10. Національні страви Румунії

О дним з багатьох національних страв Румунії є чорба (ciorbă) - суп із заправкою, який їдять в обід. Широко відомі і популярні: чорба з яловичого шлунку (ciorbă de burtă), чорба з курячих тельбухів, чорба з фрикадельками (ciorbă de perişoare). Чорбу заправляють оцтом, додають сметану, часник. Найбільш часто уживаний вид чорби - з коров'ячого шлунку.

Чорбу з тельбухів готують після багатих обідів, що плавно переходять у вечерю, на весіллях. До чорби обов'язково подають сметану і гіркий перець. Існують й інші перші страва: м'ясні, овочеві супи. При їх приготуванні використовують дуже багато зелені. Супи з овочів готують частіше під час релігійних постів.

Для приготування різних страв у Румунії широко використовується кукурудза. Точніше мамалига (mămăliga) - каша з кукурудзяного борошна. У різних регіонах країни для її приготування використовується різне борошно. А н а основі мамалиги готується безліч варіантів страв: мамалига з бринзою, голубці з мамалигою.

Що стосується хліба, то його в селах традиційно печуть самі.

Домашній хліб печуть в печах, під нього обов'язково кладуть листя волоського горіха. А тонкі коржики, схожі на лаваш, печуть на вугіллі в ємності з глини, повернутої днищем догори.

Р умунська кухня представлена широким асортиментом м'ясних страв: окіст, корейка, буженина, бекон, грудинка, ковбаси.

З свіжої свинини готують кров'янку (chişca), зельці, паштет (лебервурш), холодець (racitură) з часником, а також тушковане м'ясо, яке вживають зранку з часником. А ще - всім відомі голубці (sarmale) з м'ясом, які в Румунії обов'язково подаються на стіл з мамалигою.

Рибу румуни вживають у будь-якому вигляді: копчену, варену, смажену, фаршировану.

Солодкі страви Румунії - паска (pască), плечинта (plăcintă) (листковий пиріг з бринзою або сиром), домашні пиріжки, млинчики. Паску традиційно готують на Великдень. Залежно від регіону додають волоські горіхи, ізюм, мак, какао порошок. За формою румунська паска нагадує цеглинку.

Румунія, надзвичайно цікава країна: кожна місцевість – це маленька скарбничка пам’яток та традицій, відкривши яку, обов’язково закохуєшся в неї і мариш бажанням полинути в цей рай хоч на мить.

Змістовний модуль №6 Особливості харчування населення в Фінляндії, Югославії, Швеції та Швейцарії та туристів з цих країн план

1. Особливості формування фінської кухні. Вплив природніх умов країни на розвиток кулінарії

2. Цікаві факти про кухню Фінляндії. Національні страви країни

3. Національна кухня Югославії

4. Шведська кухня та її особливості

5. Національна кухня Швейцарії

6. Гордість Швейцарської кулінарії

1. Особливості формування фінської кухні. Вплив природніх умов країни на розвиток кулінарії

Ф інляндія - держава в Північній Європі. На півдні та сході Фінляндія межує з Росією, на півночі - з Норвегією, на заході - зі Швецією. З заходу країна омивається водами Ботнічної затоки, з півдня - водами Фінської затоки. Загальна протяжність кордону 2628 км, довжина берегової лінії - 1126 км. Загальна площа країни, включаючи острови, розташовані в Ботническом і Фінській затоках, 338 145 км2 (площа суші -305470 км 2). Близько третини території країни знаходиться за полярним колом, більшість населення сконцентровано на південно-західній прибережній рівнині. На території країни переважають горбисто-моренні рівнини з виходами скельних порід, піднесеними грядами і озерними улоговинами. Велика частина території - рівнинна. Майже 30% всієї території займають болота.

Шматочок – із заходу, шматочок – зі сходу, ще один, свій, – з Півночі, з Лапландії. Так, за переконанням фінських кухарів, гастрономів і просто аматорів смачно поїсти, народжувалася національна кухня Фінляндії. Схід – це, зрозуміло, Росія, Захід – Швеція, дві сусідні країни, часто і всіляко присутні у Фінляндії впродовж багатьох століть.

Втім, на прилавках побудованого ще в кінці XIX століття Старого ринку Хельсінкі їх вплив став підточуватися, у тому числі навіть Сіцілією, звідки поставляють “екзотичні” помідори – спочатку висушені на сонці, а потім знов розм‘якшені із спеціями в оливковому маслі.

