Структура навколишнього середовища

План

1. Поняття геосфери.

2. Характеристика атмосфери.

3. Характеристика літосфери.

4. Характеристика гідросфери.

5. Біосфера – жива оболонка Землі.

6. Роль В.І. Вернадського у вивченні біосфери та ноосфери.

 

1. Поняття геосфери.

Геосфера— сукупність оболонок, з яких складається Земля. Геосфери різняться між собою будовою, фізичними й хімічними властивостями. Виділяють зовнішні оболонки — магнітосферу, атмосферу і гідросферу, та внутрішні — літосферу, мантію і ядро Землі. Окремо виділяють оболонку біосфери.

Геосферу також іншими словами називають географічною оболонкою. Географічна оболонка є навколишнім середовищем людського суспільства і, у свою чергу, зазнає значного перетворюючого впливу від нього.

Верхню межу географічної оболонки проводять в атмосфері на висоті 25-30 км, нижню – в межах літосфери на глибині кількох сотень метрів, а іноді до 4-5 кмчи по океанічному дні. Отже, до її складу входять повністю гідросфера і біосфера, більша частина атмосфери та частина літосфери. Геосферу розуміють  як цілісну, відкриту систему, що саморозвивається і знаходиться у рухливій рівновазі. Речовини геосфери знаходяться у трьох агрегатних станах – рідкому, твердому та газоподібному.

Тепер перейдемо до розгляду основних складових геосфери.

 

2. Характеристика атмосфери

Атмосфера – зовнішня газова оболонка Землі, що знаходиться від її поверхні в космічний простір приблизно на 2-3 тис км.

Структурний склад атмосфери:

-. Тропосфера – поверхня-20 км,

– стратосфера (озоносфера, озоновий шар) 20-55 км,

– мезосфера (хемосфера) 55-80 км,

– термосфера (іоносфера) 80-1000км,

–  екзосфера більше 1000км.

Атмосферне повітря є одним з головних джерел життя на Землі. Людина не може прожити без повітря більше 5 хв. Потреба людини в повітрі залежить від його стану, умов робо­ти і лежить в межах від 15 до 150 тис. л на добу. Повітря використовується і в багатьох виробничих процесах, оскільки є окислювачем при горінні.

Атмосфера оточує Землю і обертається разом з нею під дією сили тяжіння.

До складу атмосфери входять азот — 78 %, кисень — 21 %, аргон – 0,9, гелій, криптон, ксенон, та деякі інші постійні компонен­ти. Серед змінних складових атмосфери — водяна пара, озон, вуглекислий газ, які мають велике значення для атмосферних процесів. Основна маса водяної пари зосереджена в нижніх шарах атмосфери, з висотою її кількість значно зменшується — на 90 % на висоті близько5 км. Водяна пара — джерело утворення туманів, хмар, атмосферних опадів. Шар озону вбирає основну частину ультрафіолетового випромінювання Сонця, захищаючи життя на Землі. У цьому полягає велике екологічне значення атмосфери.

Атмосфера є носієм тепла та вологи, через неї відбуваються також фотосинтез і обмін енергії — головні процеси біосфери.

Важливою змінною складової атмосфери є також вугле­кислий газ, вміст якого в атмосфері з розвитком виробництва зростає (від 0,029 % на початку XX ст. до 0,033 % у 80-х роках). За останні 120 років вміст цього газу в повітрі зріс на 17%. У земній атмосфері вуглекислий газ діє як скло в теплиці чи парнику: він повільно пропускає до поверхні Землі сонячні промені і утримує тепло розігрітої Сонцем земної поверхні. Це викликає розігрівання атмосфери, відоме під назвою парниковий ефект. За розрахунками вчених, у найближчі десятиліття середньорічна температура на Землі за рахунок парникового ефекту може збільшитися на 1,5-2ºС. Це в свою чергу змінить такі критично важливі величини, як кількість опадів, шар хмар, кількість опадів, розміри полярних крижаних шапок. При цьому внутрішні райони континентів стануть сухішими, а узбережжя – вологішими, зими – коротшими і теплішими, а літо стане тривалішим і жаркішим. Потепління викличе танення льодовиків Гренландії, Антарктики і Арктики й гір, рівень Світового океану підвищиться на 6-10м, при цьому буде затоплено близько 20% площі суходолу, де проживають сотні мільйонів людей.  Мінливість вмісту вуглекислого газу пов’язана з життєздатністю рослин, його розчинністю в морській воді та діяльністю людини. Моделлю парникового ефекту в масштабах планети є клімат на Венері. Її щільна атмосфера , що на 98% складається з вуглекислого газу, за рахунок цього явища розжарена до 500ºС.

Атмосфера регулює теплообмін Землі з космічним просто­ром, впливає на її радіаційний та водний баланси. Одним з найважливіших факторів, що визначають стан атмосфери, є її взаємодія з океаном. Наприклад, процеси газообміну і тепло­обміну між ними суттєво впливають на клімат Землі.

Отже, екологічні функції атмосфери наступні:

1. захищає Землю від космічного випромінювання,

2. регулює теплообмін між суходолом і океаном,

3. регулює водний баланс планети,

4. є простором через який йде обмін енергією та інформацією (звукові хвилі),

5. є простором, в межах якого відбувається значна частина фотосинтезу.

Значного розвитку набули дослідження щодо впливу ат­мосфери на живі організми, і в першу чергу — на людину. Наприклад, вплив коливань атмосферного тиску, дія сонячної радіації та геомагнетичного поля, вміст окремих газів та за­бруднюючих домішок тощо.