24. Загальні закономірності і особливості виникнення держави у сучасний період після розпаду (срср, Югославії, Чехословаччини).

Становлення і розвиток усіх пострадянських нових незалежних держав, незважаючи на певні особливості , мали спільні, характерні для всіх молодих держав, риси.

• формування державних органів управління і владних структур;

• обрання парламенту;

• прийняття Конституції країни;

• визначення зовнішньої політики і входження до складу світового співтовариства;

• здійснення соціальних і економічних перетворень;

• запровадження власної валюти;

• створення національних збройних сил та ін.

• падіння виробництва

• соціальна та матеріальна нестабільность

• посилений контроль влади над засобами масової інформації з боку д-ви

Практично всі держави у перші роки незалежності опинилися у складній економічній кризі, пов'язаній з розпадом колишньої єдиної союзної економіки, розривом налагоджених виробничих зв'язків і т.д.

Розпад СРСР супроводжувався розпадом єдиного народногосподарський комплексу. Перед урядами суверенних держав постала необхідність пошуку засобів створення власних економічних систем, розробка і здійснення макроекономічну політику стабілізації. Головна проблема, з якою зіткнулись ННД(нові незалежні держави), — перекіс в економічному розвиткові у ту чи іншу галузь, що було наслідком політики розподілу праці в СРСР.

Для всіх нових незалежних держав пострадянського простору, спільним є те, що вищі ланки управління обіймала та сама радянська партійно-комсомольсько-державна бюрократія. Зрозуміло, до управління частково допущені й нові політико-економічні сили, які часто використовуються для створення привабливого "іміджу" влади в цілому не відіграють вагомої ролі.

Процеси в переважній більшості пострадянських держав:

1) здійснюються заходи, спрямовані на реформацію політичних механізмів, що діяли при соціалізмі й перешкоджали прогресу суспільства, задля запобігання послабленню панівних позицій еліти, появі реальної опозиції системі та протестних рухів населення;

2)підтримка, збереження і навіть посилення надмірної майнової нерівності +відтворення соціально-економічних та політичних механізмів перерозподілу суспільного прибутку на користь еліти);

3) протидія зусиллями різних ланок державного апарату здійсненню заходів із розвитку цивілізованих ринкових відносин, активізації державного регулювання, вільного від корисливого тиску бюрократії, олігархів, а також заходів з раціоналізації соціальної сфери;

4) непродуманість і неефективність здійснення реформаторських заходів, що загрожує результатами, протилежними заплонованим

Нині на пострадянському просторі визначають такі типи суспільного розвитку:

— рух до сучасного соціалізованого капіталізму та інтеграція до того укладу життя, який прийнято називати західною цивілізацією (держави Балті)ї;

— намагання подолати асоціальну постсоціалістичну модель суспільства і перейти до розвитку за зазначеною вище моделлю( Україна);

— консервація постсоціалістичного асоціального капіталізму, захист його від загрози революційного перетворення при одночасних малоефективних спробах надати їй життєздатності за допомогою половинчастих реформ (Росія);

— соціалістичні резервації, що розкладаються, які не здатні вирішити нагальні завдання життєзабезпечення суспільства, але які зберігаються завдяки авторитарним політичним режимам, (Білорусь).