64. Поняття, види та загальна характеристика державно-політичного режиму.

Форма держави характеризується також формою державно-політичного режиму. Такий режим іноді називають політичним, іноді державно-правовим. Державний режим – найважливіша складова частина політичного режиму, що існує в суспільстві. Політичний режим – поняття більш широке, оскільки воно включає в себе не тільки методи державного володарювання, але і способи, характер формування представницьких установ, центральних і місцевих органів влади, а також діяльність громадських організацій (партій, рухів, спілок). Державно-політичний режим виражає соціально-політичну суть державної влади. Це поняття, що позначає систему прийомів, методів, форм, способів здійснення державної і політичної влади в суспільстві, що відображає її характер і зміст із точки зору співвідношення демократичних та авторитарних засад. Будь-який державний режим виражається в режимі законності чи беззаконня. Тому в залежності від того, які методи здійснення політичної влади запроваджуються і практикуються в державі, можна виділити такі види режимів: демократичний і антидемократичний. Видів державних політичних режимів дуже багато. В античні часи, у рабовласницьку епоху, були поширені монархічні, теократично-монархічні, деспотичні, аристократичні, олігархічні й демократичні державно-політичні режими. Аристотель вирізняв правильні й неправильні форми правління, оскільки термін «режим» не вживався. Існувало 6 форм державного устрою: 3 правильні – монархія, аристократія, політія (республіка), 3 неправильні – тиранія, олігархія, демократія. У період феодалізму найбільш поширеними були: абсолютистський режим, монархічний, клерикально-феодальний тощо. В епоху капіталізму існували ліберальний, буржуазно-демократичний, військово-поліцейський, фашистський режими тощо. У період соціалістичних держав: народно-демократичні, авторитарні, тоталітарні, диктаторські режими тощо. На сучасному етапі існування людства виділяють держави з демократичним режимом та держави з антидемократичним режимом. Демократичні режими свідчать про те, що державна влада належить усьому народу або виражає чи захищає інтереси і потреби всього або більшості населення, коли ж антидемократичні режими навпаки обмежують права та свободи людей або ж відстоюють інтереси окремого класу. На відміну від форми державного правління та форми державного устрою, які характеризують організаційну сторону форми держави, державний режим найшвидше реагує на зміни в суспільному житті, характеризує порядок діяльності держави, визначає її функціональне спрямування.

65. Поняття, види, загальна характеристика демократичних державно-політичних режимів (ліберальний, консервативний, радикальний тощо).

Демократія – це певна форма правління, яка заснована на дотриманні прав і свобод людини і громадянина. Демократичний державний режим — це сукупність форм , методів, принципів і засобів, за допомогою яких реалізується державна влада в інтересах більшості або всього народу. Демократичному режиму притаманні такі ознаки: 1)народ — основне джерело здійснення державної влади; 2)державна влада здійснюється на підставі її розподілу на законодавчу, виконавчу, судову відповідно до конституційно закріплених повноважень; 3) свобода особи в різних сферах діяльності (економічній, політичній, соціальній тощо);4) рівність всіх громадян перед законом; 5) гарантування з боку держави дотримання прав і свобод людини і громадянина; 6)ідеологічний плюралізм; 7)виборність вищих органів державної влади на певний термін і відповідно існування інститутів безпосередньої та представницької демократії; 8)врахування інтересів національних меншин, які проживають на території держави; 9)взаємна відповідальність держави перед особою і особи перед державою; 10) основний принцип діяльності держави — плюралізм, що означає врахування, при здійсненні внутрішньої і зовнішньої політики, інтересів всього населення держави; 11)можливість створення і вільного функціонування громадських організацій.

Демократичний режим поділяють на такі види: демократично-ліберальний, демократично-консервативний, демократично-радикальний.

Лібералізм – це політична та ідеологічна течія, (виникла у Європі у 18-19 ст.) яка об’єднує прихильників парламентського ладу, демократичних свобод та вільного підприємництва. Одна з головних ідей лібералізму – свобода людини, її діяльності, вчинків, необхідність підтримки і гарантування цієї свободи системою законів, перед яким всі рівні. Тож, демократично-ліберальний режим - це режим, який заснований на системі гуманістичних принципів здійснення державної влади, визнанні свободи людини, її діяльності, забезпеченні рівності всіх перед законом. У 20 ст. виник неолібералізм для протиставлення ідей класичного лібералізму. Сформувалися нові уявлення про роль і функції держави, що закріпилися в концепції «держави загального благоденства». Ідея «відповідальності держави» за добробут усіх громадян, яка покладена в основу цієї концепції протистоїть ідеї ринкового регулювання відносин розподілу, що передбачає віддати кожному те, «що йому належить».

Демократично-консервативний режим побудований на переважному застосуванні таких принципів державного управління, які склались історично, отримали закріплення у свідомості суспільства, є характерними саме для цієї держави, що не бажає перейти до нових форм і методів державного управління. Консерватизм – це ідеологія і практика, що орієнтується на збереження і підтримку форм державного і суспільного життя, передусім його морально-правових засад, які історично сформувалися і втілилися в нації, релігії, сім’ї, власності. Зараз набув поширення неоконсерватизм, що пристосовує традиційні цінності консерватизму до реалій постіндустріального суспільства і визначає урядову політику та політичний курс провідних країн Заходу останніх десятиліть.

Демократично-радикальний режим здійснюється шляхом постійного введення нових форм реалізації державної влади, використання рішучих заходів для підвищення ефективності державного управління.

Існують також і інші різновиди демократичного режиму, зокрема соціалістично-демократичний, народно-демократичний – перехідний тип від тоталітарного до демократичного режиму (наприклад в постсоціалістичних республіках, зокрема Україна). Крім того вирізняють демократично-правовий державний режим в державах, які взяли курс на побудову демократичної, соціальної, правової держави.