1.4. Принцип систематичності

Допускає побудову навчально-виховного процесу у вигляді певного алгоритму, що забезпечує логіку і взаємозв'язок різних аспектів управління. Він вимагає, щоб заняття фізичними вправами не зводилися до проведення епізодичних, розрізнених заходів, а здійснювалися безперервно і послідовно. Послідовність у заняттях фізичними вправами забезпечується при виконанні ряду умов. Перш за все, це забезпечення послідовного переходу від розвитку одних фізичних здібностей до інших, строгого узгодження і розподілу нового навчального матеріалу з попереднім, а також доцільного порядку, спрямованості вживаних фізичних навантажень. У цьому процесі важливе значення має облік закономірностей вікового розвитку рухових здібностей, а також перенесення рухових навиків і фізичних якостей. Визначаючи послідовність освоєння вправ, а також різних за характером фізичних навантажень в окремому занятті і в системі занять, необхідно використовувати ефект позитивного перенесення і по можливості виключити гальмуючий вплив негативного перенесення. Одним з важливих аспектів реалізації принципу систематичності, які забезпечують закріплення досягнутого рівня підготовленості, є багаторазове повторення одних і тих же завдань в окремому занятті, а також самих занять протягом відносно тривалого часу. Разом з цим принцип, що розглядається, передбачає оптимальну варіативність засобів, методів, навантажень, що використовуються, форм організації занять, умов їх проведення, що є поза сумнівом об'єктивною передумовою всебічного і гармонійного розвитку індивіда.

2. Характеристика принципів, які виражають специфічні закономірності занять фізичними вправами

До уніфікованої групи принципів, що відображають специфічні закономірності побудови занять фізичними вправами (у сфері фізичного виховання, спортивного тренування і фізичної рекреації) входять принципи безперервності, прогресування педагогічних дій, циклічності і вікової адекватності дії. Їх характеристика розкриває зміст вимог принципів і їх взаємозв'язок з особливостями побудови і технологією управління (планування, ухвалення управлінських рішень, контролю і обліку, корекції педагогічного процесу).

2.1. Принцип безперервності процесу фізичного виховання

Цей принцип – один із найважливіших для побудови занять фізичними вправами. Його реалізація передбачає недопустимість дискретності педагогічного процесу, призводить до зниження досягнутого рівня фізичної підготовленості. Цілісність навчально-виховного процесу забезпечується визначенням адекватної міри фізичного навантаження і відпочинку, яка б сприяла реалізації закономірностей інтеграційної взаємодії термінового і відставленого тренувального ефекту в кумулятивному процесі. При реалізації цього принципу необхідно, щоб ефект кожного подальшого заняття "нашаровувався" певним чином на "сліди" попереднього, закріплюючи і поглиблюючи їх. В основі управління процесом чергування навантаження і відпочинку лежать закономірності пристосовування організму до фізичного навантаження, а також динаміка відновлення після виконуваної роботи. Залежно від того, в якій стадії відпочинку виконуватимуться навантаження, виділяють чотири основні варіанти побудови заняття.

Перший варіант використовується при двох триразових заняттях в день і передбачає виконання тренувальної роботи у фазі недовідновлення, чим забезпечуються компенсаторні передумови для сумарного тренувального ефекту. Його застосування доцільне, головним чином, при розвитку витривалості.

Другий варіант допускає проведення подальшого заняття в період повного відновлення організму тих, хто займаються певним видом спорту і забезпечує підтримку певного рівня фізичної працездатності.

У третьому варіанті передбачається використання суперкомпенсаторного інтервалу відпочинку, який забезпечує виконання подальшого навантаження у стадії підвищеної працездатності.

Четвертий варіант передбачає проведення подальшого заняття через тривалий період відпочинку, коли структурні сліди попереднього заняття майже втрачені. Дана форма організації заняття застосовується переважно у сфері активного дозвілля (фізичної рекреації), оскільки забезпечує стійкий рекреативно оздоровчий ефект. Відзначені варіанти чергування роботи і відпочинку мають місце як в одному занятті, так і в системі занять.

При реалізації принципу безперервності важливе значення має об'єктивна інформація про стан тих, хто займається певним видом спорту. Вона є ключовим аспектом в ухваленні управлінських рішень, регламентуючих величину фізичного навантаження (за об'ємом і інтенсивністю), а також міру і якість відпочинку. Враховуючи високу рухливість компенсаторних механізмів організму, визначальну варіативність оперативного і поточного стану об'єкта педагогічної дії, процес управління будується на основі постійно змінної інформації.

Принцип безперервності у фізичному вихованні розкривається в наступних основних положеннях:

1. Перше положення принципу безперервності вказує на те, що процес фізичного виховання є цілісною системою, в якій передбачається послідовність у проведенні занять фізичними вправами. Послідовність – найважливіша умова процесу навчання рухам і процесу виховання фізичних якостей.

Реалізація цього положення в процесі фізичного виховання визначається дидактичними правилами: «від легшого до важчого», «від простого до складного», «від освоєного до неосвоєного», «від знань до вмінь». Їх грамотне виконання забезпечує успіх у вирішенні освітніх завдань фізичного виховання.

Закономірності виховання сили, швидкості, витривалості та інших фізичних якостей також вимагають строгої послідовності фізичних вправ. Розвиток кожної фізичної якості відбувається в результаті функціональних і морфологічних змін, пристосувань в організмі. Це передбачає строгу послідовність у пред'явленні підвищених вимог до його функцій. Для цього використовуються значно більші фізичні навантаження, ніж ті, до яких організм звик.

• При побудові навчального процесу визначення послідовності навчання руховим діям і виховання фізичних якостей повинне грунтуватися на знаннях і обліку позитивного і негативного «перенесень» навиків і фізичних якостей.

• У віковому і багаторічному плані послідовність у побудові процесу фізичного виховання полягає в тенденції: від загального широкого фундаменту фізичної підготовки до більш глибокої і вузької (спеціалізованої) підготовки. Послідовність вирішення завдань фізичного виховання в масштабі занять (урок) визначається явищами «слідів», що залишається після виконання видів фізичних вправ (наприклад, доцільно швидкісні вправи виконувати на початку заняття, а на витривалість – у кінці).

2. Друге положення принципу безперервності зобов'яже спеціалістів з фізичної культури і спорту при побудові системи занять забезпечити постійну спадкоємність ефекту занять, вилучити великі перерви між ними з метою виключення руйнуючої дії того, що було набуто раніше в процесі занять фізичними вправами.

Дотримуючись комп'ютеризованої мови Фортран, кожне тренувальне завдання і величина подальшого відпочинку повинні бути визначені предикативними ознаками за такою схемою: передбачувана міра фізичного навантаження => терміновий (кумулятивний) тренувальний ефект => величина і якість відпочинку, які б забезпечили розгортання компенсаторних перебудов в організмі тих, хто займається певним видом спорту.

Реалізація принципу безперервності передбачає виконання певних правил. Необхідно забезпечувати регулярність занять, не допускаючи невиправданих перерв. При плануванні вправ на занятті слід ураховувати спадкоємність і ступінь взаємозв'язку між ними. Важливо завчасно встановлювати послідовність вправ в одному занятті і в системі занять.