35.Ліванська війна 1982р. А її політичні результати.

Протягом 1975-1990 років в країні тривала руйнівні громадянська війна із втручанням зовнішніх сил, насамперед – Сирії. Спровокували війну потоки біженців, здебільшого палестинських, під час Шестиденної війни та Війни судного дня, які змінили демографічний та релігійний баланс в країні (в Лівані проживає багато християн). Сирія втрутилася в конфлікт, не бажаючи прихожу до влади в Лівані ворожих до себе політичних сил. Надіславши війська, вона фактично окупувала територію Лівану й встановила там маріонетковий уряд. 

Ще на початку 1980-х років з півдня Лівану, який фактично не контролювався урядом країни, надходили систематичні загрози безпеці Ізраїлю з боку палестинських бойовиків та загонів «Хезбола». Зростання напруги завершилося підготовкою Ізраїлем наступальної операції «Операція мир Галілеї» під керівництвом міністра оборони Аріеля Шарона, яка розпочалася 6 червня 1982 року.

Хід війни:

6 червня 1982 року, у відповідь на обстріли північного Ізраїлю силами Організації визволення Палестини (ОВП) та спробу замаху на посла Ізраїлю в Великобританії з боку терористів організації «Фата», Армія оборони Ізраїлю атакувала війська Сирії, ОВП та ліванських мусульман і окупувала південь Лівану. Метою ізраїльських військ було просунутися на 40 км вглиб території Лівану, встановивши таким чином буферну зону та захистивши територію Ізраїлю від ракетних обстрілів. Так само Армія оборони Ізраїлю діятиме в Лівані і 2006 року, але вже без Аріеля Шарона.

Співвідношення сил в ході операції було на користь Ізраїлю. Загалом його сили нараховували близько 75000 чоловік та 800 танків; в операції були задіяні 364 літаки та 42 гелікоптери. Сили ОВП та Сирії загалом налічували близько 37000 чоловік, 650 танків, 300-350 гармат та 250 комплексів ППО. Сирійська авіація нараховувала декілька сотень літаків, однак її ефективність виявилася дуже низькою. В перші дні війни Ізраїль знищив 86 літаків Сирії, не втративши жодного власного. 

Ізраїль швидко досяг основних цілей кампанії. Сили ОВП були розгромлені, встановлено та забезпечено буферну зону.

36. «Перебудова в срср і початок повороту у відносинах Схід-Захід.

Перебудо́ва (рос. перестройка) — загальна назва сукупності політичних і економічних реформ, що проводилися в СРСР у 1985–1991 роках. Складові частини Перебудови: у внутрішньополітичній сфері — політика гласності та демократизація суспільного життя; в економіці — введення елементів ринкових відносин; у зовнішній політиці — відмова від надмірної критики так званого капіталістичного ладу, значне поліпшення відносин зі США та демократичними країнами Західної Європи, визнання пріоритету загальнолюдських цінностей і глобальних світових проблем. До початку 1990-х років Перебудова призвела до загострення кризи в усіх сферах життя суспільства, що спричинило ліквідацію влади КПРС і розпад СРСР.

Причини «перебудови». До об’єктивних її передумов слід віднести: 1. Стагнацію в економіці, наростання науково-технічного відставання від Заходу, провали в соціальній сфері; 2. Політична криза, що виразився в поступовому розкладанні керівництва, в його нездатності забезпечити економічний прогрес, у зрощенні партійно-державної номенклатури з ділками «тіньової» економіки та злочинністю, що призвело до формування в середині 1980-х рр. стійких мафіозних угруповань, особливо в деяких союзних республіках; 3. Підштовхували до змін апатія і негативні явища в духовній сфері суспільства. Було очевидно, що без змін неможливо підняти активність народу.

У сфері зовнішньої політики початок 70-х рр. було відмічено радикальним поворотом у бік ре-альний "розрядки" напруженості між Сходом і Заходом. Він був викликаний стабілізацією взаємо-відносин Радянського Союзу з соціалістичними країнами (раніше пріоритетний напрям у зовнішній політиці СРСР) і окреслилися в кінці 60-х рр. змінами в позиції западноевропейських держав, зацікавлених у розвитку економічного співробітництва.