- •Предмет, об’єкт, зміст і структура соціальної географії.
- •3. Соціогеграфія, як продукт синтезу інтеграції соціології і географії
- •4. Місце соціальної географії в системі наук
- •5 Завдання соціальної географії у ринкових умовах.
- •6. Функції соціальної географії
- •7. Географія вивчення соціальних процесів
- •8. Формування соціальної географії у світі.
- •9 Розвиток соціальної географії в Україні
- •10.Школи та напрями соціології
- •11.Позитивізм як напрям у соціології
- •12.Органіцизм, як соціальна думка.
- •13. Соціальний Дарвінізм.
- •15Географічна школа в соціології.
- •16.Сучасна західна соціальна географія.
- •17.Часова географія-напрям в соціогеографії.
- •18.Географія сприйняття – напрям в соціогеографії.
- •19.Феміністична географія – напрям в соціогеографії.
- •20.Гендерна географія – напрям в соціогеографії.
- •21.Географія спорту – напрям в соціогеографії.
- •22.Концепція географічного простору.
- •23.Поняття про соціально – географіяний простір. Теорія т.Хегерстранда.
- •24.Влостивості геопростору.
- •25.Соціальний простір.
- •26.Соціальний час.
- •30.Поняття. Рівень життя. Я́кість життя́
- •31. Соціальна інфраструктура
- •32. Комплекс освіти
- •33. Комплекс культури
- •34. Комплекс охорони здоровя
- •39. Рекреаційний комплекс
- •40. Рекреаційні ресурси. Мінера́льні во́ди. Лікува́льні гря́зі.Пляжні ресурси
- •41.Територіальна структура рекреаційного комплексу
- •42. Кримський рекреаційний регіон
- •43.Західно-Причорноморський рекреаційний регіон
- •44.Карпатський рекреаційний регіон
- •46 Сучасні особливості поширення злочинності
- •47. Науковий комплекс
- •48. Північно-Західнийнауковий центр
- •49. Південний науковий центр
- •53.Західний науковий центр
- •54.Історико-географічні особливості розвитку релігій Укараїни
- •55.Сучасна релігійна ситуація
- •56.Територіальна організація релігії
- •57.Соціально-географічні відмінності територіальної організації соціальної сфери
- •58. Характеристика найпотужніших центрів соціально-економічної сфери Укараїни
- •59. Загальноосвітні навчально -виховні заклади
- •60. Вища, Середня спеціальна та Професі́йно-техні́чна осві́та
- •66 Проблема народонаселення та її теоретичне вирішення
- •67Поняття та причини екологічної кризи
- •69.Географія національних меншин України
- •70 Географія трудових ресурсів і ринку праці
- •71 Міграції та їх класифікації
- •72 Географія сучасних міграцій у світі
- •73 Проблема енергетичної кризи на планеті
- •74 Географія спорту
- •75 Урбанізація. Сучасні геоурбанізаційні процеси в світі
- •76. Географія розселення населення
- •77.Функції міст. Міста світового значення.
- •78.Проблема використання ресурсів і ресурсозабезпечення.
- •80.Поняття зони обслуговування та радіус впливу в сфері послуг.
- •81.Політична географія
- •82.Нові тенденції в розвитку сфери послуг у світі.
- •83.Продовольча проблема усвіті
- •85.Демографічна характеристика населення.
- •86.Географія світових культурних центрів
- •87.Види соціально-географічних досліджень.
- •88.Типи соціально-географічних досліджень.
- •89.Методи Інформаційного забезпечення соц.-гео досліджень.
- •90.Рівні організації соціального простору.
53.Західний науковий центр
Західний науковий центр у Львові обслуговує сім областей: Волинську, Закарпатську, Івано-Франківську, Львівську, Рівненську, Тернопільську і Чернівецьку. Найбільших успіхів тут досягли суспільні і природничі науки. Такий напрям роботи мають Інститут українознавства (раніше інститут суспільних наук), Інститут археографії, Музей етнографії і художніх промислів, Інститут регіональних досліджень (Львів), Львівський державний історичний архів тощо. Львів завжди славився як провідний центр математичної і фізичної науки, механіки і матеріалознавства. В цьому напрямі працюють Інститут статистичної фізики, фізико-механічний та прикладних проблем механіки і математики, Ужгородський інститут ядерних досліджень. Ви вченням природи Карпат і прилеглих територій займається Інститут екології Карпат. З 1989 р. працює відновлене у Львові Наукове товариство імені Т.Шевченка з усіма його секціями суспільних і природничих наук. Воно співпрацює з крайовими управами в СІЛА, Канаді, Австралії та інших країнах
54.Історико-географічні особливості розвитку релігій Укараїни
Релігійні вірування в Україні мають довгу і складну історію, що тісно пов’язано з історичними процесами становлення української нації, зокрема її духовності, культурного та економічного зв’язку з іншими народами.
Під вплив християнства Україна попадає в X ст. (офіційно з 988р., коли кн. Володимир охрестив Русь-Україну). Тоді християнство знайшло на Україні сприятливий суспільно-громадський, державний та етнічний ґрунт для свого формування.
Проникало на Україну християнство двома шляхами. З півдня, від візантійців перші паростки християнства припадають ще на початок нашої ери, про що є незаперечні свідчення (діяльність апостола Андрія Первозванного спочатку в Криму, а потім і на Київських берегах). Кн. Володимир своїм актом хрещення завершив еру спорадичного впровадження християнства на Русі, паралельно витіснивши старі поганські вірування, а відповідно запровадивши єдину для всіх віру.
З заходу християнство прийшло через Чехію, Моравію та Македонію років на 100-300 раніше, але охопило своїм впливом лише Західну Україну, де проживало племена білих хорватів. Головним чинником поширення християнства тут стала місіонерська діяльність македонських братів Кирила і Мефодія, що проповідували близькою для тодішнього населення краю
Впродовж XVII ст. українська православна церква послаблювала свої позиції і остаточно позбулась своєї самостійності в 1686 р., коли Київська метрополія була «добровільно приєднана до Московського патріархату. Українська Греко-католицька церква також пережила важкі часи у складі Австро-Угорської імперії та Польщі, що не сприяли розвитку національних церков. Радянська влада взагалі в 1946 році ліквідувала українську Греко-Католицьку церкву, знищивши всі її інституції.
Впродовж двох останніх століть антиукраїнські акції щодо організації релігійного життя суттєво перешкоджали консолідації нації і подоланню релігійного відчуження. Україна як етнонаціональна цілісність протягом того часу так і не склалась як конфесійна цілісність. Конфесійні центри мало формували в свідомості українців образ єдиної України. Канонічна відчуженість, адміністративна підпорядкованість конфесій зарубіжним центрам детермінували відцентровість релігійної сфери в Україні, а це вело до посилення етнокультурної диференціації у релігійному розвитку, послаблювало внутрішній опір асиміляції, особливо в окраїнних етнічноукраїнських регіонах.
