Основні системи престолонаслідування.
- •32. Поняття та компетенція глави держави. Формування посади глави держави в зарубіжних країнах.
- •33. Повноваження глави держави в президентській, парламентарній та змішаній республіці. Вимоги, які висуваються до кандидата на посаду президента.
- •34. Компетенція та основні напрями діяльності уряду. Дві моделі формування уряду. Компетенція уряду
- •35 Делеговане законодавство. Ордонанси. Інститут контрасигнатури.
- •36. Відповідальність уряду та її різновиди.
- •37. Відповідальність в порядку імпічменту і подібних процедур.
- •38. Політична відповідальність уряду. Вотум недовіри. Відмова в довірі.
- •39. Конструктивний та деструктивний вотум недовіри.
- •40 Поняття і структура судової влади. Адміністративна юстиція.
- •41. Порядок формування суддівського корпусу в країнах англосаксонської та романо - германської системи. Дві моделі судів загальної юрисдикції. Інститут присяжних.
- •42. Моделі судового конституційного контролю. Форми конституційного контролю.
25. Структура парламентів. Порядок формування палат. Розпуск палат парламенту. Керівні органи палат парламенту.
На сьогодні парламенти мають 1 або 2 парламенти, хоча в історії відомі випадки збільшенню кількості палат. Наприклад: За Конституцією Югославії 1963р. число палат сягало 6-ти. На сьогодні головною ознакою побудови парламенту є ( бікамералізм – дві палати )
США – поправку може робити і верхня і нижня палата. А верхня може відхилити будь-який законопроект. Федеративні держави, як правило мають двопалатні парламенти. Верхня палата такого парламенту представляють суб’єкти федерації ( формуються із представників суб’єктів федерацій ) Приклади: США, Німеччина, Бразилія, Мексика, Австралія. В унітарних державах з двопалатними парламентами, верхня палата формується і представників адміністративно територіальних одиниць. В Італії із спеціальних провінцій; У Франції представники департаментів, у Польщі – воєводства.
Приблизна половина держав Європи мають однопалатні парламенти це Фінляндія, Угорщина, Швеція, Данів. В Америці однопалатні характерні для малих держав, Коста-Ріка, Сальвадор. Але деякі держави в першу чергу палати Британської колонії мають двопалатні парламенти. Наприклад: Тринідад і Союз Тобаго, Ямайка. В Азії – однопалатні парламенти -Китаї, В’єтнам, Індонезія.
З ліберальним політичним режимом – двох палатні парламенти – Індонезія і Філіппіни. Такі не тоталітарні держави як Ізраїль і Туреччина мають однопалатні парламенти.
Нижні палати, або єдиноначальні називаються національними зборами, національна асамблея, палата депутатів, палата представників.
Верхні палати – в тих країнах де вони є (сенат). В деяких федеративних державах назва верхніх палат відображає форму політики територіального устрою країн. Наприклад: У Німеччині Бундестаг – союзна федеративна рада; Швейцарії – Рада Кантонів; Індії – Рада Штатів.
Палати формуються на основі прямих виборів. В законодавстві фіксується норма представництв і визначається середня кількість виборців від якої в парламент обирається один депутат. Формування верхньої палати має свої особливості: у ВБ до 1999 р членство успадковувалось, це були особи які мали дворянські титули.
Розпуск парламенту. Найчастіше право належить главі держави часто за поданням прем’єра.
Керівні органи парламенту. Палати очолюють голови. Анг-сакс правова система голова називається спікер. Швеція-тальнан, Польша-маршалок. Бюро-колегіальний орган керівництва. Іспанія в кожній палаті є бюро, яке складається з голови, 4 заступників, 4 секретарів.
26 Бікамералізм. Постійні, спеціальні та інші парламентські комісії.
На сьогодні головною ознакою побудови парламенту є ( бікамералізм – дві палати ) Англійський юрист 19 ст. Ієремія Бентам звернув увагу на недоліки та переваги двопалатного парламенту.
Недоліки:
- Рішення прийняте 1-шою палатою може бути відхилене другою;
Дві палати парламенту уповільнюють його роботу;
Наявність двох палат обов’язково приводить до певних конфронтацій між ними;
Переваги:
Наявність двох палат – це запорука того, що не буде прийняте спонтанне рішення;
Парламент – який складається з 2-х палат здатний протидіяти будь-яким реформам, і забезпечує недоторкання діючої конституції.
Комітет(комісії)- це допоміжний орган Парламенту, який складається з депутатів і вони сприяють палатами у виконанні функцій.
1) постійні- створюються на весь період скликання парламенту. Основна функція детальний розгляд законопроектів.
2) тимчасові- створюються для виконання певного завдання(спец слідчі комісії) .
