5. (122) Поняття і структура державного апарату

Державний апарат - система органів, за допомогою яких здійснюється державна влада, виконуються функції держави, досягаються різноманітні цілі та завдання держави. Він є важливим складовим елементом будь-якої держави, що забезпечує управління державними і громадськими справами.

Його ознаками є:

• це система створених державою структур, що мають форму органу держави;

• наявність виключно владних повноважень, які визначають функціональне призначення органу;

• наявність чиновників, що реалізують повноваження від імені держави на професійній основі;

• наявність нормативно закріпленої структури та визначеної компетенції;

• зв'язаність з державою, оскільки всі рішення відображають її волю та приймаються від її імені;

• фінансування з бюджету;

• забезпечення реалізації державних функцій і завдань з управління суспільством;

• система органів, розподілених за принципом поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову;

• система органів, наділених матеріально-технічними та організаційними засобами, що забезпечують реалізацію повноважень.

Структура апарату являє собою його внутрішню будову, порядок взаємодії та співвідношення складових елементів апарату. Основними серед них є: система органів державної влади; система органів державного управління; система судових органів. Кожна з цих систем — носій відповідної державної влади.

6. (123) Основні принципи діяльності і організації органів державної влади та державного апарату

Для державного апарату потрібні спеціально підготовлені кадри чиновників-управлінців, які мають необхідну кваліфікацію і професіоналізм. Для підвищення ефективності і якості функціонування державного апарату необхідно, щоб в основі його організації і діяльності була система принципів. Принципи організації і діяльності державного апарату - відправні засади, незаперечні вимоги, висунуті до формування і функціонування державних органів

.

Основні принципи організації і діяльності державного апарату:

1. пріоритет прав і свобод людини;

2. єдність і поділ влади;

3. верховенство права — виражається, наприклад, у праві оскарження в суді рішень державних органів, відшкодуванні шкоди, заподіяної їх незаконними діями;

4. законність;

5. ієрархічність - підлеглість по вертикалі;

6. організаційно-правова зв'язаність діяльності держорганів і посадових осіб;

7. поєднання виборності і призначуваності;

8. демократизм методів і стилю роботи;

9. змінюваність;

10. поєднання колегіальності та єдиноначальності;

11. гласність і урахування громадської думки;

12. професійна компетентність;

13. економічність, програмування, науковість;

14. право рівного доступу до держслужби.

7. (124) Співвідношення органів державної влади і державного апарату

8. (125) Правовий статус і повноваження Конституційного Суду України

Конституційний Суд України (КСУ) - єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні (ст. 147 КУ), який є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням. Законодавчою основою організації і діяльності КСУ є КУ( розділи VIII та XII), Закон України "Про Конституційний Суд України" від 16 жовтня 1996 року та інші правові акти. КСУ вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів КУ і дає офіційне тлумачення КУ та законів України.

Склад і порядок формування КСУ: до складу КСУ входять 18 суддів. Президент України, ВРУ та з'їзд суддів України призначають по шість суддів КСУ строком на дев'ять років без права повторного переобрання. Суддею КСУ може бути (ст. 16 Закону України "Про Конституційний Суд України"): громадянин України, який на день призначення досяг сорока років, має вищу юридичну освіту, стаж практичної, наукової або педагогічної роботи за фахом не менше десяти років, володіє державною мовою і проживає в Україні протягом останніх двадцяти років. Судді КСУ не можуть належати до політичних партій та профспілок, мати представницький мандат, брати участь у будь-якій політичній діяльності, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої.

Завданням КСУ є гарантування верховенства КУ на всій території України.

Принципи діяльності КСУ:

• незалежність

• колегіальність

• повнота і всебічність розгляду справ

• гласність

• обгрунтованість прийнятих рішень

• рівноправність суддів

• верховенство права

Повноваження КСУ: приймає рішення та дає висновки у справах щодо:

1. конституційності законів та інших правових актів ВРУ, актів Президента, актів Кабміну, правових актув ВР АРК.

2. Відповідності КУ чинних міжнародних договорів або тих міжнародних договорів, що вносяться до ВРУ для надання згоди на їх обов’язковість

3. додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічмента

4. Офіційного тлумачення КУ та законів України

До повноважень КСУ не належать питання щодо законності актів органів державної влади, органів влади АРК та органів місцевого самоврядування та інші питання, віднееснні до компетенції судів загальної юрисдикції. Підстави для прийняття рішення про неконституційність нормативно – правового акта:

• невідповідність КУ

• порушення встановленої КУ процедури її розгляду ухвалення або набрання ним чинності

• перевищення конституційних повноважень при його прийнятті

9. (126) Теорія поділу державної влади і її реалізація в Європі. Механізми стримувань і переваг

Розподіл державної влади - правова теорія та принцип, згідно з якими державна влада повинна бути поділена на три незалежні одна від одної гілки: законодавчу, виконавчу та судову.

Деякі європейські держави законодавчо відокремлюють контрольну, екзаменаційну, юридичну, засновницьку та виборчу гілки. 

Термін увів французький філософ просвітитель Шарль-Луї де Монтеск'є. Принцип поділу влади був уперше закріплений у Конституції США 1787 p., Декларації прав людини і громадянина 1789р.

Система «стримувань і противаг» — це сукупність законодавчо закріплених повноважень, засобів, форм, методів, процедур, головним завданням яких є забезпечення реалізації принципу розподілу єдиної державної влади, недопущення домінування однієї гілки влади над іншою і досягнення стабільності між ними. 

Система «стримування і противаг» є основною демократичного політичного режиму. Її головний принцип: на будь-яку спробу будь-якої гілки влади перебрати на себе функції та повноваження іншої гілки остання має законодавчо закріплені механізми протидії. Реалізація системи стримувань і противаг пов'язується з необхідністю забезпечити стабільність діяльності державних інститутів, слугувати ліпшій їх організації та злагодженості діяльності, подоланню можливого протистояння всередині державного механізму. «Стримування» і "противаги, з одного боку, створюють потенціал для вирішення конфліктів шляхом переговорів, угод і компромісів, а з іншого, заохочують органи влади до пристосування та співпраці.

  Ознаки системи «стримування і противаг» :

• застосовується лише в країнах, де реалізований принцип розподілу влади; 

• концепція стримувань і противаг діє як цілісна система взаємопов'язаних елементів, поодинокі елементи якої не здатні  забезпечити баланс влади в системі; 

• реалізується через систему політико-правових засобів втручання однієї гілки влади у сферу компетенції іншої, а також незалежному самостійному політико-правовому статусі гілок державної влади;  запобігає узурпації влади, створюючи систему комплексних елементів контролю за діяльність гілок державної влади; 

• зазначена система застосовується щодо всіх органів державної влади; 

• зміст такої системи залежить від характеру і рівня розвитку державного механізму країни, стану економіки, від традицій, які склалися в суспільстві; 

• гарантує основні права і свободи людей