45. Кіпрська проблема: витоки і сучасний світ.

Кіпрський конфлікт є комплексною і складною міжнародною проблемою. Причини його лежать у військовому протистояння між спільнотами греків-кіпріотів і турок-кіпріотів 60 рр. ХХ ст. Вони загострилися у 1974 р., коли Туреччина окупувала північну частину острову. В 1983 р. відбулося самопроголошення Турецької Республіки Північного Кіпру. Цей акт був засуджений у Резолюції РБ ООН і визнаний юридично недійсним. Тільки Туреччина визнала новостворену державу. Тим не менш, кіпрський конфлікт залишився єдиним конфліктом сучасної історії, який вдалося успішно «заморозити»: запобігти ймовірності його подальшого загострення

Відтак, серед нагальних питань внутрішньої та зовнішньої політики Республіки Кіпр кіпрска проблема має першочергове значення. Для кіпріотів це питання визначається не тільки необхідністю визволення північної частини острову від турецького військового контингенту, воззєднання острову. Це питання включає і проблему біженців, відновлення культурної спадщини, повернення до своїх домівок і т.д. Саме тому її вирішенням на державному рівні займаються в першу чергу Президент, спеціально створена Національна Рада, а також Парламент, роль якого збільшилася з початком євроінтеграційних процесів на Кіпрі

Прогрессивна партія трудового народу Кіпру / АКЕЛ є найстарішою партією Кіпру. До того ж АКЕЛ є однією з небагатьох комуністичних партій Європи, яка і в ХХІ ст. продовжує виступати впливовою політичною силою і має постійне представництво в парламенті. Від самого початку для АКЕЛ було очевидним, що вирішення конфлікту стане болісним, але необхідним компромісом. АКЕЛ послідовно дотримується позицій за вирішення проблеми шляхом створення двозональної федерації греків-кіпріотів та турків-кіпріотів. Відтоді партія виступає за мирне вирішення кіпрської проблеми в рамках ООН засновуючись на Резолюціях ООН 1977 і 1979 рр. Таке вирішення має передбачати виведення турецьких окупаційних військ і поселенців, відновити єдність, територіальну цілісність і суверенітет Республіки Кіпр, не надаючи права одностороннього втручання інших країн, відновити і охороняти права людини і основні свободи всіх кіпріотів, включаючи право біженців на повернення своїх будинків, майна [1]. Отже, АКЕЛ послідовно підтримує політичну рівність двох спільнот в рамках федерації.

З фактичним вступом Кіпру до ЄС в 2004 р. та висунення ООН плану Аннана з врегулювання кіпрського конфлікту позиції АКЕЛ набирають дещо нового змісту. План Анна включав пропозиції щодо створення на Кіпрі єдиної держави Об'єднаної Кіпрської Республіки з двох автономних частин — грецької та турецької, скорочення території турецької частини острова до 28,5%, та повернення майже 85 тисяч грецьких біженців на північ Кіпру і т.д.

Обрання Д. Хрістофіаса президентом Кіпру в 2008 р., перебування в статусі владної партії, міжнародна економічна криза та її наслідки для Кіпру, зусилля Туреччини по збільшенню ролі в регіоні продиктували спрямованість політичних рішень ще більше активували зусилля АКЕЛ з вирішення кіпрської проблеми. Позиція партії залишилися незмінною. Так у підсумковому документі останнього чергового з'їзду партії в 2010 р. велика увага приділяється Туреччині.

Останні офіційні заяви АКЕЛ щодо підходів з кіпрської проблеми датуються лютим 2014 р., висловлені на засіданні Національної ради. Позиції партії були викладені в звичному ключі і включали аналіз сьогоднішньої міжнародної ситуації і впливу основних міжнародних акторів на кіпрську проблему. Так по відношенню до ЄС було зазначено, що приєднання не мало позитивного впливу на вирішення проблеми Кіпру. І США і Великобританія, згідно з заявою, вважають, що кіпрська проблема перешкоджає вступу до ЄС Туреччини, яку обидві країни вважають цінним союзником. Також кіпрська проблема створює проблеми не тільки між Грецією і Туреччиною , а і вцілому у відносинах НАТО- ЄС. Саме тому їх не цікавить зміст рішення і вони не давлять на Туреччину щодо відходу від неприйнятних безкомпромісних позицій [9]. Ніяких конкретних пропозицій висунуто не було.

Таким чином, АКЕЛ розглядає кіпрську проблему в двох аспектах: внутрішньому, як проблему між двома спільнотами, що може бути вирішена за допомогою двосторонніх переговорів, і зовнішньому, як міжнародну проблему вторгнення і окупації, яка може бути вирішена на міжнародному рівні. Жоден з цих двох аспектів не може бути вирішеним цілком без  вирішення іншого. Найважливішим складовим елементом політики АКЕЛ з кіпрської проблеми є зближення між греками-кіпріотами і турками-кіпріотами. Партія вважає зближення необхідною умовою для життєздатності рішеннь, які будуть знайдені. Прогресивна партія трудового народу Кіпру з метою вирішення кіпрської проблеми змінила відношення до європейської інтеграції, вважаючи її одним із засобів досягнення возз’єднання острову. АКЕЛ стала єдиною партією, яка ґрунтовно проаналізувала план Аннана і внесла пропозиції щодо його редагування. У всіх програмних передвиборчих документах прослідковується лінія визначена ще з виникнення конфлікту. Тим не менш проблема залишається невирішеною. Зважаючи на те, що кіпрський конфлікт є комплексною проблемою, в якій переплетені геополітичні інтереси багатьох держав в цьому не можна звинувачувати неефективність партії. Залишається і надалі шукати шляхи до воз'єднання острову на умовах, які би відповідали інтересам усіх сторін конфлікту.