100) Основні покоління прав та свобод людини і громадянина

У результаті систематизації прав людини в історичному огляді з’яаилвся теорія трьох поколінь прав людини, наразі йде становлення 4 покоління.

1 покоління прав людини – невідчужувані особисті та політичні права (право на свободу думки, совісті, релігії, рівність перед законом, на життя, свободу і безпеку особи і т.д.). Перше покоління прав класифікується як система негативних прав, тобто держава не має втручатися у сфери життя, які врегульовуються цими правами. Відлік першому поколінню прав можна вести від періоду руйнації середньовічного суспільства та встановлення юридичної рівності.

2 покоління прав людини – соціальні, економічні та культурні права (право на працю, відпочинок, соціальне забезпечення, медичну допомогу, захист дитинства і т.д.). Ці вимоги виникли після ПСВ, та вплинули на демократизацію права країн світу після ДСВ. Це покоління прав вважають системою позитивних прав, тому що для їх здійснення необхідне втручання держави.

3 покоління прав людини – колективні права народів, що грунтуються на солідарності людей та їх належності до певної спільноти (право на мир, безпеку, незалежнітсь, здорове довкілля, соціальний та економічний розвиток людини та людства). Становлення третього покоління прав людини пов’язане з національно-визвольним рухом країн, що розвиваються та загостренням глобальних світових проблем після ДСВ.

4 покоління прав людини – це покоління пов’язане з науковими відкриттями в галузі медицини, мікробіології, генетики; ці права є наслідком втручання в психофізіологічну сферу життя людини (право на евтаназію, на штучне запліднення, вирощування органів із стовбурових клітин, заборона клонування людини).

Реалізація колективних прав не повинна обмежувати права і свободи особи.

101) Поняття і види правового статусу фізичних та юридичних осіб

Правовий статус фізичної особи – юридично закріплене становище людини в суспільстві, відповідно до якого фізична особа як суб’єкт права вступає в правовідносини, координує свою діяльність та поведінку в суспільстві. Види правових статусів фізичної особи:

• загальний (конституційний) – статус людини як громадянина держави, закріплений в конституції та конституційних актах; є загальним та однаковим для усіх громадян; характеризується стабільністю та визначеністю; передбачає рівність прав та обов’язків громадян, рівність їх перед законом; є базовим для усіх інших статусів.

• спеціальний – статус людини як представника тієї чи іншої соціальної групи; наділений відповідно да закону та нормативно – правових актів спеціальними, додатковими правами та обов’язками (статус студента, військовослужбовця, пенсіонера, інваліда тощо). Спеціальний статус доповнює або обмежує загальний статус, може піддаватися змінам

• індивідуальний – статус конкретної людини, пов’язаний з її якостями, здібностями та фізичними особливостями (стать, вік, сімейний стан). Індивідуальний статус поєднує в собі загальний та спеціальний. Скільки людей, стільки й індивідуальних статусів.

Крім того, статуси фізичних осіб бувають: матеріальний та процесуальний; статус громадян, іноземців, апатридів, біпатридів, громадян за кордоном, службовців та посадовців тощо; формальний і реальний.

Правовий статус юридичної особи характеризується специфікою, що відрізняє юридичну особу від інших суб'єктів господарської діяльності.

По-перше, юридичною особою є колективне утворення, що характеризується наявністю організаційної єдності. Організаційна єдність дістає вияв насамперед у визначеній установчими цілями юридичної особи внутрішній структурі, ієрархії, підлеглості органів управління, що складають цю структуру, а також чіткій регламентації відносин між усіма її складовими.

По-друге, юридична особа має відокремлене майно, базою для формування якого є майно, що передається засновником під час її створення. Відповідно, юридична особа несе самостійну майнову відповідальність за своїми зобов'язаннями, крім випадків, встановлених законом та установчими документами юридичної особи.

По-третє, для набуття статусу юридичної особи організація повинна пройти процедуру державної реєстрації, що випливає з визначення юридичної особи та підтверджено ч. 4 ст. 87 ЦК України. Саме після державної реєстрації організація набуває цивільну право- та дієздатність.

102) Загальна декларація прав людини оон від 10 грудня 1948 р.

