Cексологія як наука

Перш за все треба сказати що наука сексологія це далеко не перелік можливих поз коїтусу і не порнографічні матеріали. На сьогодні це широка галузь наукових знань на списку медицини і психології, філософії і культурології, права і політики, генетики та багатьох інших. Адже, в широкому розумінні сексуальність тісно пов'язана з усіма без виключення аспектами людського буття. Для того щоб зрозуміти у повному обсязі що таке людська сексуальність необхідно розглядати її у всій багатоманітності її виявів. Людська сексуальність – це царство контрастів і протиріч суспільних, наукових і культурних, історичних і політичних тенденцій. Відношення до сексуальності постійно змінюється. З одного боку воно залежить від культурних традицій, економічної ситуації в країні і від специфіки політичних задач, які вирішуються в даний момент урядом.

Відношення до сексуальності в західній культурі є особливо не однозначним. З одного боку як наслідок середньовічної християнської моралі, розповсюджене уявлення, що секс – це щось «брудне», з іншого боку – вважається, що займатися ним, можна лише з тим, кого ми по справжньому кохаємо, а кохання в цій же культурі вважається найбільш піднесеним почуттям. Складається враження, що секс – це прекрасне священне дійство, а займатися священним дійством можуть лише освячені, і посвячення це має бути тривалим, а з іншого боку все людство повинно бути цими посвяченими. А водночас побутує думка, що чим менше молоді люди будуть знати про це, тим краще, що природа сама зробить своє. Не дивно, що як тільки сексуальність стала потроху перетворюватися на тему, відкриту для публічного обговорення, люди з ентузіазмом взялися за її дослідження, намагаючись, у мірі можливості дотримуватися зваженої позиції і наукового підходу.

Сучасне завдання сексології полягає не тільки в тому, щоб ознайомити людей з фактичною інформацією, підставою для якої є наукові дослідження, але і надати можливість кожній людині і суспільству розібратися в своїх сексуальних цінностях, сексуальній нормі і поведінці.

Час від часу сексологам закидають, що вони перебільшуються значення сексу, а кількість досліджень в цій галузі в західній науці невиправдано велика. Вважалося, що природа сама подбала про гармонію. Проте сьогодні вже визнається всіма науковцями, що систематичне і об’єктивне вивчення і дослідження сексуальності – це один із шляхів розуміння людини, а результати такого дослідження раптом відкрили, що природне визначення цих аспектів у людей не є таким однозначним і остаточно визначеним, як здавалося раніше. І в цьому розумінні чи природа, чи Бог, - дали людині значно більше ступенів свободи, аніж іншим створінням, і значно більше аніж гадалося без наукового вивчення, а значить і значного більше відповідальності.

Аспекти вивчення сексуальності в сучасній сексології

Сучасна біологія сексуальності займається вивченням надзвичайно складного комплексу явищ сексуальності в живій природі, особливості сексуальних виявів у різних біологічних видів та порівняння їх з сексуальністю людини. Надійні дані пов’язані з фізіологією сексуальності з’явилися тільки в останні 30 років.

Спектр проблем, що вирішуються психологією сексуальності також дуже широкий і включає в себе сексуальну орієнтацію, поведінку, почуття і емоції, шляхи вирішення психологічних проблем у кризових ситуаціях та особливості між статевих зв’язків та спілкування. При чому це поле проблем постійно змінюється, розширюється, змінюються акценти і актуальність тих чи інших проблем.

Медицина сексуальності вивчає шляхи запобігання фізіологічних збоїв та способи їх усунення, а останнім часом шляхом пластичної хірургії допомагає усунути психологічну і фізіологічну невідповідальність.

Останнім часом все більше згадують про соціологію сексуальності, яка вивчає поширеність певних видів сексуальної поведінки, розповсюдженість та стійкість певних видів сексуальних союзів та аналізує вплив правових норм щодо сексуальності на ці феномени, тощо; історію сексуальності, яка вивчає те як змінювалися уявлення про сексуальність в процесі розвитку людства, філософія сексуальності, прикладом якої може бути одноімейний чотиритомник М. Фуко та культурологію сексуальності, що вивчає якими є традиції щодо сексуальності в різних культурах та їх взаємовпливи.

Сексуальне право намагається встановити правові аспекти сексуальності, які теж змінюються із досягненням інших галузей сексології.

Завдяки дослідженням біології, психології та медицини, і, навіть, культурології та філософії змінюються уявлення про сексуальні норми, потребують правового врегулювання все нові аспекти сексуальної поведінки, з іншого боку деякі правові обмеження, які вважаються абсолютними переглядаються внаслідок осмислення їх вже не як природнього права, а лише як культурних норм, які можуть обиратися у відповідності до свободи особистості, а деякі, як такі, що від волі і вільного вибору особистості не залежать.

Так досягнення в області пластичної хірургії по зміні статі вимагають законодавчих норм статусного оформлення. Інші підходи до естетичних і моральних норм змінюють співвіднесення понять еротичне мистецтво, непристойність і порнографія та особливості правових норм стосовно цих понять. Наприклад, визнання гомосексуальності хворобою, різновидністю норми чи асоціальною поведінкою теж дає різні правові підходи до вирішення питань кримінального покарання чи статусного оформлення. Виявлення механізмів впливу сексуально відвертих матеріалів на формування сексуальності в процесі виховання молоді та на вияви агресивності та насильства серед дорослого населення встановлює структуру правових норм щодо кримінальної відповідальності стосовно розбещення тощо. Завдяки телекомунікаційним технологіям виникають нові види людських стосунків в кіберпросторі, що також вимагає правового захисту стосовно виявів статевої агресії.

Виникнення і вивчення медициною хвороб, що передаються статевим шляхом, генетичних хвороб та інших аспектів особистої гігієни вимагають забезпечення юридичних гарантій захисту здоров’я суспільства, які переглядаються у відповідності до останніх досягнень медицини.

Отже сексологія, щоб дослідити сексуальність не може обмежуватися рамками якоїсь однієї наукової дисципліни, а з іншого боку результати цих досліджень мають дуже різноманітне прикладне застосування в житті людей.

Щодо визначення суті сучасної сексології, то за основу можемо взяти визначення дане А. П. Чуприковим і Б. С. Цюприком В учбовому посібнику «Общая и криминальная сексология» видавництва К.:МАУП, 2002р., проте з деякими змінам та уточненнями, бо з моєї точки зору ці лікарі психіатри дещо звузили суть предмету до клінічної медицини.

Тому пропоную свій варіант визначення

Сексологія, це система міждисциплінарних наукових знань та прийомів практичної діяльності спрямованих на вивчення сексуальності людини сексуального здоров’я, причин та умов розвитку його порушень та девіацій, проблем гігієни статевого життя та збереження репродуктивного здоров’я, на розробку методів діагностики, лікування, профілактики, сексологічної експертизи.

Сексологію поділяють на нормальну, котра займається сексуальним здоров’м, природніми виявами сексуальності; сексопатологію, що вивчає симптоми сексуальних порушень (загальна сексопатологія) та конкретні сексуальні порушення і девіації (спеціальна сексопатологія) та судову (кримінальну), що розглядає аномалії сексуальної поведінки, котрі ведуть до злочинів на сексуальному грунті та інші аспекти між статевих стосунків, котрі потребують судового втручання.