- •Предмет, об’єкт, зміст і структура соціальної географії.
- •3. Соціогеграфія, як продукт синтезу інтеграції соціології і географії
- •4. Місце соціальної географії в системі наук
- •5 Завдання соціальної географії у ринкових умовах.
- •6. Функції соціальної географії
- •7. Географія вивчення соціальних процесів
- •8. Формування соціальної географії у світі.
- •9 Розвиток соціальної географії в Україні
- •10.Школи та напрями соціології
- •11.Позитивізм як напрям у соціології
- •12.Органіцизм, як соціальна думка.
- •13. Соціальний Дарвінізм.
- •15Географічна школа в соціології.
- •16.Сучасна західна соціальна географія.
- •17.Часова географія-напрям в соціогеографії.
- •18.Географія сприйняття – напрям в соціогеографії.
- •19.Феміністична географія – напрям в соціогеографії.
- •20.Гендерна географія – напрям в соціогеографії.
- •21.Географія спорту – напрям в соціогеографії.
- •22.Концепція географічного простору.
- •23.Поняття про соціально – географіяний простір. Теорія т.Хегерстранда.
- •24.Влостивості геопростору.
- •25.Соціальний простір.
- •26.Соціальний час.
- •30.Поняття. Рівень життя. Я́кість життя́
- •31. Соціальна інфраструктура
- •32. Комплекс освіти
- •33. Комплекс культури
- •34. Комплекс охорони здоровя
- •39. Рекреаційний комплекс
- •40. Рекреаційні ресурси. Мінера́льні во́ди. Лікува́льні гря́зі.Пляжні ресурси
- •41.Територіальна структура рекреаційного комплексу
- •42. Кримський рекреаційний регіон
- •43.Західно-Причорноморський рекреаційний регіон
- •44.Карпатський рекреаційний регіон
- •46 Сучасні особливості поширення злочинності
- •47. Науковий комплекс
- •48. Північно-Західнийнауковий центр
- •49. Південний науковий центр
- •53.Західний науковий центр
- •54.Історико-географічні особливості розвитку релігій Укараїни
- •55.Сучасна релігійна ситуація
- •56.Територіальна організація релігії
- •57.Соціально-географічні відмінності територіальної організації соціальної сфери
- •58. Характеристика найпотужніших центрів соціально-економічної сфери Укараїни
- •59. Загальноосвітні навчально -виховні заклади
- •60. Вища, Середня спеціальна та Професі́йно-техні́чна осві́та
- •66 Проблема народонаселення та її теоретичне вирішення
- •67Поняття та причини екологічної кризи
- •69.Географія національних меншин України
- •70 Географія трудових ресурсів і ринку праці
- •71 Міграції та їх класифікації
- •72 Географія сучасних міграцій у світі
- •73 Проблема енергетичної кризи на планеті
- •74 Географія спорту
- •75 Урбанізація. Сучасні геоурбанізаційні процеси в світі
- •76. Географія розселення населення
- •77.Функції міст. Міста світового значення.
- •78.Проблема використання ресурсів і ресурсозабезпечення.
- •80.Поняття зони обслуговування та радіус впливу в сфері послуг.
- •81.Політична географія
- •82.Нові тенденції в розвитку сфери послуг у світі.
- •83.Продовольча проблема усвіті
- •85.Демографічна характеристика населення.
- •86.Географія світових культурних центрів
- •87.Види соціально-географічних досліджень.
- •88.Типи соціально-географічних досліджень.
- •89.Методи Інформаційного забезпечення соц.-гео досліджень.
- •90.Рівні організації соціального простору.
74 Географія спорту
Чим визначається "географія спорту"? Багато в чому - природними умовами країни, регіону. Очевидно, що зимові види спорту (лижний) краще розвиваються на територіях з помірно-холодною зимою, тривалим і стійким сніговим покривом. А гірськолижний спорт, як і ковзанярський, - в горах (відома "фабрика рекордів" в Медео близько Алма-Ати, знамениті трампліни і траси в Альпах). Правда, з будівництвом закритих ковзанок займатися ковзанярським спортом стало можливо і в країнах з більш теплим кліматом, а хокей на льоду отримав розвиток в жаркій Каліфорнії і Флориді. У країнах і районах з довгої суворою зимою і коротким влітку заняття спортом на відкритому повітрі майже неможливі.
