Розділ 1. Теоретична частина

1. . Передумови будування лівобережної частини міста.

В післявоєнному Кам’янському починається розвиток заводів, який тягне за собою збільшення населення та інфраструктури. «ДМКД», «ЄВРАЗ Дніпродзержинський КХЗ», «ДніпроАзот», «Дніпровагонмаш» - масштабні заводи, які в 1970 році працювали.

На той час місто потребувало розширення. «ДМКД» планувало збільшувати площу комбінату і потрібно було руйнувати прилеглі жилі райони.

Планували лівий берег створити спальним районом, де не буде ніяких заводів, бо на правому березі майже в центрі міста розташовані заводи и люди потерпали и зараз потерпають від забруднення атмосфери.

До речі ліва частина Дніпра майже не заселена ( селища, які затопили для будування ГЕС) – це ще один аргумент на користь будування лівобережжя.

Отож, значне забруднення атмосфери відходами заводів, збільшення населення та потреба житла а також вільна інша частина Дніпра – усе це слугує для вирішення початку будування.

І це є логічним кінцем, бо означає, що місто розвивається і потребує більшої площі.

1.2. Період активного будування лівобережжя.

На свій страх і ризик керівництво міста, задовго до затвердження Генплану розвитку Кам’янського, почало підготовку до будівництва лівобережжя.

«Я не знаю, чим би закінчилося самовільне освоєння лівобережного майданчику, якби був затверджений інший варіант розвитку міста, - посміхаючись розповідає Р. Кузнєцов. - Справа в тому, що за ініціативою міськвиконкому, підтриманої керуючим трестом В. П. Шмаковим (він дістав 500 тон труб діаметром 500 мм), А. А. Лотовым - начальник СУ «Гідромеханізація» (поставив земснаряд), начальника міськелектромережі І. Я. Ситницкого і начальника СУ «Днепроелектромонтаж» М. А. Десятникова (подавав електроенергію на земснаряд), намив майданчика під забудову лівобережного житлового масиву «підпільно», в порушення всіх законів і правил, було розпочато ще в грудні 1969 р. - більш ніж за рік до затвердження Генплану міста.

Але без виділення грошей з планом підряду відомствами, підприємствам, які розташовані в Кам’янському, неможливо було виконати роботи з інженерної підготовки під забудову лівобережного житлового масиву» [1].

Офіційним початком будування є 1972 рік, коли під Новий Рік урочисто заклали перший камінь для будинку. 1973 і 1974 роки відзначилися, як найбільш активні у плані документів. У цей період було ухвалено багато наказів, сприятливих для швидкого будування.

Чим ближче дев’яності роки, тим активність будування знижується. До того часу повністю збудовано дев’ятий, десятий та одинадцятий мікрорайони.

З Єлизаветовського катлавану починають намивати пісок для 1-го, 2-го, 3-го, 4-го і 5-го мікрарайонів. В планах зробити 4 і 5 – центром лівого берегу. Розташувати там цирк, басейн, школу, але й до сьогодні ці два райони залишилися окраїною.

1.3. Міфи про лівий берег.

1. З висоти пташиного польоту можна побачити абревіатуру КПСС (СССР) – це не правда.

Такий слух пішов від того, що Брежнєв Леонід Ілліч, уродженець міста Кам’янського, з 1966 року по 1982 рік був генеральним секретарем ЦК КПСС. Ніби-то за його наказом будинки на лівобережній частині міста повинні були розташовуватися так, щоб з літака можна було прочитати абревіатуру КПСС.

Нині для того, щоб провірити цей міф не потрібен літак. Кожен здатен в інтернеті в картах можна подивитися розташування будинків і, не дивлячись на те з якого нахилу дивитися не можливо побачити абревіатуру. Навіть якщо зважати на те, що деякі будинки були побудовані пізніше все одно на карті не видно КПСС.

2. В будинках рівень радіації перевищує норму – це правда.

Згідно з діючими нормативами допускається максимальний рівень радіації в 30 мкР / год в будинках, які були побудовані після 1992 року, і 50 мкР / год., у будинках, які були побудовані раніше.

За такими адресами у ліфтових шахт були виявлені такі рівні радіації:

Вулиця Харківська - 58,0 мкР / год.

Вулиця Інтернаціоналістів - 56,8 мкР / год.

Проспект Металургів - 55,7 мкР / год.

Проспект Дружби Народів - 57,0 мкР / год.

Бульвар Героїв - 59,1 мкР / год.

Проспект Перемоги - 55,7 мкР / год.

Бульвар Будівельників - 55,7 мкР / год [2].

Я знайшла бабусю,яка працювала на будівництві і вона розповідала, що шлак, який був потрібен для будівництва, перевіряли на рівень радіації, але деякий привозили без перевірки. «Якщо рівень радіації значно перевищував норму, то людей ніхто б не заселив. Біля першої поліклініки не добудували будинок, а все тому що там багато радіації. Дитя, радіацію вбиває тільки час»,- пояснила бабуся.

3. Підчас будування ГЕС затопили два селища – це правда.

Паньківка і Орлик – саме так називалися ті села. На сьогоднішній день можна розшукати людей, які висилялися з тих сел. Один такий дідусь нині живе в селі Курилівка. Він розповідає, що важко було покидати рідну домівку та й речей перевозили багато. Відомий один випадок, коли на лівобережному пляжі хлопець плавав в річці так хотів встати на дно, але не відчув його. Натомість він розповідає, що було таке враження, ніби там якась яма. Говорять, що це старий колодязь з затопленого села і є підстави вірити, адже люди з Паньківки та Орлика виїхали, і там нічого не перероблювали: затопили і все.