- •1. Сдр як форма світових кредитних грошей: проблеми функціонування.
- •2. Бреттонвудська валютна система
- •3. Оон промислового розвитку юнідо: механізм сприяння розвитку.
- •4. Об’єктивні передумови, сутність та регулювання міжнародної економічної інтеграції.
- •5. Особливості вивозу капіталу після Другої світової війни
- •6. Основні види тарифів у міжнародній торгівлі.
- •7. Валютні обмеження в регулюванні мев
- •8. Валютно-фінансові методи торговельної політики
- •9. Наслідки впровадження єдиної європейської валюти єс
- •10. Особливості інтеграційних процесів в Північній Америці
- •11. Особливості координації господарської взаємодії країн очес (Організація Чорноморського Економічного Співробітництва)
- •12. Вільні економічні зони : місце та роль у світовому господарстві.
- •13. Вплив митного тарифу на виробників, споживачів та економіку в цілому.
- •14. Міжнародні фінансові ринки: загальна характеристика.
- •15. Глобалізація міжнародних економічних відносин: сутність, форми прояву
- •16. Глобальні проблеми сучасних мев.
- •17. Міжнародні валютні ринки: динаміка, структура, регулювання.
- •19. Мпп: поняття, типи,форми.
- •21.Порівняльні переваги економіки України,її конкурентоспроможність і напрями реалізації на світовому ринку.
- •22.Головні фінансові центри світового господарства
- •23. Головні форми вивозу капіталу в системі міжнародних економічних відносин.
- •24. Міжнародний валютний фонд: функції, механізм діяльності, основні програми.
- •25. Міжнародна фінансова корпорація: структура, функції.
- •26. Економіка України в системі світогосподарських зв'язків.
- •27. Міжнародна торгівля: парадокс Леонтьєва.
- •28. Прямі зарубіжні інвестиції: суть і головні форми.
- •29. Регулювання міжнародної міграції робочої сили.
- •30. Міжнародна торгівля: Теорія розміру країн.
- •31. Міжнародна торгівля: Теорія подібності країн.
- •32. Міжнародна торгівля: забезпеченість факторами виробництва. Теорема Хекшера-Оліна.
- •33. Міжнародна торгівля: Теорія специфічних факторів виробництва.
- •34. Регулювання міжнародної торгівлі послугами (гатс)
- •35. Розвиток Економічного та Валютного союзу
- •36. Міжнародна торгівля: неокласична теорія
- •37. Міжнародна спеціалізація та кооперація виробництва
- •38.Світовий ринок послуг. Динаміка та тенденції розвитку на кінець 90-х рр.. Початок XXI ст..
- •39. Зовнішня торгівля країн що розвиваються нік
- •40. Механізм регулювання міжнародного руху капіталів
- •41.Мбрр Структура,функції, механізм кредитування
- •42.Світовий ринок робочої сили і міжнародні трудова міграція
- •43.Зовнішня торгівля України в сучасних умовах
- •44 Зовнішня торгівля. Теорія абсолютних переваг .
- •45.Концепції міжнародної економічної інтеграції.
- •1) Концепція ринкової школи інтеграції.
- •2) Ринкова інституціональна школа інтеграції.
- •3) Структурна концепція реі.
- •4) Дирижистська3 школа інтеграції.
- •46. Кількісні обмеження у зовнішній торгівлі
- •47. Сутність та форми прояву міжнародних економічних відносин.
- •48. Зовнішня економічна стратегія високорозвинених країн.
- •49. Інтегрована програма юнктад для сировинних товарів.
- •50. Інфраструктура сучасних мев: міжнародна інформаційна система.
- •51. Золотий стандарт в системі міжнародних валютно-кредитних відносин.
- •52. Уругвайський раунд переговорів в межах гатт: підсумки, перспективи
- •53. Фіскальна політика та фінансові інструменти регулювання мев
- •54. Інтеграційні угрупування в Африці та їх загальна характеристика
- •55. Інтеграційні угрупування країн, що розвиваються: асеан
- •56.Ямайська валютно-фінансова система:сутність, структура
- •57. Світовий ринок робочої сили і міжнародна трудова міграція
- •58. Особливості та тенденції міжнародного поділу праці
- •59.Форми міжнародної спеціалізації та кооперації виробництва
- •60. Проблеми участі України у міжнародному поділі праці
- •61. Характерними рисами сучасного та тенденції розвитку світового господарства
- •62.Суть та значення платіжного балансу
- •63. Особливості міжнародного туризму, його динаміка та вплив на світовий ринок.
- •64. Теорія меркантилізму та її обмеженість.
- •65. Перехідні економіки та їхні найхарактерніші ознаки.
- •66. Світова валютна система та її показники.
- •67. Єврропейська валютна система.
- •68. Обєкт,предмет теорії міжнародних відносин
- •69. Процеси глобалізації та інтернаціоналізації
55. Інтеграційні угрупування країн, що розвиваються: асеан
Країни, що розвиваються, створюють інтеграційні угруповання для подолання проблем індустріалізації. Число угруповань у країнах, що розвиваються, складає приблизно від 35 до 40. Цілями угруповання є - зниження бюджетного дефіциту, подолання кризи.
