6. Характеристика техніки фізичних вправ
Кінцевий результат рухів залежить не тільки від змісту фізичної вправи, але одночасно і від техніки фізичних вправ.
Техніка фізичних вправ – це раціональний спосіб виконання рухових дій з відносно більшою ефективністю.
Ефективність руху виражається найраціональнішою дією на організм учнів (наприклад, дією на ту або іншу м'язову групу, яку необхідно розвивати) і результативністю дії (наприклад, довжиною стрибка).
Одну і ту ж дію можна виконати різними способами, але тільки найраціональніші з них називаються технікою виконання. Однаковою мірою серед ефективних способів виконання часто вибирають ті, які відповідають індивідуальним особливостям учня, рівню фізичної підготовленості, поставленій меті (наприклад, якщо треба лізти по канату на невелику висоту, але швидко, застосовують спосіб «на одних руках»), якість спортивного інвентаря (наприклад, при жорсткому канаті застосовують один спосіб захоплення каната ногами, при м'якому – інший).
Техніка фізичних вправ постійно розвивається: удосконалюється звична техніка, іноді зникають застарілі способи, а з'являються нові. Процес цей обумовлений рядом причин:
Постійно зростаючими вимогами до рівня спортивної підготовленості.
Підвищенням ролі і віддачі відповідних досліджень, безперервним пошуком досконаліших способів виконання дій.
Появою нового спортивного інвентаря і устаткування.
Техніка фізичної вправи є результат пошуку, наукового аналізу і перевірки на практиці способів виконання дії провідними (для даного часу) спортсменами. Сучасна техніка відображає найраціональнішу основу дії, в однаковій мірі для всіх виконавців, і тому називається стандартною технікою.
Стандартна техніка не виключає можливостей індивідуальних відхилень в деяких елементах виконання, але в межах, не спотворюючих основу дії. Індивідуалізація техніки здійснюється за двома напрямками: по шляху типової індивідуалізації і по шляху персональної індивідуалізації, враховуючої особисті особливості людини.
Особливу увагу на індивідуалізацію техніки слід звертати при навчанні дітей. Знання про те, що стандартна техніка відображає лише основу структури дії і будується шляхом аналізу руху дорослих дозволяють розв'язати проблему індивідуалізації техніки відповідно до особливостей статури і фізичної підготовленості дітей. Встановлено, наприклад, що у дітей молодшого шкільного віку при бігу утруднена постановка стопи на передню частину через анатомічні особливості будови гомілковостопного суглоба, більш значно, ніж у дорослих, виражені компенсаторні рухи для збереження рівноваги через порівняно високе розташування загального центру тягаря тіла.
Рухові дії складаються з окремих рухів. При цьому не всі рухи в ньому є однаково важливими. У зв'язку з цим розрізняють основу техніки рухів, основну (провідну) ланку і деталі техніки.
Основа техніки – це сукупність відносно незмінних і достатніх для вирішення рухового завдання рухів.
Наприклад, у стрибках у висоту способом "переступання" основою техніки будуть поступово прискорюючий розгін з певним ритмом бігових кроків, відштовхування з одночасним винесенням махової ноги, перехід через планку, приземлення.
Основна (провідна) ланка техніки – це найважливіша і вирішальна частина в техніці даного способу виконання рухового завдання.
Виконання провідної ланки техніки в рухах звичайно відбувається в порівняно короткий проміжок часу і вимагає великих м'язових зусиль.
Деталі техніки – це другорядні особливості руху, що не порушують його основного механізму (основи техніки).
Деталі техніки можуть бути різними у тих, хто займаються фізичними вправами і залежать від їх індивідуальних особливостей.
Правильне використовування індивідуальних особливостей кожного, хто займається фізичними вправами характеризує його індивідуальну техніку. Розучування будь-якої дії починається з вивчення основи, де велика увага приділяється основній (ведучій) ланці техніки, а потім вже її деталям. Техніка фізичних вправ постійно удосконалюється і оновлюється в практиці фізичного виховання і спорту. Це обумовлено наступним:
- зростаючими вимогами до рівня фізичної підготовленості;
- пошуком досконаліших способів виконання рухів;
- підвищенням ролі науки у фізичному вихованні і спорті;
- вдосконаленням методики навчання;
- появою нового спортивного інвентаря, устаткування (наприклад, синтетичних покриттів бігових доріжок, фибергласова жердина – в стрибках з жердиною) і іншими чинниками.