Велику роль у розвитку спорту грають анатомо-фізіологічні особливості жителів країни. Відома дивовижна пристосованість представників чорної раси до занять легкою атлетикою, боксом, багатьма ігровими видами спорту і їх же мала здатність до плавання. Істотна роль психологічної мотивації (для чорних американців
США спортивна кар'єра і престижна, і забезпечує високі доходи). До речі, представникам цієї раси стали доступні тепер і теніс, і фігурне катання на ковзанах. Велике значення національних традицій, що дозволяють лідирувати в боротьбі представникам народів Кавказу, туркам, іранцям, японцям, в настільному тенісі - китайцям. Мабуть, грають роль і такі національні психологічні властивості, як завзятість, координованість і точність рухів китайців, корейців, японців, що забезпечують їм успіхи в багатьох видах спорту, що вимагають високої технічності.
Сучасний спорт вимагає величезних фінансових вкладень, про що можна судити по величезних витрат на проведення Олімпіад - річної в Пекіні і останній зимовій в Сочі. У колишньому СРСР, в НДР, в сучасному Китаї, на Кубі таку підтримку спорту надавало держава. У країнах з ринковою економікою сфера спорту стала приносити великі доходи, що привернуло до її фінансування приватний капітал - в будівництво спортивних споруд, створення кадрів професійних спортсменів. У той же час в цих країнах вище платоспроможний попит на спортивні видовища. У бідних країнах немає коштів на створення спортивних споруд, придбання інвентарю, у населення немає часу і коштів для занять фізкультурою і відвідування спортивних змагань. Тому вони відстають у розвитку спорту, а окремі видатні їх представники переїжджають в багаті країни (принаймні для тренувань), щоб реалізувати свої здібності.
Рівень економічного розвитку країни, району - одне з найважливіших умов розвитку спорту. Але навіть при обліку всієї сукупності зазначених умов неприйняття окремих видів спорту в тих чи інших країнах, наприклад шахів в Японії і Кореї, пояснити важко.
Для сучасного світу характерна інтернаціоналізація спорту: багато національні перш види спорту стають популярними в усьому світі (британський футбол, бадмінтон, американський баскетбол, канадський хокей з шайбою, японська боротьба дзюдо); відбувається уніфікація правил змагань, вимог до споруд, інвентарю; спортсмени однієї країни беруть участь у виступах за клубні команди інший. Так, вихідці з Латинської Америки та Африки грають у футбольних командах Західної Європи та Росії; хокеїсти з Росії, Фінляндії, Чехії, Швеції - в США і Канаді. Правда, деякі спортивні видовища так і залишаються у вузьких національних рамках (наприклад, корида - у країнах Піренейського півострова і в Мексиці).
Відзначимо й те обставина, що пропаганда спорту в засобах масової інформації сприяє розвитку географічної культури населення. Школярі-вболівальники, що стежать за спортивними подіями, засвоюють разом з назвами футбольних клубів назви міст Англії, Німеччини, Франції, Іспанії, Італії, з назвою баскетбольних і хокейних клубів - міст і штатів США. А назви самих екзотичних країн вони запам'ятовують по участі їхніх спортсменів в Олімпійських іграх і світових чемпіонатах.
Цілком можлива розробка типології країн за рівнем розвитку в них спорту. Наприклад, така: 1) країни з високим рівнем розвитку і ступеня диверсифікації (тобто числа культивованих видів) спорту - США, Росія, Китай, Німеччина, "великі спортивні держави"; 2) багаті країни з високим розвитком обмеженого числа видів спорту - Японія, Нідерланди, Швеція, Норвегія, Канада; 3) країни, що розвиваються зі "спеціалізацією" на окремих видах спорту - Індія, Індонезія, Кенія; 4) найбідніші країни, іноді дають чудових спортсменів, - Мозамбік, Ефіопія.
В основу типології повинні бути покладені об'єктивні показники: дані про ємності і числі спортивних споруд, про питомі показники їх вартості (на душу населення), про число відвідувачів змагань, про доходи від спортивних видовищ, а також про представництво країн у міжнародних спортивних змаганнях та спортивних досягненнях представляють ці країни спортсменів.
Мабуть, дані географії спорту можуть бути використані для розміщення спортивних споруд, визначення їх ємності, для будівництва нових спортивних центрів, для вироблення нормативів забезпеченості спортивними спорудами при проектуванні міст.
