1. Культура мисливців-збиральників

Збиральники і мисливці проживали, об'єднавшись у невеликі групи, в середньому до 40 чоловік. Харчувалися природними продуктами рослинного і тваринного походження. Археологічні знахідки на стоянках наших предків засвідчують, що давні жителі полювали на різноманітних тварин. Практикувалося рибальство. Цим займалися чоловіки. Збиранням рослинної їжі займалися винятково жінки. Тобто існував розподіл праці за статевою ознакою. Такий спосіб виробництва не давав необхідної кількості їжі на обмеженій території. Тому кочування, мобільність племен у пошуках тварин, неосвоєних територій - запорука його виживання. По суті первісна людина була вічним мандрівником, змінюючи свої стоянки. Мобільність, як характерна риса життя первісної людини, вимагала умисного обмеження чисельності населення. Племена регулювали свій кількісний склад у відповідності до наявності харчових ресурсів.

Культура збиральництва і полювання не знала ще зведення будівель, у ній відсутні засоби комунікації. Але виникає уже певне моральне виробництво: формуються моральні основи людського гуртожитку, необхідно для його виживання. Важливою умовою підтримання життя слід розглядати колективну працю і взаємовиручку, що сприяло виживанню примітивної людини у боротьбі із жорстокою природною стихією. Рід, плем'я, сім'я, подружжя -ось ті конкретно-історичні форми соціальної організації життя первісної людини, що дали змогу людині вижити. Головними еволюційними процесами, що супроводжували становлення роду як відмінної від стада спільності, вважаються: виключення кровозмішення і усвідомлення характеру зв'язків, об'єднуючих людей. Найчіткіше таке усвідомлення відобразилося у тотемізмі - вірі в родовий зв'язок роду з тотемом і встановлення цілого ряду табу-заборон на статеві стосунки між кревними родичами. Преміскуітет (невпорядковані статеві зв'язки) був обмежений накладанням табу на статеві стосунки спочатку між дітьми і батьками, потім рідними братами й сестрами (інцесту).

3. Кочові номади та їх вплив на культуру укр

В І тис. до н.е. на території України з'являються перші залізні знаряддя праці.

Кіммерійці. Саме кіммерійці першими опанували технологію залізоробного виробництва з болотяних руд. Основна діяльність кіммерійців пов'язана з військовими походами, які сягали країн Малої та Передньої Азії. Кіммерійці не мали постійних осель. Вони об'єднувалися у племена, а ті, в свою чергу, у союз племен на чолі з вождем. Матеріальна культура, господарство і побут кіммерійців відомі головним чином за похованням. Ведучи кочовий спосіб життя, кіммерійці не залишили довготривалих поселень. Основними видами господарської діяльності кіммерійців було скотарство і землеробство.

Скіфи. Наприкінці VII ст. до н.е. кіммерійців витиснули іраномовні племена скіфів, які мали чисельну перевагу. Очолювали племена скіфів царі з необмеженою владою. Видатний давньогрецький історик Геродот вирізняв серед них царських скіфів, скіфів-кочовиків, скіфів-орачів і скіфів-землеробів. Окрім військових походів, скіфи торгували з грецькими колоніями у Причорномор'ї. В кінці VI в. до н.е. скіфи сформували свою державу, поділену на три частини, кожен з керівників якої був верховним царем. Столицею нової держави стало місто Неаполь Скіфський з міцними кам'яними мурами, великими зерносховищами, багатими гробницями. Ті скіфи, що жили в Лісостепу (їх вважають підкореними рабами), були хліборобами(дерев'яний плуг і залізна мотика). Добре було розвинене ремесло, металургія (залізо, бронза), обробка золота і срібла. Важливу роль відігравала торгівля, зокрема з грецькими містами північного і західного Причорномор'я. Суспільний лад скіфів визначався глибоким соціально-економічним розмежуванням. Родовий устрій скіфів був виразно патріархальний. Головним мотивом прикраси предметів були зображення тварин в звіриному стилі.У своїх релігійних уявленнях скіфи досягли досить високого ступеня обожнення космічних сил і явищ природи в антропоморфних образах. На чолі скіфського пантеону стояла богиня Табіті, богині домашнього вогнища.. В осілого населення Лісостепу особливого значення набули землеробські культи. На деяких скіфських курганах іноді встановлювалися своєрідні скульптури — кам'яні «баби», що являють собою один із найдавніших творів монументального мистецтва.

Сармати. Після цього до середини ІІІ століття н.е. у Північному Причорномор'ї панували сармати. Це були спілки декількох племен - які, не мали міцної центральної влади. Мова сарматів, як і скіфів, належала до іранського типу. Основним господарством сарматів було кочове скотарство. Кожне з цих сарматських племен прагнуло до панування в Україні. Оскільки намагання ці співпали з тривалими й всеохоплюючими переміщеннями племен, що називаються Великим переселенням людів, і оскільки Україна знаходилася у центрі цих безладних міграцій, сармати часто суперничали з іншими племенами та, бувало, навіть поступалися їм владою. Нарешті, у II ст. н. е. їх остаточно знищили страшна навала гунів зі слету, наскоки германських готів і вперта оборона римлян на заході.