Перешкоди на шляху інтеграції країн, що розвиваються:
-країни, що інтегруються, слабко доповнюють економіки один одного, що стримує процес інтеграції; звідси випливає, що необхідних структурні зміни;
-не розвинена інфраструктура;
-розходження рівнів і потенціалів розвитку;
-політична нестабільність.
Асоціації держав Південно-Східної Азії (англ. Association of Southeast Asian Nations, ASEAN, АСЕАН) — це геополітична та економічна міжнародна організація, до якої входять 10 краïн, розташованих в Південно-Східній Азіï.
Організація була створена 8 серпня 1967 року Філіппінами, Малайзією, Індонезією, Сінгапуром і Таїландом, які прийняли Бангкокську декларацію. Пізніше до них приєднались Бруней, Камбоджа, Лаос, М’янма та В’єтнам.
Проте сам союз було закріплено на папері у вигляді Договору про друбжу та співробітництвов АСЕАН в Південно-Східній Азіï лише в 1976 році на Балі.
Батьками-засновниками АСЕАН вважають цих міністрів іноземних справ:
Адам Малік з Індонезіï, Нарцисо Рамос з Філіпін, , Абдул Разак з Малайзіï, С. Раджаратнам з Сінгапуру та Танат Хоман з Тайланду.
У 1960 роках розпад колоніальних імперій призвів до отримання незалежності Філіпінами, Малайзією та Індонезією. Процес утворення нових держав завжди відбувається в тяжких умовах, тому лідери новостворених краïн бажали мати впевненість у тому, що лідери краïн-сусідок не будуть втручаться в внутрішні справи. Найбільше цього побоювались такі невеликі краïни, як Сінгапур та Бруней. У результаті основними засадами новоï регіональноï організаціï стали невтручання в внутрішні справи, консенсус, невикористовування сили та неконфронтація.
Структура АСЕАН
Найвищим органом АСЕАН є саміт лідерів (глав держав та урядів) краïн-учасниць, який проводиться щорічно починаючи з 2000 року. Саміт триває 3 дні і супроводжується зустрічами з партнерами по регіону. Повсякденне керування роботою організаціï виконує постйний комітет у складі міністра зовнішніх справ поточноï краïни-голови та послів інших краïн-учасниць. Постійний секретаріат розташований в Джакарті. На чолі секретаріату стоïть Генеральний секретар. У листопаді 2008 року цю посаду займав колишній міністр зовнішніх справ Тайланду Сурін Пітсуван. Робота Асоціації ведеться в 29 комітетах та 122 робочих групах. Щорічно в АСЕАН проводиться понад 300 заходів та зустрічей.
Головування
Головування в організації здійснюється в порядку встановленої черговості з терміном в один рік відповідно до алфавітного розташування країн англійською мовою. Відповідно, в 2007 головував Сінгапур, в 2008 — Таїланд, проте це вимагає підтвердження. На НМЗС головує міністр закордонних справ тієї країни, яка очолювала організацію торік.
Краïни-учасниці
Безпосередньо до організаціï належать Філіпіни, Малайзія, Індонезія, Сінгапур та Таïланд. 7 січня 1984 року до них приєднався Бруней-Даруссалам, 28 липня 1995 року — В’єтнам, 23 липня 1997 року — Лаос та М’янма. 30 квітня 1999 року — Камбоджа. Наразі Папуа-Нова Гвінея має статус краïни-спостерігача. В 2002 році Східний Тимор подав заяву про бажання набути такого ж статусу. Населення краïн АСЕАН перевищує 500 млн, загальна площа краïн ставновить 4,5 млн кв. км, а валовий внутрішній продукт — понад 737 млрд доларів США.
Мета АСЕАН
Метою асоціації було оголошено прискорення економічного розвитку та соцiального прогресу в краïнах-учасницях, захист миру та стабiльності в регiоні, а також надання краïнам-учасницям змоги мирного розв'язання спірних питань.
В основу Економічноï спільноти АСЕАН буде покладено Зону вільноï торговлі (ЗВТ) (AFTA), яка надасть систему тарифних преференцій для сприяння вільного потоку товарів в межах АСЕАН. ЗВТ (AFTA) — це угода між краïнами-учасницями АСЕАН щодо виробництва товарів у краïнах АСЕАН. Угоду було підписано 28 січня 1992 року в Сінгапурі. Спочатку угоду підписали Бруней, Малайзія, Індонезія, Сінгапурта Таïланд. В 1995 році до угоди приєднався — В’єтнам, в 1997 році — М’янма, в 1999 року — Камбоджа. В’єтнам, М’янма та Камбоджа не повністю виконали своï обіцянки, коли вони вступали до ЗВТ, проте ïм був наданий більший термін для виконання своїх обіцянок зі зниження тарифів.
