- •1. Сдр як форма світових кредитних грошей: проблеми функціонування.
- •2. Бреттонвудська валютна система
- •3. Оон промислового розвитку юнідо: механізм сприяння розвитку.
- •4. Об’єктивні передумови, сутність та регулювання міжнародної економічної інтеграції.
- •5. Особливості вивозу капіталу після Другої світової війни
- •6. Основні види тарифів у міжнародній торгівлі.
- •7. Валютні обмеження в регулюванні мев
- •8. Валютно-фінансові методи торговельної політики
- •9. Наслідки впровадження єдиної європейської валюти єс
- •10. Особливості інтеграційних процесів в Північній Америці
- •11. Особливості координації господарської взаємодії країн очес (Організація Чорноморського Економічного Співробітництва)
- •12. Вільні економічні зони : місце та роль у світовому господарстві.
- •13. Вплив митного тарифу на виробників, споживачів та економіку в цілому.
- •14. Міжнародні фінансові ринки: загальна характеристика.
- •15. Глобалізація міжнародних економічних відносин: сутність, форми прояву
- •16. Глобальні проблеми сучасних мев.
- •17. Міжнародні валютні ринки: динаміка, структура, регулювання.
- •19. Мпп: поняття, типи,форми.
- •21.Порівняльні переваги економіки України,її конкурентоспроможність і напрями реалізації на світовому ринку.
- •22.Головні фінансові центри світового господарства
- •23. Головні форми вивозу капіталу в системі міжнародних економічних відносин.
- •24. Міжнародний валютний фонд: функції, механізм діяльності, основні програми.
- •25. Міжнародна фінансова корпорація: структура, функції.
- •26. Економіка України в системі світогосподарських зв'язків.
- •27. Міжнародна торгівля: парадокс Леонтьєва.
- •28. Прямі зарубіжні інвестиції: суть і головні форми.
- •29. Регулювання міжнародної міграції робочої сили.
- •30. Міжнародна торгівля: Теорія розміру країн.
- •31. Міжнародна торгівля: Теорія подібності країн.
- •32. Міжнародна торгівля: забезпеченість факторами виробництва. Теорема Хекшера-Оліна.
- •33. Міжнародна торгівля: Теорія специфічних факторів виробництва.
- •34. Регулювання міжнародної торгівлі послугами (гатс)
- •35. Розвиток Економічного та Валютного союзу
- •36. Міжнародна торгівля: неокласична теорія
- •37. Міжнародна спеціалізація та кооперація виробництва
- •38.Світовий ринок послуг. Динаміка та тенденції розвитку на кінець 90-х рр.. Початок XXI ст..
- •39. Зовнішня торгівля країн що розвиваються нік
- •40. Механізм регулювання міжнародного руху капіталів
- •41.Мбрр Структура,функції, механізм кредитування
- •42.Світовий ринок робочої сили і міжнародні трудова міграція
- •43.Зовнішня торгівля України в сучасних умовах
- •44 Зовнішня торгівля. Теорія абсолютних переваг .
- •45.Концепції міжнародної економічної інтеграції.
- •1) Концепція ринкової школи інтеграції.
- •2) Ринкова інституціональна школа інтеграції.
- •3) Структурна концепція реі.
- •4) Дирижистська3 школа інтеграції.
- •46. Кількісні обмеження у зовнішній торгівлі
- •47. Сутність та форми прояву міжнародних економічних відносин.
- •48. Зовнішня економічна стратегія високорозвинених країн.
- •49. Інтегрована програма юнктад для сировинних товарів.
- •50. Інфраструктура сучасних мев: міжнародна інформаційна система.
- •51. Золотий стандарт в системі міжнародних валютно-кредитних відносин.
