Тема 8. Торговельно-посередницька діяльність на зовнішньому ринку

1. Сутність та види посередницької діяльності

2. Регулювання посередницьких операцій в Україні

3. Операції зустрічної торгівлі, їх сутність та характеристика

4. Компенсаційні угоди на основі виробничого співробітництва

1. Сутність та види посередницької діяльності

Під торгово-посередницькими операціями розуміються операції, які пов'язані з купівлею-продажем товарів, що виконуються за дорученням виробників або споживачів товарів незалежним від них торговим посередником.

Посередники працюють з метою одержання прибутків від різниці в цінах або комісійної винагороди. Торгово-посередницькі фірми, як правило, здійснюють лише комерційну діяльність, проте інколи можуть також додатково обробляти придбані товари. Саме тому торгове посередництво в економічному змісті – досить широке поняття і містить у собі значний перелік послуг, зокрема, пошук закордонного контрагента, підготовка і здійснення угоди, кредитування сторін і надання гарантій оплати товару покупцем, здійснення транспортно-експедиторських операцій і страхування товарів при транспортуванні, виконання митних формальностей, проведення рекламних й інших заходів щодо просування товарів на закордонні ринки, здійснення технічного обслуговування і проведення інших операцій.

Метою діяльності торговельних посередників є отримання прибутку. В міжнародній торгівлі застосовують кілька основних способів визначення розміру винагороди:

• посередник отримує різницю між ціною експортера і ціною імпортера;

• посередник отримує узгоджений відсоток від ціни експортера;

• посередник отримує суму, що складається з відсотків від ціни експортера і різниці в цінах експортера та імпортера;

• посередник отримує суму, що покриває понесені ним витрати, плюс обумовлений відсоток від суми витрат (така схема визначення розміру винагороди має назву cost plus – "витрати плюс").

Переваги використання торговельних посередників включають економію коштів на збуті в іншій країні, а також використання чужого досвіду, зв'язків і капіталу. Отже, залучення торгового посередника дозволяє збільшити прибуток за рахунок:

• підвищення оперативності збуту товарів і прискорення обороту капіталу;

• реалізації товару на іноземному ринку безпосередньо в моменти поліпшення кон'юнктури за більш високими цінами, тому що посередники, знаходячись поруч із кінцевими споживачами, швидше реагують на будь-які зміни попиту;

• зменшення термінів збереження і передпродажного сервісу;

• зниження витрат обігу на одиницю продукції.

Основні відмінності між різними типами торговельних посередників полягають у тому, чи має посередник право підписувати угоди з третіми особами, а також – за чий рахунок і від чийого імені він може діяти. За цим

критерієм посередників можна розділити на чотири основні групи:

• посередники, що не мають права підписувати угоди з третіми особами

(агенти-представники, брокери, маклери):

• посередники, що підписують угоди з третіми особами від свого імені, але за рахунок довірителя (комісіонери, консигнатори):

• посередники, що підписують угоди з третіми особами від імені і за рахунок довірителя (агенти повірені);

• посередники, що підписують угоди з третіми особами від свого імені і за свій рахунок (дистриб'ютори, дилери).

За місцем на ринку посередників поділяють на простих агентів, агентів із правом «першої руки» і монопольних (ексклюзивних) агентів.