21. Арабо-ізраїльська війна 1973рр. Та її політичні наслідки.

Війна стала продовженням арабо-ізраїльського конфлікту— багаторічної ворожнечі, що стала причиною багатьох битв і воєн, починаючи з 1948 року. Під час Шестиденної війни в 1967 році Ізраїль захопив Синайський півострів аж до Суецького каналу, що став, таким чином, зоною припинення вогню, і приблизно половину Голанських висот, які раніше цілком належали Сирії.

У перші повоєнні роки Ізраїль побудував лінії укріплень на Голанських висотах і Синайському півострові. На будівництво потужної лінії укріплень на Синаї, що отримала назву «лінія Бар-Лева» на честь генерала Хаїма Бар Лева, в 1971 році Ізраїль витратив 500 мільйонів доларів.

І Єгипет, і Сирія хотіли повернення земель, втрачених в Шестиденій війні. Однак, на Хартумському арабському саміті було прийнято рішення, що отримало назву «трьох "НІ"»: ніякого миру, ні визнанню Ізраїлю та ні переговорам з ним.

У вересні 1970 року єгипетський Президент Гамаль Абдель Насер помер, його наступник Анвар Садат вирішив воювати з Ізраїлем і повернути землі, втрачені в 1967 році.

Збройний конфлікт між Ізраїлем з одного боку і Єгиптом та Сирією з іншого. Розпочалася 6 жовтня 1973 року арабськими країнами, закінчилася через 18 діб.

Війна почалась з неочікуваної для ізраїльтян атаки єгипетських та сирійських військ під час єврейського свята Йом-Кіпур. Армії перетнули лінії припинення вогню на Синайському півострові та Голанських висотах і розпочали наступ вглиб території Ізраїлю.

Перші 24-48 годин операції успіх був на стороні єгиптян і сирійців, але після цього ізраїльські війська, терміново доукомплектовані резервістами, перехопили стратегічну ініціативу. Наприкінці другого тижня війни сирійці були повністю виштовхнуті з Голанських висот, а на синайському фронті ізраїльтяни «вдарили в стик» двох єгипетських армій, форсували Суецький канал (стару лінію припинення вогню) і відрізали 3-ю єгипетську армію від її тилів. Незабаром була оголошена резолюція ООН про припинення вогню.

Конфлікт мав значні наслідки для багатьох держав, особливо Близького Сходу. Ця війна багато в чому посприяла підписанню Кемп-Девідських угод в 1977 році.

Війна готувалась довго і ретельно. Окрім чисто військових дій по відношенню до Ізраїлю вона включала застосування економічного і політичного впливу на союзників Ізраїлю в Європі і Америці. Країни-члени ОПЕК ввели ембарго на продаж нафти країнам Західної Європи, а також підвищили ціну на сиру нафту в три рази. 28 країн Африки розірвали дипломатичні відносини з Ізраїлем.

22. Радянсько-американська угода осо-2 та проблеми її ратифікації.

ОСО-2 — договір між СРСР і США; підписаний у Відні 18.06.1979, термін дії до 31.12.1985. Договір не набрав чинності, оскільки не був ратифікований сенатом США. Фактично обидві сторони дотримувалися передбачених договором обмежень.

Основним положенням Договора ОСО-2 стало обмеження кількості стратегічних носіїв на рівні 2400 одиниць. В цілях обмеження загальної кількості боєзарядів, Договір ОСО-2 встановлював межі на оснащення ракет бойовими блоками індивідуального наведення. На відміну від ОСО-1, в новому Договорі встановлювалися певні обмеження на кількість боєзарядів, які могли бути розгорнені на стратегічних носіях.

Була також встановлена заборона на створення ракет важчих (за стартовою і закидуваною вагою), ніж існуючі. Додатковим обмеженням, що стосувалося ракет наземного базування, стала заборона на орбітальні ракети.

У Договорі ОСО-2 були передбачені заходи, спрямовані на заборону процесу модернізації стратегічних озброєнь.

Ще одне обмеження, що стосувалося балістичних ракет наземного базування, було включене в Протокол до Договору. Це обмеження полягало в забороні на розгортання ракет на мобільних пускових установках і їхні випробування з мобільних установок

Обмеження, що накладалися Договором на морський компонент стратегічних сил, були незначними в порівнянні з тими, які були передбачені для наземних ракет або стратегічної авіації. У Договорі були дещо змінені правила підрахунку пускових установок балістичних ракет морського базування

У Протоколі до Договору, разом із забороною на розгортання мобільних пускових установок, містилася заборона на розгортання крилатих ракет морського і наземного базування, а також на випробування і розгортання таких крилатих ракет, оснащених кількома бойовими блоками. Окрім цього, сторони погодилися протягом терміну дії Протоколу не випробовувати і не розгортати балістичні ракети повітряного базування.