Фінляндію часто і помилково називають Країною тисячі озер. Насправді, їх тут більше 60 тисяч, і разом з морем урожай вони дають відмінний – лосось, форель, сиг, щука, окунь, салака, ряпушка. Лосось – це перше, що впадає в очі на прилавку фінського ринку. Це і є щонайперша фінська риба. Її запропонують в різних варіантах. Тут же сиру рибу можуть пересипати крупною сіллю, прокласти кропом, за бажанням додати трохи перцю, загорнути в спеціальний щільний папір з тонкою фольгою зсередини, і через добу перебування у холодильнику буде ніжний і недорогий продукт “швидкого приготування”.

В се це дійсно вправно, але якось не оригінально, за смаком звичний. Незвичність виникає від молока. З молоком, для ситості і ніжності, готують, наприклад, і деякі рибні супи, які можна спробувати в багатьох ринкових кафе. У молоці інколи замочують оселедця, смажать морську рибу. Нежирну сметану використовують для соусу під лосось, до якого, як правило, подається жменя брусничних ягід.

Риба – часта начинка для пирогів і пиріжків, причому деякі з них. Традиційним пирогом являється калакукку, Стверджують, що справжній калаккука готується протягом 5 – 6 годин. Це відкритий пиріг з житнього борошна з начинкою з риби, невеликої кількості бекону і нежирної свинини, які повинні повільно дійти до потрібної міри готовності і просочити своїм соком тістову основу. “Борти” такого пирога мають бути міцними – високими і щільними, аби пиріг не розтікся. Калаккуку можна приготувати по-різному: яка хазяйка – такий і калаккука. Начинка завжди спокуслива, але аби дістатися до неї через товстий зовнішній шар цього пирога, деколи потрібні зусилля. І тоді погляд мимоволі може зосередитися на ікрі. Чорної, правда, немає, але червона, лососева, гідна її заміна.

Як ми вже дізналися, фінська національна кухня сформувалася під впливом достатньо суворих природних умов, тому практично кожна страва несе на собі відбиток історичної спадщини фінського народу. Інша особливість - пристрасть до простої і ситної "домашньої кухні", з обов'язковою наявністю на столі свіжого хліба.

На першому місці стоїть, звичайно ж, приготована самими різними способами риба.

Найбільш популярні страви - веселкова форель у власному соку "Грааві кирьелохи", лосось у власному соку "грааві лохи", запечений лосось і сиг, салат з оселедця "росоллі", своєрідний салат-асорті з рибопродуктів "саламат", ікра прісноводої риби з цибулею і сметаною - "меті", запіканка з картоплі і оселедця "калалаатікко", тушкована в молоці морська риба "майтокалакейтто", суп з в'яленої риби "маймарокка", рибні супи на молоці - "калакейтто" і "лохикейттео", пиріжки з кислого тіста з сирою рибою "кялакяярейття", хрусткі житні пиріжки з рибою і беконом.

Традиційні м'ясні страви, в основному, готуються з оленини і дичини. Печеня з оленини з картопляним пюре і варенням, огірки з медом і домашній сир, м'ясо по-карельські в горщику "карьяланпаїсті", смажена оленина "поронпаїсті", тушкована в дерев'яному посуді баранина "сяря", а також безліч страв з лосятини і птиці не залишать нікого байдужим.

Серед молочних страв великою популярністю користуються сири, кисле молоко і "віїлі" - своєрідний кисло-солодкий молочний продукт, використовуваний як добавка в багато страв. На десерт, зазвичай, подають найрізноманітніші ягоди, якими так багата місцева природа, дріжджові булочки "пулла" і оригінальні киселі.

У північних лісах Фінляндії та Долини Мумі-тролів зростає незліченна кількість ягід. Їх збирають практично все літо. Морошка, чорниця, полуниця, суниця додаються як в десерти, киселі, джеми, варення, муси, желе, так і в безліч косметичної продукції. Ласуни в Фінляндії швидко зрозуміють, де їхнє щастя. Діти ж люблять поласувати лакрицей - тягучками, зробленими з солодкового кореня. Смак вони, м'яко кажучи, мають специфічний, але фіни від них просто в захваті.

Улюблений напій фіннів - кава, по його споживанню країна упевнено займає перше місце в світі! Домашнє пиво "котікалья", різновид квасу, - також неодмінний атрибут будь-якого столу. Популярні горілка "Коськенкорва-вінна" і знаменита "Фінляндія".

Особливе місце займають місцеві ягідні лікери - що наполягли на лісових ягодах і травах "лаккалікері" (морошка), "пуолуккалікері" (брусниця), "карпалолікері" (журавлина) і "месимарьялікері" (куманика) мають незвичайний смак і особливий аромат. У Фінляндії з ягід вмудряються робити навіть ігристі вина - сорти "Кавльері" і "Елісси" достатньо оригінальні і популярні навіть за межами країни.