8. Давньоруське мистецтво: між європейською та візантійською традицією.

Давньоруське мистецтво давньоруських державних утворень X-XIII ст., Увібравши в себе традиції східно-слов'янської культури та передовий досвід мистецтва Візантії та балканських країн, створило видатні пам'ятки церковної та світської живопису, чудові мозаїки, фрески, ікони, мініатюри, рельєфи, декоративні вироби, численні церковні піснеспіви різних жанрів. У широкому сенсі давньоруське мистецтво - середньовічне російське мистецтво в період формування феодалізму на Русі (X - XIII ст.) Мистецтво складалося на основі досягнень художньої культури східнослов'янських племен і жили до них на цих землях скіфів і сарматів. Природно, культура кожного племені і регіону мала свої самобутні риси і відчувала вплив сусідніх земель і держав. Разом зхристиянством Русь сприйняла традиції античної, насамперед грецької, культури. Важливо зазначити, що російське мистецтво періоду середньовіччяформувалося в боротьбі двох укладів - патріархального і феодального, і двох релігій - язичництва і християнства. І як сліди патріархального способу життя ще довго простежується в мистецтві феодальної Русі, так і язичництва нагадувало про себе майже в усіх його видах. Процес зживання язичництва був стихійним, але все-таки робилися спроби швидше зміцнити нову релігію, зробити її близькою, доступною людям. Не випадково церкви будувалися на місцях язичницьких капищ; в неї проникли елементи народного обожнювання природи, а деяким святим стали приписувати роль старих богів. 

12. Культура Галицько-волинського

Освіта в Галицьких і Волинських землях продовжувала традиції Київської Русі. При церквах , особливо при монастирях, єпископських кафедрах існували школи. До них приймали хлопчиків із семи років. Пройшовши курс навчання, вони працювали писарчуками в князівській або єпископській канцелярії, ставали священиками або продовжували справу батьків. Поширеним було й навчання на дому, особливо для дітей бояр, що мешкали в заміських садибах.

Літописання в Галицько-Волинському князівстві мало свої особливості. Найраннішою літописною пам’яткою краю є «Повість про осліплення Василька» У ній розповідається про трагічну долю теребовлянського князя Василька Ростиславича, якого осліпив волинський князь. Найяскравішою пам’яткою літописання Галицько-Волинського князівства є «Галицько-Волинський літопис».

Галицькі та Волинські міста багаті на муровані споруди: храми, князівські палаци, замки, укріплені двори бояр. Серед збережених часом монументальних споруд єУспенський собор у Володимирі-Волинському. У Галичі будували не з цегли, а з місцевого каменю, використовуючи різні породи алебастру і вапняку. До особливостей галицької архітектури належить також спосіб облицювання стін керамічними рельєфними плитками із зображенням грифонів, орлів, воїнів, із рослинними та геометричними орнаментами.

Живопису належала провідна роль у мистецькій культурі Галицько-Волинського князівства. Вона представлена монументальним живописом (фресками) та іконами. Фресковий живопис продовжував київські традиції. Ними були розписані головні храми Волині й Галича. У той же час фрески знаходять широке поширення в князівських палатах. Мистецтво Галицько-Волинського князівства представлене також і книжною мініатюрою.