Лекція 8: «Розвиток координаційних здібностей людини»
План
Поняття про координаційні здібності. Критерії і форми вияву координаційних здібностей.
2. Класифікація координаційних здібностей.
3. Спритність і методика її розвитку.
4. Методика розвитку координаційних здібностей.
1. Поняття про координаційні здібності. Критерії і форми вияву координаційних здібностей
У процесі фізичного виховання особливе місце займає проблема розвитку і вдосконалення координаційних здібностей тих, хто займається фізичними вправами. Їх особливе положення в процесі фізичного вдосконалення людини обумовлено тим, що координаційні здібності займають ніби проміжне положення між основними сторонами фізичного виховання: з одного боку, координаційні здібності можуть бути віднесені до процесу виховання фізичних якостей людини, перш за все, через такі свої різновиди, як рухова спритність, здібність до м'язового розслаблення і т.д. З другого боку, координаційні здібності тісно вплетені в процес управління руховими діями, наприклад, через такі різновиди, як орієнтаційна і ритмічна здібності.
Для характеристики координаційних здібностей людини необхідно розкрити перш за все:
а) визначення поняття координаційних здібностей;
б) класифікацію їх видів;
в) рівні вияву координаційних здібностей;
г) основні групи методів і методичних прийомів вдосконалення координаційних здібностей.
За допомогою визначення поняття координаційних здібностей спробуємо розкрити їхні загальні й істотні ознаки. Для цього нам необхідно заздалегідь розглянути проблему співвідношення координаційних здібностей і спритності, оскільки в даний час немає єдиної точки зору з цього питання.
Під координаційними здібностями людини розуміють її здібності до узгодження певних дій у процесі управління діяльністю відповідно до поставленої мети.
Щоб знайти місце рухових здібностей у загальній системі координаційних здібностей людини, необхідно розбити їх за певними рівнями. Для цього необхідно виділити рівні структури людини як соціальної і природної істоти. Існує велика різноманітність поглядів, шкала яких обмежена наступними полярними точками зору: з одного боку, в структурі людини виділяють всього два рівні – соціальний і біологічний. Цього погляду дотримуються в основному філософи і соціологи. З другого боку, в структурі людини виділяють набагато більшу кількість рівнів. Думається, є сенс виділити в структурі людини такі рівні:
а) основні – соціальний, біологічний і психічний, якій є "..."мостом", що сполучає біологічні та соціальні начала в природі людини...";
б) проміжні (перехідні), до яких належать соціопсихічний і біопсихічний, у тому числі і психофізіологічний.
Виходячи з вищевикладеного, можна припустити, що координація рухової діяльності пов'язана з координацією загальної діяльності людини.
Під координаційними здібностями слід розуміти, по-перше, здатність доцільно будувати рухові акти: по-друге, здатність перетворювати вироблені форми дій або переходити від одних дій до інших відповідно до вимог умов, що змінюються.
Для характеристики рухових координаційних здібностей людини, необхідно розглянути такі проблеми:
а) співвідношення координаційних здібностей і рухових навиків;
б) основні механізми рухових координаційних здібностей.
Отже, яке ж співвідношення рухових координаційних здібностей і рухових навиків? Відповідь на дане питання дає Д.Д. Блуме. Він вважає, що здібності є передумовами для дій; навики (рухові), за термінологією психології, є складовою частиною дій, які виступають як автоматизований компонент у процесі виконання дії.
Таким чином:
1. Координаційні здібності виступають як один із провідних чинників ефективної рухової діяльності.
2. Координаційні здібності є більш широким явищем, ніж спритність, і її включають.
3. В управлінні руховими діями людини координаційні здібності займають проміжне положення між основними його сторонами: кондиційними здібностями, з одного боку, і руховими уміннями і навиками, з іншого.
4. В загальній системі координації діяльності людини координація рухових дій включена в біологічний і психобіологічний рівні координації діяльності в цілому.
5. Рухові координаційні здібності людини – це його здібності до узгодження певних рухових дій і операцій в єдине ціле з урахуванням поставленої мети і взаємодії з іншими рівнями координації діяльності людини.
Отже, координаційні здібності характеризують можливості людини до організації і управління рухом. Їх вияв пов'язаний з подоланням координаційних труднощів, які виникають при вирішенні різноманітних рухових завдань. Трудність управління руховим апаратом залежить перш за все від того, що людське тіло є багатоланковою системою з величезною кількістю ступенів свободи. Враховуючи можливі переміщення між тулубом, головою і кінцівками, в нашому тілі знаходяться не менше 107 ступенів свободи. Наприклад, тільки руки і ноги мають по 30 ступенів свободи.
Критерієм координаційних здібностей є ступінь відповідності між руховим процесом і наміченою метою. Виділяють одиничні і комплексні критерії (вимірники) координаційних здібностей, які мають якісні і кількісні характеристики. До основних одиничних якісних характеристик належать адекватність, своєчасність, доцільність і ініціативність вирішення рухового завдання. Кількісними критеріями є точність, швидкість, економічність і стабільність дій.