- •Предмет, об’єкт, зміст і структура соціальної географії.
- •3. Соціогеграфія, як продукт синтезу інтеграції соціології і географії
- •4. Місце соціальної географії в системі наук
- •5 Завдання соціальної географії у ринкових умовах.
- •6. Функції соціальної географії
- •7. Географія вивчення соціальних процесів
- •8. Формування соціальної географії у світі.
- •9 Розвиток соціальної географії в Україні
- •10.Школи та напрями соціології
- •11.Позитивізм як напрям у соціології
- •12.Органіцизм, як соціальна думка.
- •13. Соціальний Дарвінізм.
- •15Географічна школа в соціології.
- •16.Сучасна західна соціальна географія.
- •17.Часова географія-напрям в соціогеографії.
- •18.Географія сприйняття – напрям в соціогеографії.
- •19.Феміністична географія – напрям в соціогеографії.
- •20.Гендерна географія – напрям в соціогеографії.
- •21.Географія спорту – напрям в соціогеографії.
- •22.Концепція географічного простору.
- •23.Поняття про соціально – географіяний простір. Теорія т.Хегерстранда.
- •24.Влостивості геопростору.
- •25.Соціальний простір.
- •26.Соціальний час.
- •30.Поняття. Рівень життя. Я́кість життя́
- •31. Соціальна інфраструктура
- •32. Комплекс освіти
- •33. Комплекс культури
- •34. Комплекс охорони здоровя
- •39. Рекреаційний комплекс
- •40. Рекреаційні ресурси. Мінера́льні во́ди. Лікува́льні гря́зі.Пляжні ресурси
- •41.Територіальна структура рекреаційного комплексу
- •42. Кримський рекреаційний регіон
- •43.Західно-Причорноморський рекреаційний регіон
- •44.Карпатський рекреаційний регіон
- •46 Сучасні особливості поширення злочинності
- •47. Науковий комплекс
- •48. Північно-Західнийнауковий центр
- •49. Південний науковий центр
- •53.Західний науковий центр
- •54.Історико-географічні особливості розвитку релігій Укараїни
- •55.Сучасна релігійна ситуація
- •56.Територіальна організація релігії
- •57.Соціально-географічні відмінності територіальної організації соціальної сфери
- •58. Характеристика найпотужніших центрів соціально-економічної сфери Укараїни
- •59. Загальноосвітні навчально -виховні заклади
- •60. Вища, Середня спеціальна та Професі́йно-техні́чна осві́та
- •66 Проблема народонаселення та її теоретичне вирішення
- •67Поняття та причини екологічної кризи
- •69.Географія національних меншин України
- •70 Географія трудових ресурсів і ринку праці
- •71 Міграції та їх класифікації
- •72 Географія сучасних міграцій у світі
- •73 Проблема енергетичної кризи на планеті
- •74 Географія спорту
- •75 Урбанізація. Сучасні геоурбанізаційні процеси в світі
- •76. Географія розселення населення
- •77.Функції міст. Міста світового значення.
- •78.Проблема використання ресурсів і ресурсозабезпечення.
- •80.Поняття зони обслуговування та радіус впливу в сфері послуг.
- •81.Політична географія
- •82.Нові тенденції в розвитку сфери послуг у світі.
- •83.Продовольча проблема усвіті
- •85.Демографічна характеристика населення.
- •86.Географія світових культурних центрів
- •87.Види соціально-географічних досліджень.
- •88.Типи соціально-географічних досліджень.
- •89.Методи Інформаційного забезпечення соц.-гео досліджень.
- •90.Рівні організації соціального простору.
60. Вища, Середня спеціальна та Професі́йно-техні́чна осві́та
Ви́ща осві́та — ступінь знань, що набуваються у вищих навчальних закладах (ВНЗ, вишах) на базі повної загальної середньої освіти, необхідний фахівцям вищої кваліфікації в різних галузях народного господарства, науки і культури. Вища освіта, яка здобувається у вищому навчальному закладі в результаті послідовного, системного та цілеспрямованого процесу засвоєння змісту навчання, ґрунтується на повній загальній середній освіті й завершується здобуттям певної кваліфікації за підсумками державної атестації. Для здобування вищої освіти зараз необхідним в Україні є складання тестів Зовнішнього центру оцінювання якості освіти
Згідно з новим Законом України «Про вищу освіту» від 1 липня 2014 року, вища освіта визначається як сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у вищому навчальному закладі (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти.
Сере́дня спеціа́льна осві́та — освітній рівень, який надають середні спеціальні школи, навчальні установи, готують фахівців середньої кваліфікації для різних галузей народного господарства, а також державного управління, освіти, культури, охорони здоров'я тощо, а також система навчальних закладів, що надають такий освітній рівень.
У СРСР і УРСР середню спеціальну освіту одержували в технікумах, училищах і спеціальних школах; з відривом (на денних відділах) і без відриву (на вечірніх і заочних) від виробництва. До таких шкіл приймаюли осіб, які закінчили 8-річну або й повну середню загальну освіту школу та склали вступні іспити; на денні відділи осіб віком до 30 років, на вечірні й заочні — без уваги на вік. Термін навчання для випускників восьмирічної школи 3—5 роки, середньої школи — 2—3 роки.
У навчальних планах середньої спеціальної освіти є, крім предметів з певної спеціалізації (навчання поєднане з виробничою працею), предмети загально-освітнього, а також загально-технічного циклів. Випускники середніх спеціальних шкіл одержують диплом (техніка, аґронома, фельдшера тощо) і скеровуються на роботу за фахом; до всіх високих шкіл їх приймають на заг. підставах. На початку 1973—74 навчального року в УРСР діяло 735 середніх спеціальних шкіл з 781 500 учнями (1940—1941 — 693 з 196 200 учнями), у тому числі на денних відділах — 488 000, вечірніх 82 300, заочних — 210 400.
Професі́йно-техні́чна осві́та — складова системи освіти України, що є комплексом педагогічних і організаційно-управлінських заходів, спрямованих на забезпечення оволодіння громадянами знаннями, уміннями і навичками в обраній ними галузі професійної діяльності, розвиток компетентності та професіоналізму, виховання загальної і професійної культури. Здобувається у професійно-технічних навчальних закладах.
Професійно-технічна освіта забезпечує здобуття громадянами професії відповідно до їх покликань, інтересів, здібностей, а також допрофесійну підготовку, перепідготовку, підвищення їх кваліфікації.
Система професійно-технічної освіти складається з професійно-технічних навчальних закладів незалежно від форм власності та підпорядкування, що проводять діяльність у галузі професійно-технічної освіти, навчально-методичних, науково-методичних, наукових, навчально-виробничих, навчально-комерційних, видавничо-поліграфічних, культурно-освітніх, фізкультурно-оздоровчих, обчислювальних і інших підприємств, установ, організацій та органів управління ними, що здійснюють або забезпечують підготовку кваліфікованих робітників.
Професійно-технічна освіта здійснюється у професійно-технічних навчальних закладах за денною, вечірньою (змінною), очно-заочною, дистанційною, екстернатною формами навчання, з відривом і без відриву від виробництва та за індивідуальними навчальними планами.
Випускнику професійно-технічного навчального закладу, який успішно пройшов кваліфікаційну атестацію, присвоюється освітньо-кваліфікаційний рівень «кваліфікований робітник» з набутої професії відповідного розряду (категорії). Випускнику, який закінчив відповідний курс навчання в акредитованому вищому професійному училищі, центрі професійно-технічної освіти певного рівня акредитації, може присвоюватись освітньо-кваліфікаційний рівень «молодший спеціаліст».
