60. Загальна характеристика конфедераці1, уній, співдружності держав, єс тощо. (Скакун)

Конфедерація - тимчасовий союз суверенних держав, що об'єдналися на підставі договору одна з одною для досягнення певних цілей і спільного здійснення державної діяльності у певних напрямах (оборона країни, зовнішня торгівля, митна справа та ін.) при збереженні в інших питаннях незалежності (суверенітету).

Основні ознаки конфедерації:

1) договірна форма утворення;

2) збереження суверенітету держав, що входять до її складу;

3) тимчасовий характер утворення - задля досягнення певних цілей;

4) обмеженість предметів відання - питання війни і миру, зовнішньої політики, формування єдиної армії, загальної системи комунікацій, вирішення спорів між суб'єктами конфедерації. Розширити предмети відання можна лише за згодою всіх держав, що її становлять;

5) відсутність загальних для всієї конфедерації єдиної території, державного кордону, конституції і громадянства тощо.

Конфедерації мають нестійкий, перехідний характер: вони або розпадаються (Австро-Угорщина, Швеція, Норвегія та ін.), або еволюціонують у федерацію (США, 1777-1787; Канада, 1867-1949; Німеччина, 1815-1866; Швейцарія, 1242-1848).

Більш висока форма інтеграції (об'єднання) держав досягається в міжнародних і міждержавних регіонально-континентальних об'єднаннях - співдружностях і співтовариствах, особливо останніх.

Співдружність - союз суверенних держав, що об'єдналися на підставі міжнародного договору для досягнення певних цілей, спільного здійснення і координації кількох напрямів державної діяльності при збереженні в інших питаннях повної самостійності. Міжнародний договір визначає мету і принципи формування співдружності, повноваження її органів і одночасно зберігає за державами-членами суверенітет і якості суб'єктів міжнародного права (СНД - Співдружність незалежних держав, Британська співдружність націй та ін.). Мета, висунута при створенні співдружності, може бути різною - економічна, культурна діяльність та ін. Вона виражається, окрім міжнародного договору, в статуті, декларації, угоді, інших юридичних актах.

Міждержавне (інтеграційне) об'єднання - союз суверенних держав, що об'єдналися на підставі міждержавного договору для посилення інтеграційних зв'язків між ними та еволюції у бік конфедеративного об'єднання. Міждержавним об'єднанням особливого роду на європейському континенті є Європейський Союз, що був заснований в 1993 р.

61. Загальна характеристика і особливості імперії як наддержави (Зайчук, Оніщенко)

Імперія (лат. imperium — влада, панування) — різновид складної держави, яка характеризується насильницьким об'єднанням територій суверенних багатонаціональних держав або їх частин. Особливі риси імперії:

утворена в результаті експансії; складовими є адміністративно-територіальні одиниці — колонії, які не мають ознак суверенітету і не рівні за правовим статусом; двохступенева система органів державної влади (влада метрополії і колонії); центральний орган влади — імператор (глава держави), та місцеві органи — намісники, губернатори тощо, які призначаються імператором; правова система грунтується на принципах права метрополії; для правового статусу населення характерне дискрімінаційне становище представників не панівних націй, відсутність або обмеження політичних прав і свобод.

Імперія як форма державного устрою розглядається у історичній ретроспективі: Римська імперія, Османська імперія, Російська імперія. Окремо необхідно розглядати Британську імперію, розвиток відносин у якій у XX ст. призвів до набуття нею нового нетрадиційного змісту: перетворення з імперії на співдружність 40 країн на чолі з Великобританією.

Ознаки:

1. етнічна неоднорідність населення, наявність привілейованих суспільних станів та етносів

2. наявність національних окраїн (або колоній), країн-сателітів

3. наявність великого апарату придушення: армії і поліції

4. жорстко ієрархічна, як правило, авторитарна та одноосібна, влада

5. концентрація політичної, економічної, фінансової влади в одному центрі

6. офіційна національна ідеологія (релігія, доктрина)

7. пасивна лояльність населення

8. експансивна зовнішня політика, прагнення до регіонального або світового домінування

9. деспотична національна та соціальна внутрішня політика