Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Билет 23, 24.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
133.12 Кб
Скачать

5. Вилущування нігтьових пластинок

Білет 24

1.Будова нігтя

 Ніготь являє собою утворення у вигляді пластинки, що лежить на дермальній поверхні дистальної фаланги пальця . У ньому розрізняють нігтьову пластинку і нігтьове ложе.    Нігтьова пластинка складається з численних шарів рогових лусочок, що містять твердий кератин, міцно пов'язані між собою і лежать на нігтьовому ложі. Проксимальна її частина — корінь нігтя — знаходиться у задній нігтьовій щілині та покрита епініхієм (надшкіркою), за винятком невеликої світлої зони у вигляді напівмісяця (луночки). Дистально пластинка закінчується вільним краєм, який лежить над піднігтьовою пластинкою (гіпоніхієм). Латерально нігтьова пластинка обмежена двома шкірними складками — нігтьовими валиками, від яких вона відділена нігтьовими щілинами.   Нігтьове ложе — епітеліальне утворення, що складається з базального та остистого шарів клітин і лежить під нігтьовою пластинкою, яка відповідає його роговому шару. Воно утворює поздовжні епідермальні гребінці, які чергуються зі складками підлеглої дерми, котра містить судини, еластичні та колагенові волокна, що міцно фіксують до окістя фалангових кісток.

     Матриця нігтя — сплющена проксимальна частина нігтьового ложа, утворена клітинами, які активно діляться (її дистальна межа відповідає краю луночки. Новоутворені клітини пересуваються до кореня нігтя, де швидко (без утворення кератогіаліну) перетворюються на рогові лусочки, забезпечуючи безперервний повільний рух нігтьової пластинки у ложі — ріст нігтя.

2. Кропив’янка. Патогенез, клініка, лікування.

Це алергічний дерматоз, що розвивається по типу гіперчутливості миттєвого типу, представлений уртикарними висипами та сильним свербежем. Найбільш частою причиною виникнення є укуси комах, рослини, холод, інсоляції, хімічні речовини та функціональні порушення нервової системи. В основі патогенезу кропив'янки лежить розвиток гіперчутливості негайного типу, яка веде до вивільнення в тканинах медіаторів запалення, зокрема гістаміну. Як хімічна речовина гістамін призводить до розширення капілярів і підвищення проникності судинних стінок, через що розвивається гострий набряк сосочкового шару дерми і на шкірі з'являються пухирі

Клініка . Розрізняють гостру та хронічну форми захворювання. Гостра кропив’янка виникає миттєво, у вигляді чисельних уртикарних виспів рожевого кольору з нерівними поліциклічними краями, на тулубі, кінцівках, іноді на слизових оболонках рота, носоглотки, гортані. Висипи існують 1 – 2 години, загальний перебіг - декілька днів. Може бути у вигляді гострого обмеженого набряку Квінке з набряком шкіри та слизових оболонок у ділянці обличчя, носоглотки та статевих органів. Шкіра набуває рожево – перламутрового кольору, стає напруженою, щільною, болючою при пальпації. Відчувається легкий свербіж та печіння. Особливо небезпечний у ділянці глотки або гортані, що може привести до стенозу та асфіксії. Хронічна кропив’янка характеризується приступами висипання пухирів, що повторно рецидивують протягом місяців та років. Під час загострення можуть спостерігатися субфебрілітет, шлунково – кишкові розлади, артралгії, головний біль, нездужання, слабкість.Переодично може набувати тяжкого перебігу зі злиттям елементів у обширні ділянки на шкірі та слизових оболонках (зливна кропив’янка). Діагноз базується на знаходженні сверблячіх уртикарних елементів, червоного дермографізму.

Диференціюють з коростою та медикаментозною токсикодермією. Лікування полягає в усуненні причини виникнення, призначенні гіпоалергенної дієти, седативних та антигістамінних засобів, десенсибілізуючих, дегідратуючих, сечогінних препаратів, вітамінів (аскорбінова та нікотинова кислоти, рутин, вітамін F, рибофлавін, піридоксин, кальцію пантотенат), саліцилатів. При тяжких формах короткочасно призначають глюкокортикоїди з анаболічними гормонами. Фізіотерапія полягає у загальному УФ – опроміненні, призначені паравертебральної діатермії, діадинамічних струмів, лікувальних ванн. Місцево використовують бовтанки, спиртові розчини з протисвербіжними засобами, пасти з нафталаном, іхтіолом, мазі та креми з глюкокортикоїдами.