1.2. Принцип наочності

Принцип наочності зобов'язує будувати процес фізичного виховання з широким використовуванням наочності при навчанні і вихованні. Наочність означає залучення органів чуття людини в процесі пізнання.

Цей принцип реалізується в процесі пізнання сутності рухових дій, біомеханічних закономірностей їх побудови. Він передбачає формування у тих, хто займається спортом, точного чуттєвого образу (моделі діяльності) техніки, тактики, фізичних здібностей, що проявляються не тільки у зорових відчуттях, але, головним чином, по сукупності відчуттів, що надходять з інших органів чуття: слуху, вестибулярного апарату, рецепторів м'язів. Основними формами чуттєвого пізнання в реалізації принципу наочності є відчуття, сприйняття і уявлення. Відчуття відображають окремі властивості фізичних вправ (наприклад: швидко, сильно, поволі, слабко і т.ін.). У результаті багаторічних тренувань кваліфіковані спортсмени набувають здібність до тонкодиференційованих відчуттів при виконанні спеціалізованих рухових дій. Під сприйняттям слід розуміти процес цілісного віддзеркалення рухової дії, що вивчається (наприклад: біг, стрибки, плавання). І, нарешті, уявлення характеризується уявним відтворенням рухової діяльності. На практиці спорту уявлення фізичних вправ, їх багаразове уявне повторення використовують як методичний прийом ідеомоторного тренування.

У процесі побудови концептуального образу розучуваної дії важливу роль має об'єм сенсомоторної інформації, що зберігається в пам'яті індивіда. Він є передумовою до формування таких складнодиференційованих тактильних сприйнять, як "відчуття води", "відчуття весла", "відчуття м'яча" і т.ін. Чим багатший чуттєвий образ, тим вищий інтерес тих, хто займається спортом, до дії, що вивчається, тим швидше формуються на його основі рухові уміння і навики. На практиці занять фізичними вправами реалізація принципу наочності передбачає комплексне використання прямої і опосередкованої форм наочності. Разом із загальнопедагогічними засобами (живий показ рухової дії, імітаційний показ його частин і рухи в цілому, його образний опис, демонстрація і розбір помилок, тобто форм прямої наочності) доцільне використання кінограм і відеозаписів, таблиць, діаграм, тобто опосередкованих форм наочності, а також спеціалізованих засобів направленої дії на функції сенсорних систем (технічних засобів навчання, світло-, звуколідерів, тренажерів із зворотним зв'язком). Їх комплексне використання в навчально-виховному процесі забезпечує якісний перехід від чуттєвого пізнання до розуміння сутності матеріалу, що вивчається.

При використанні комплексних форм наочності необхідно враховувати ряд положень. Ефективність застосування тих або інших засобів обумовлена індивідуальними особливостями сприйняття (домінуванням функцій зорового, слухового, тактильного аналізаторів), а також балансом взаємодії першої і другої сигнальної систем вищої нервової діяльності індивіда (переважанням наочно-чуттєвого або словесно-логічного сприйняття). Ступінь і характер застосування наочності різний залежно від етапу навчання, віку, статі, підготовленості і типологічних особливостей нервової системи тих, хто займається спортом. Цілеспрямоване використання комплексних форм наочності істотно підвищує ефективність навчально-виховного процесу.

Практична наочність у процесі фізичного виховання здійснюється в таких формах, як зорова, звукова і рухова.

Зорова наочність (демонстрація рухів у цілому і по частинах за допомогою орієнтирів, наочних посібників, навчальних відеофільмів і ін.) сприяє, головним чином, уточненню просторових і просторово-часових характеристик рухів. Роль зорової наочності виключно важлива на початкових етапах оволодіння новими руховими діями. Зорова наочність цінна і при вдосконаленні спортивно-технічної майстерності для якнайтоншого диференціювання руху.

Звукова наочність (у вигляді різних звукових сигналів) має переважне значення в уточненні тимчасових і ритмічних характеристик рухових актів. Вона доповнює зорову наочність, розділяючи з нею провідну роль на заключних етапах навчання рухам.

Сприйняття через зорову систему йде за трьома рівнями: відчуття, сприйняття і уявлення, а через слухову систему — тільки на рівні уявлення. Людина запам'ятовує 15% інформації, одержуваної нею в мовній формі, і 25% – в зоровій. Якщо ж обидві ці особи передачі інформації використовуються одночасно, вона може сприйняти близько 65% змісту цієї інформації.

Рухова наочність є найспецифічною для фізичного виховання. Її значення виключно велике, особливо при освоєнні найскладніших рухів, коли провідним методом є направляюча допомога і "проведення по руху".

Особливість рухової наочності полягає в тому, що вона разом з уточненням рухів у просторі і в часі забезпечує можливість орієнтуватися в динаміці діючих внутрішніх і зовнішніх сил, особливо інерційних і реактивних.