Загальна Декларація Прав Людини - декларація, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р. Декларація стала результатом досвіду Другої Світової Війни і представляє першоглобальне вираження прав, на які усі люди мають невід'ємне право.

Декларація складається з 30 статей, які лягли в основу наступних міжнародних договорів, у регіональні документи по правах людини, національні конституції та інші закони. Міжнародний законопроект з прав людини складається з Всесвітньої Декларації Прав Людини, Міжнародного Пакту про економічні, соціальні і культурні права і Міжнародний пакт про громадянські і політичні права та двох факультативних протоколів до неї та двох докладних договорів. В 1976 році, після того як договори були ратифіковані, законопроект набув статусу міжнародного права

Загальна декларація прав людини була прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р. Цей документ є резолюцією, тобто згідно Статуту ООН має рекомендаційний, а не зобов'язуючий характер. Тому норми Загальної декларації прав людини спочатку розглядалися як норми-рекомендації. Але на сьогодні вони стали частиною міжнародного права. За період, що пройшов після ухвалення даної Декларації, відбулися великі зміни. Положення Загальної декларації прав людини стали сприйматися як звичайно-правові еталони, згідно яких слід встановлювати національне законодавство. Ці положення стали також базою для закріплення їх в міжнародних договорах. Загальна декларація прав людини, разом із Статутом ООН, здійснила величезний вплив на подальшу нормотворчу діяльність держав у сфері прав людини.

103) Основні конституційні обов язки громадян України

Основні обов'язки людини і громадянина - це закріплені в КУ вимоги, які пред'являються кожній людині та громадянинові, аби він діяв певним, чітко визначеним чином (або утримувався від вчинення відповідних дій) для забезпечення інтересів суспільства, держави, інших людей і громадян; недотримання ж цих вимог тягне за собою юридичну відповідальність. Основні обов'язки є складовою частиною правового статусу особи. До основних таких обов’язків належать:

1. захист держави та військова служба (35,65);

2. підтримка громадського порядку та загального миру (Ст. 35, 18, 37);

3. повага національної гідності інших осіб, укріплення дружби між націями та народами України (Ст. 35,37,10);

4. піклування батьків про дітей (Ст. 51);

5. піклування дітей про батьків (Ст. 51)

6. не спричиняти шкоди природі, історико-культурним пам'яткам, та відшкодовувати завдані збитки. (Ст. 66);

7. сплачувати податки і інші збори(Ст. 67);

8. дотримання вимог Конституції, законів України (Ст. 68);

9. шанувати її державні символи(ст.65).)

104) Правовий статус студентів вищих навчальних закладів України

Вищий навчальний заклад незалежно від рівня акредитації та форми власності зобов’язаний надавати освітні послуги відповідно до Ліцензійних умов надання освітніх послуг у сфері вищої освіти.

Відповідно до п. 6 ст. 64 Закону України «Про вищу освіту» розмір плати за весь строк навчання або за надання додаткових освітніх послуг встановлюється в договорі, що укладається між ВНЗ та особою, яка навчатиметься, або юридичною особою, що оплачуватиме навчання або надання додаткових освітніх послуг, і не може змінюватися протягом усього строку навчання. Згідно з пунктами 4.1, 4.2 Типового договору про навчання підготовку перепідготовку, підвищення кваліфікації або про надання додаткових освітніх послуг навчальними закладами, затвердженого наказом МОН від 11.03.02 N 183, загальна вартість за весь строк надання освітньої послуги вказується у договорі і не може змінюватись.

Навчальний час студента визначається кількістю облікових одиниць часу, відведених для здійснення програми підготовки на даному освітньому або кваліфікаційному рівні. Тривалість перебування студента на навчальному курсі включає час навчальних семестрів, підсумкового контролю та канікул. Початок і закінчення навчання студента на конкретному курсі оформляються відповідними наказами.

В разі вимагання хабара викладачем за здачу іспиту тощо особа має право звернутися в правоохоронні органи з заявою про злочин. До таких правоохоронних органів, відносять Управління по боротьбі з організованою злочинністю та Управління департаменту боротьби з економічними злочинами МВС України, Управління по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю Служби безпеки України, органи прокуратури.