Ріхард Фон Крафт-Ебінг (1840-1902)

Ще більш крайню позицію займав німецький невропатолог і психіатр Крафт-Ебінг. Його праця «Сексуальна психопатія», яка витримала 12 видань, які регулярно переглядалися, стала широко розповсюдженим серед лікарів посібником, в якому описувалися різні форми сексуальної поведінки і стимуляцій, як бридких і патологічних. Автор розподілив сексуальні девіації за чотирма видами патологій: садизм, мазохізм, фетишизм, гомосексуалізм. Особливе значення мало його твердження, що мастурбація є причиною цих сексуальних відхилень, ‑ висновок, який був відгуком на уявлення про які йшлося вище. З одного боку, випадки, які розглядав Крафт-Ебінг носили майже сенсаційний для того часу характер і могли привернути увагу до різноманітності форм сексуальної поведінки і сексуальної орієнтації. З іншого боку його праця може служити прикладом того, що теоретичні побудови і думки, які не ґрунтуються на дослідженнях, можуть призводити до помилкових висновків.

Зігмунд Фройд

Його наукові інтереси зосередились в першу чергу на вивченні психосексуального розвитку дитини і його наслідках для психічного здоров’я у дорослому житті, з 1895р Фройд опублікував свою основну працю «Дослідження істерії», написану у співпраці з Йозефом Брейером. Де він прийшов до висновку, що причиною неврозів є підсвідомі сексуальні конфлікти – ідея, абсолютно не прийнятна більшістю вчених того часу. У 1905 році його книга «Три нариси по теорії сексуальності» викликала ще одну хвилю протестів. Власне у ній Фройд розвинув свою теорію дитячої сексуальності і спробував довести, що сексуальні перверсії у дорослих визначаються порушенням розвитку сексуальності в дитячі роки. Багатьом із сучасників в Єропі ідеї Фрейда здавалися крайністю, але в США його роботи отримали широке визнання.

Генрі Хейвлок Елліс

В кінці ХІХ ст. став відомим ще один дослідник в області проблем статі, англієць Генрі Хейвлок Елліс (1859-1939), який витратив декілька десятиліть на вивчення інформації про сексуальну поведінку людини в західному світі та інших культурах. Будучи лікарем він вів детальні записи своїх спостережень. Свої висновки і спостереження видав з 1896 по 1910 рік у шести томах «Досліджень психології сексу», а в 1928 і в сьомому. Його праця зіграла велику роль у поступовій зміні сексуальних установок Вікторіанської епохи. В його дослідженнях визнавалася велика варіативнісіть сексуальної поведінки і схильностей, а також обумовленість сексуальної ролі культурними і соціальними факторами. Його висновки були на диво передбачливими, особливо тому, що зроблені в епоху вікторіанської моралі, але актуальні і сьогодні. Він відзначив, що мастурбація – звичайна практика чоловіків і жінок різного віку. Він зазначає, що сексуальна орієнтація не абсолютна, а скоріше має різний ступень вираження у різних людей. Також він визнає, що жінка може мати такій же сильний сексуальний потяг, як і чоловік, продемонстрував велику схожість чоловічого і жіночого оргазмів. Випереджаючи пізніші відкриття він вказав, що проблеми із досягненням ерекції або оргазму нерідко носять психологічний, а не фізіологічний характер. Він особливо підкреслив, що «кількість варіацій в межах цілком нормальної поведінки величезна», особливо коли мова йде про сексуальні потреби і поведінку.