- •52. Уругвайський раунд переговорів в межах гатт: підсумки, перспективи
- •53. Фіскальна політика та фінансові інструменти регулювання мев
- •54. Інтеграційні угрупування в Африці та їх загальна характеристика
- •55. Інтеграційні угрупування країн, що розвиваються: асеан
- •56.Ямайська валютно-фінансова система:сутність, структура
- •57. Світовий ринок робочої сили і міжнародна трудова міграція
- •58. Особливості та тенденції міжнародного поділу праці
- •59.Форми міжнародної спеціалізації та кооперації виробництва
- •60. Проблеми участі України у міжнародному поділі праці
- •61. Характерними рисами сучасного та тенденції розвитку світового господарства
- •62.Суть та значення платіжного балансу
- •63. Особливості міжнародного туризму, його динаміка та вплив на світовий ринок.
- •64. Теорія меркантилізму та її обмеженість.
- •65. Перехідні економіки та їхні найхарактерніші ознаки.
- •66. Світова валютна система та її показники.
- •67. Єврропейська валютна система.
- •68. Обєкт,предмет теорії міжнародних відносин
- •69. Процеси глобалізації та інтернаціоналізації
22.Головні фінансові центри світового господарства
Міжнародний фінансовий центр — це нечітко визначений термін, що використовується на позначення важливого учасника міжнародного фінансового ринку. Міжнародний фінансовий центр зазвичай має хоча б одну велику фондову біржу.
Світові фінансові центри - Центри зосередження банків і спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів, що здійснюють міжнародні валютні, кредитні і фінансові операції, операції з цінними паперами, золотом. Світові фінансові центри - Лондон, Нью-Йорк, Цюріх, Франкфурт-на-Майні, Люксембург, Сінгапур та ін.. До Першої світової війни пануючим фінансовим центром був Лондон. Це було зумовлено високим рівнем розвитку капіталізму в Великобританії, її сильними і великими торговельними зв'язками з іншими країнами, відносною стійкістю фунта стерлінгів, розвинутою кредитною системою країни. Після Першої світової війни провідний світовий фінансовий центр перемістився в США. З 60-х років монопольне становище США як світового фінансового центру було ослаблено, так як виникли нові центри - в Західній Європі і Японії.
Рейтинг світових фінансових центрів |
|||
Місто |
Місце |
Бали |
Опис |
Лондон |
1 |
765 |
Лідерство більш ніж по 80% показників. Плюси: співробітники, доступ до ринків ( ЄС, Східна Європа, Росія, Близький Схід), фінансове регулювання. Проблеми: ставки податку на прибуток, транспортна інфраструктура, операційні витрати |
Нью-Йорк |
2 |
760 |
Лідерство більш ніж по 80% показників. Плюси: співробітники і ринок США. Мінуси: фінансове регулювання, зокрема, закон Сарбейнса-Окслі |
Гонконг |
3 |
684 |
Успішний регіональний центр. Відмінні результати за більшістю показників, зокрема у регулюванні. Високі витрати не знижують конкурентоспроможність. Реальний кандидат на перетворення в глобальний фінансовий центр |
Сінгапур |
4 |
660 |
Сильний центр по більшості показників, зокрема з регулювання банківського сектора. Мінуси: загальна конкурентоспроможність. Другий найбільший фінансовий центр Азії |
Цюріх |
5 |
656 |
Сильний спеціалізований центр. Ніша - обслуговування багатих клієнтів (private banking) і управління активами. Мінуси: невеликий пул професіоналів і невисока загальна конкурентоспроможність |
Франкфурт-на-Майні |
6 |
647 |
Сильний центр по більшості показників, зокрема з регулювання банківського сектора. Місце, де розміщена штаб-квартира Європейського Центрального Банку. |
Індекс глобальних фінансових центрів
Індекс світових глобальних фінансових центрів укладається британським мозковим центом Z/Yen і його щорічно публікує Лондонська міська корпорація.[1] За даними 2011 року, чільна десятка фінансових центрів має такий вигляд:[2]
Лондонська фондова біржа
1. |
Лондон |
2. |
Нью-Йорк |
3. |
Гонконг |
4. |
Сінгапур |
5. |
Шанхай |
6. |
Токіо |
7. |
Чикаго |
8. |
Цюрих |
9. |
Сан-Франциско |
10. |
Торонто |
Фінансовий центр — це осередок організацій (банків, бірж, фінансових і страхових компаній тощо), які або надають фінансові послуги, або самі потребують їх, причому тут пропонуються глобальні послуги й можуть укладатися глобальні фінансові угоди.
