Білет 23

1. Застосування антигістамінних засобів в дерматології. Показання, протипоказання.

Антигістамінні препарати — група лікарських засобів, що гальмують дію гістаміну, здійснюючи конкурентну блокаду його рецепторів в організмі.

1. Антигістамінні препарати 1 покоління: Димедрол; Діазолін; Супрастин; Тавегіл; Фенкарол.

Н1-антагоністи I покоління мають переваги в наступних випадках: Купірування гострих алергічних реакцій, коли потрібно парентеральне введення ЛЗ. Болісний свербіж шкіри нерідко буває причиною безсоння і зниження якості життя. У цих випадках виявляється корисним седативний ефект антигістамінних препаратів I покоління. Протипоказання до застосування АГЛС I покоління: 1. Робота, що вимагає психічної і рухової активності, уваги. 2. Захворювання: бронхіальнаастма , глаукома , Виразкова хвороба шлунка . 3. Не можна застосовувати разом з інгібіторами МАО, протидіабетичними засобами і алкоголем.

2. Антигістамінні препарати 2 покоління:Лоратидин, Цетиризин, Ебастин. Антигістамінні засоби цієї групи не характеризуються холінолітичною і седативною дією. Тим не менш, вищеописані ліки мають кардіотоксичний вплив. Отже, описані вище препарати протипоказані пацієнтам з хворобами серця.

3. . Антигістамінні препарати 3 покоління  є активними метаболітами препаратів другого покоління. Крім більшої ефективності, вони позбавлені побічних кардіотоксичних властивостей

• Левоцетиризин ( Алерон, L-цет)

• Дезлоратадин (Едем, Еріус)

• Фексофенадин (Фексофаст)

Показання:

• хронічна кропив'янка;

• алергічний контактний дерматит;

• екзема,

• атопічний дерматит.

2. Рожевий лишай. Клініка, дифдіагностика, лікування.

Рожевий лишай Жибера –інфекційно – алергічне захворювання шкіри, що характеризується плямистими висипаннями. У розвитку передбачається інфекційна етіологія хвороби. Факторами ризику є вогнища хронічної інфекції, ГРВІ, бронхіти, ангіни, синусити. Клініка. Захворювання має виражену сезонність (весна, осінь). Починається з появи „материнської бляшки”, або „материнської плями”, для якої характерні великі розміри ( 3 - 5 см) та яскраве рожеве забарвлення. Через 7 – 10 днів з’являється генералізована висипка, яка локалізується переважно на шкірі тулуба та кінцівок. Представлена дисемінованими дрібними рожевими округлими та овальними плямами, які швидко збільшуються у розмірах, досягаючи 1 – 2 см у діаметрі. Через декілька днів шкіра у центральній частині елементів набуває жовтуватого відтінку, роговий шар зморщується та утворює дрібні лусочки. Після їх злущування залишається вузький „ комірець” рогового шару, що оточує центральну буро – жовту частину плями. По периферії плями зберігається рожевий колір. „Материнська бляшка” лущиться по всій поверхні. Іноді висипка може бути плямисто – папульозного або плямисто – уртикарного характеру, або представлена атиповими клінічними формами: без „материнської бляшки”, з декількома „материнськими бляшками”, у вигляді везикул, геморагій, пустул. На місці висипки залишаются плями гіпер – або депігментації, які з часом зникають безслідно. Елементи довгою віссю розташовуються впродовж ліній Лангера ( вказують напрямок максимального розтягнення шкіри) – малюнок вивиспки нагадує гілки ялинки, що є важливою диференційною ознакою. Процес має поштовхоподібний циклічний перебіг, у перші 2 – 3 тижні відмічається декілька спалахів нових висипань. У період висипання свіжих елементів можуть відмічатися нездужання, незначне підвищення температури тіла, збільшуватись лімфатичні вузли. Суб’єктивні відчуття у більшості випадків відсутні, але іноді відмічається свербіж. Одуження наступає самостійно через 6 тижнів. Рецидиви захворювання не відмічаються, після нього залишається досить стійкий імунітет. Діагноз базується на підставі клінічної картини висипки.

Диференціюють з різнобарвним лишаєм, медикаментозною токсидермією, сифілітичною розеолою, трихофітією гладкої шкіри, краплевидним псоріазом, вузловатою мігруючою еритемою, себорейною екземою, краснухою, кір’ю. Лікування. При легкому перебігу не потребує загального лікування. Хворим рекомендують дотримуватись гіпоалергенної дієти, забороняють водні процедури, носіння вовняної та синтетичної білизни. При генералізації процесу призначають антибіотики широкого спектру дії у сполученні з десенсибілізуючими, антигістамінними засобами, препаратами Са, ацетилсаліциловою кислотою. Місцево рекомендують масляні та водні бовтанки, кортикостероідні креми та мазі.

1. дезінтоксикаційна терапія:

   • в/в ізотонічний розчин натрію хлориду 0,9% 200,0,

   • р-н реосорбілакту 200,0 в/в через день,

2. антигістамінні препарати (в залежності від важкості перебігу перорально та/або парантерально)

   • розчин клемастину 1мг/мл 2,0 в/м,

   • розчин хлоропіраміна гідрохлориду 1,0 в/м

або

• дезлоратадину 5мг/добу, лоратадину 0.01/д, цетиризину 10мг/добу;

3. гіпосенсибілізуючі засоби:

   • 30% розчин натрію тіосульфату 10,0 в/в;

   • 10% розчин кальцію глюконату 10,0 (5,0) в/в (або в/м);

Зовнішнє лікування:

- топічні кортикостероїди ( мометазону фуроат, бетаметозону валеріат та інші);