53.Західний науковий центр

Західний науковий центр у Львові обслуговує сім областей: Волинську, Закарпатську, Івано-Франківську, Львівську, Рівненську, Тернопільську і Чернівецьку. Найбільших успіхів тут досягли суспільні і природничі науки. Такий напрям роботи мають Інститут українознавства (раніше інститут суспільних наук), Інститут археографії, Музей етнографії і художніх промислів, Інститут регіональних досліджень (Львів), Львівський державний історичний архів тощо. Львів завжди славився як провідний центр математичної і фізичної науки, механіки і матеріалознавства. В цьому напрямі працюють Інститут статистичної фізики, фізико-механічний та прикладних проблем механіки і математики, Ужгородський інститут ядерних досліджень. Ви вченням природи Карпат і прилеглих територій займається Інститут екології Карпат. З 1989 р. працює відновлене у Львові Наукове товариство імені Т.Шевченка з усіма його секціями суспільних і природничих наук. Воно співпрацює з крайовими управами в СІЛА, Канаді, Австралії та інших країнах

54.Історико-географічні особливості розвитку релігій Укараїни

Релігійні вірування в Україні мають довгу і складну історію, що тісно пов’язано з історичними процесами становлення української нації, зокрема її духовності, культурного та економічного зв’язку з іншими народами.

Під вплив християнства Україна попадає в X ст. (офіційно з 988р., коли кн. Володимир охрестив Русь-Україну). Тоді християнство знайшло на Україні сприятливий суспільно-громадський, державний та етнічний ґрунт для свого формування.

Проникало на Україну християнство двома шляхами. З півдня, від візантійців перші паростки християнства припадають ще на початок нашої ери, про що є незаперечні свідчення (діяльність апостола Андрія Первозванного спочатку в Криму, а потім і на Київських берегах). Кн. Володимир своїм актом хрещення завершив еру спорадичного впровадження християнства на Русі, паралельно витіснивши старі поганські вірування, а відповідно запровадивши єдину для всіх віру.

З заходу християнство прийшло через Чехію, Моравію та Македонію років на 100-300 раніше, але охопило своїм впливом лише Західну Україну, де проживало племена білих хорватів. Головним чинником поширення християнства тут стала місіонерська діяльність македонських братів Кирила і Мефодія, що проповідували близькою для тодішнього населення краю

Впродовж XVII ст. українська православна церква послаблювала свої позиції і остаточно позбулась своєї самостійності в 1686 р., коли Київська метрополія була «добровільно приєднана до Московського патріархату. Українська Греко-католицька церква також пережила важкі часи у складі Австро-Угорської імперії та Польщі, що не сприяли розвитку національних церков. Радянська влада взагалі в 1946 році ліквідувала українську Греко-Католицьку церкву, знищивши всі її інституції.

Впродовж двох останніх століть антиукраїнські акції щодо організації релігійного життя суттєво перешкоджали консолідації нації і подоланню релігійного відчуження. Україна як етнонаціональна цілісність протягом того часу так і не склалась як конфесійна цілісність. Конфесійні центри мало формували в свідомості українців образ єдиної України. Канонічна відчуженість, адміністративна підпорядкованість конфесій зарубіжним центрам детермінували відцентровість релігійної сфери в Україні, а це вело до посилення етнокультурної диференціації у релігійному розвитку, послаблювало внутрішній опір асиміляції, особливо в окраїнних етнічноукраїнських регіонах.