Важливою ознакою фінансового центру є наявність рамкових умов. Це насамперед законодавство, що сприяє припливові капіталу, а також розвинута інфраструктура, нерухомість, транспортна мережа та людські ресурси. Фінансові центри повинні виконувати комунікаційну функцію. Особливого значення в сучасних умовах набуває централізація каналів передачі й обробки інформації. Саме це дає змогу створювати віртуальні ринки. І, нарешті, у фінансовому центрі мають бути створені умови для високої ліквідності, тільки в цьому разі він буде привабливим для глобальних фінансових потоків. Підвищення статусу національного фінансового центру до міжнародного багато в чому залежить саме від того, чи вдається йому переконати глобальних гравців ринку у своїй привабливості.
Світові фінансові центри є складовими міжнародних ринків капіталу, які можуть функціонувати лише за умови концентрації капіталу в багатьох розвинутих фінансових центрах. Для цього потрібна наявність принаймні трьох суттєвих факторів: створення відносного надлишку капіталу в окремих пунктах світового господарства; виникнення світових грошей, які спроможні за своїм правовим статусом забезпечити вільний рух капіталу; достатньо високий ступінь організації транснаціональних та міжнаціональних кредитно-фінансових інституцій. Більш-менш реальної сили ці фактори набрали лише в 60-х роках минулого сторіччя, і саме тоді почалося активне формування сучасних світових фінансових центрів.
Виникнення відносного надлишку капіталу в окремих центрах світового господарства тісно пов'язане з вивозом капіталу за межі національних кордонів у вигляді прямих та портфельних інвестицій, переказом в інші країни частини тимчасово вільних Ресурсів та резервних фондів, наданням кредитів, субсидій тощо.
Швидкі темпи зростання вивозу капіталу привели свого часу до акумуляції капіталу в міжнародній сфері. Якщо раніше остання була, так би мовити, перевальним пунктом на шляху капіталу з країни в країну, то з кінця 60-х років минулого сторіччя вона перетворилася на своєрідний резервуар для капіталів, які одразу не діставали свого застосування.
Проте не тільки абсолютне зростання вивозу капіталу спричинилося до створення його відносного надлишку в міжнародній сфері. Найважливішу роль відіграла нерівномірність розподілу експортованого капіталу на світовому ринку, зумовлена характером економічних відносин між країнами, політичною ситуацією у світі, ступенем вигідності капіталовкладень у різних регіонах і країнах тощо.
Світові фінансові центри є найважливішою складовою світового господарства. Повсякденні банківські та біржові операції цих центрів викликають щоденне переміщення багатомільярдних мас капіталу. Світові фінансові центри є ланками єдиного ланцюга, що формує міжнародний ринок капіталу з усіма його сегментами — ринками банківських кредитів, цінних паперів, золота та валюти.
Щоденний обсяг валютних торгів
Сучасні світові фінансові центри створюються в місцях зосередження капіталу незалежно від того, розташовані вони в країнах — експортерах капіталу або ні. Деякі великі фінансові центри розміщені в країнах загалом бідних з погляду власних позичкових капіталів.
Нині у світі діє велика кількість різноманітних фінансових центрів, які доцільно поділити на три групи:
1) центри у країнах з розвинутою ринковою економікою;
2) центри у країнах, що розвиваються;
3) офшорні фінансові центри, що сформувалися в обох згаданих групах країн.
