8. Критерії оцінки ефективності техніки
Під педагогічними критеріями ефективності техніки розуміються ознаки, на основі яких викладач може визначити (оцінити) міру відповідності спостережуваного ним об'єктивно необхідного способу виконання рухової дії.
У практиці фізичного виховання використовуються такі критерії оцінки ефективності техніки:
1) результативність фізичної вправи (у тому числі і спортивний результат);
2) параметри еталонної техніки. Сутність їх полягає в тому, що зіставляються параметри спостережуваної дії з параметрами еталонної техніки;
3) різниця між реальним результатом і можливим.
Найближчий ("слід") і кумулятивний ефекти вправ. Ефект від виконання будь-якої фізичної вправи може спостерігатися безпосередньо в процесі його виконання і після закінчення певного проміжку часу. В першому випадку говорять про найближчий ефект вправи, який характеризується, окрім іншого, стомленням, що виникає в результаті тривалого або неодноразового виконання вправи в процесі заняття. В другому випадку має місце ефект "сліду" вправи.
При цьому, залежно від інтервалів часу, що минають до чергового заняття, виділяють наступні фази зміни ефекту вправ: фаза відносної нормалізації, суперкомпенсаторна і редукційна фази.
У фазі відносної нормалізації ефект "сліду" вправи характеризується
Література
Бернштейн А.Д. О построении движений. – М.: Медгиз, 1947. – 255 с.
Курамшин Ю.Ф. Методы обучения двигательным действиям и развития физических качеств. – Л., 1991.
Лесгафт П.Ф. Собр. пед. соч. в 4 т. – М.: ФиС, 1953.
Матвеев Л.П. Теория и методика физической культуры. –М.: Физкультура и спорт, 1991.
Наталов Г.Г. Теория физического воспитания / Учебное пособие для слушателей ФПК. – Алма-Ата, 1976.
Теория и методика физической культуры: Учебное пособие / Под редакцией Ю.Ф. Курамшина, В.И. Попова. – Санкт-Петербург, 1999.
Холодов Ж.К., Кузнецов В.С. Теория и методика физического воспитания и спорта. – М.: Academa, 2000.