7. Географія вивчення соціальних процесів

У соціології соціальний процес — це взаємодія людей, що визначає функціонування і зміни в людських стосунках, у становищі соціальних груп, окремих індивідів, тобто в соціальній структурі. Це може бути серія соціальних явищ, зв'язаних між собою структурними чи причинними (функціональними) залежностями, які спричинюються до переходу певної соціальної системи, підсистеми, будь-якого соціального об'єкта з одного стану в інший. Його просторова орієнтація дуже важлива. Оскільки кооректно відобразити такі процеси можливо лише із допомогою карт.

Дослідження таких основних соціальних процесів як асиміляція, децентралізація, маргіналізація, демілітаризація, урбанізація, завжди пов’язане із їхнім нинішнім географічним положення. А також впливом сусідніх об’єктів даної групи. Також це пов’язано із тим що такі процеси проходять у певній групі людей, розселених на певній території, тому розуміння сутності процесу має ґрунтуватися на хоча б найбільших змінах, у группі цих індивідів.

8. Формування соціальної географії у світі.

Теоретично можна виділити три періоди формування соціальної географії.

• Класичний

• Новий

• Новітній

Класичний період також поділяють на Давньоримський, Арабський, та епоху Великих географічний відкритів. У ті часи географічну інформацію отримували від мандрівників, торговців, завойовників, мореплавців.. Основоположником соціальної географії можна вважати Страбона, також важливими ученими тої епохиблуи Арістотель, Геродот, Клавдій, та Птолемей. Які збирали, досліджували та систематизували свої знання, із географії та багатьох інших наук. У Арабський період особливо відзначились мандрівники, Ібн-Батута, аль-Біруні, Авіцена, Ідрісі. У епоху ВГВ відзначився Вареніус, який поділив географію на загальну та спеціальну. Інші визначні вчені, Меркатор, Ротелій, Бехайм.Новий період.Почали формуватися перші, соціально-економіічні школи, (німецька, французька). Також у цей час уся планета, стає картографованою. З’являються поняття національних держав. У цей час відзначились – А.Гумбольт, Е.Кант, Петті, . Карл Ріттер.

Новітній період. У цей час з’яіляються комп’ютери та супутники, які виконують за кілька тижнів, об’єм роботи для якого люди трудились роками. Також у цей час повністю формується поннятя наук Соціологія, Економіка, та географія, з’являється багато шкіл географії, створються сучасна економічна система світу.

9 Розвиток соціальної географії в Україні

В Україні у різні часи зародилися три напрямки економіко-географічних досліджень, які були започатковані В. Григоровичем-Барським, П. Чубинським та С. Руднщьким.

В. Григорович-Барський (1701—1747 рр.) — український мандрівник, який за 24 роки обійшов майже всю Європу та північну частину Африки. Він залишив описи відвіданих країн, ставши основоположником країнознавчого підходу в економічній географії,

П. Чубинський, який з 1873 р. був одним із керівників відділення Географічного товариства в Києві, започаткував у науці економічний або статистично-галузевий напрямок досліджень. Перебуваючи у засланні, він досліджував територію Росії, а потім очолював експедицію, що працювала в Україні. Матеріали експедиції видані у семи томах під назвою "Праці етнографічно-статистичної експедиції в Західноруський край", де наведені статистичні дані про умови життя та господарювання на українських землях між Києвом та річкою Збруч.

Третій напрямок — антропогеографічний — розвивав С. Рудницький. У його працях розглядалися умови життя й господарської діяльності людини, обґрунтовано необхідність побудови незалежної української держави, закладені основиполітичної географії. Видатним продовжувачем цього напрямку був В. Кубійович. Видатним економістом українського походження є лауреат Нобелівської премії Саймон Кузнець (Сміт) (1901-1985), визначний авторитет у методиці обчислення національного доходу, першовідкривач деяких загальноекономічних закономірностей ("закон Кузнеця", "цикли Кузнеця"). Він народився у Харкові, тут закінчив університет. 1922 року переїхав до США, де у 1926 р. захистив докторську дисертацію "Циклічні коливання в економіці". 1971 року отримав Нобелівську премію "за емпіричне обґрунтування тлумачення економічного зростання".

Незважаючи на вищенаведені факти, слід відзначити, що потреби суспільства вимагали розвитку власної СЕГ в Україні. З плином часу виростали нові покоління професійних географів, не дивлячись на бракдостовірної статистичної інформації та сувору партійно-державну регламентацію досліджень в галузі суспільних наук. Поруч з розвитком традиційних напрямків СЕГ поступово з’явилися і нові. Зокрема постійне ускладнення досліджуваних об’єктів викликало потребу широкого застосування системного підходу в суспільно-географічних дослідженнях. Методологічні і теоретичні питання даної проблеми опрацьовані такими вченими як О.Т. Ващенко, С.С. Мохначук, І.Т. Твердохлєбов, О.І. Шаблій, М.Д. Пістун, О.Г. Топчієв, А.П. Голіков та ін.