17. Міжнародні валютні ринки: динаміка, структура, регулювання.
Міжнародний валютний ринок - це система економічних й організаційних взаємовідносин з приводу купівлі-продажу іноземних валют і платіжних документів у іноземній валюті
Існують три категорії міжнародних валютних ринків:
1)форексні ринки,
2)ринок євровалют,
3)ринок деривативів (похідних валютних інструментів).
Форексні ринки - офіційні центри, де відбувається купівля-продаж іноземних валют на національну по курсу, який визначається на основі попиту та пропозиції.
Валютні (форексні) ринки в сучасному розумінні склались в 19ст. по мірі розвитку національних ринків та їх взаємодії склався єдиний світовий валютний ринок для провідних валют в світових фінансових центрах.
Сучасні валютні ринки характеризуються наступними основними особливостями:
- посилилась інтернаціоналізація валютних ринків на базі інтернаціоналізації господарських зв’язків, широкого використання електронних засобів зв’язку для здійснення операцій та розрахунків по ним;
- операції здійснюються неперервно протягом доби по черзі у всіх частинах світу;
- техніка валютних операції уніфікована, розрахунки здійснюються по рахункам банків;
- широкий розвиток валютних операцій з метою страхування валютних та кредитних ризиків;
- спекулятивні та арбітражні операції набагато переважають операції, пов’язані з комерційними угодами;
- нестабільність курсів валют, які змінюються часто незалежно від фундаментальних економічних чинників.
Міжнародний форексний ринок виконує наступні функції:
1)створює умови для обміну національними грошима
2)встановлює ефективний валютний курс
3)слугує джерелом короткострокових валютних кредитів та управління міжнародною валютною ліквідністю, як на рівні комерційних, так і центральних банків та урядів
4)створює умови для управління валютними ризиками.
Міжнародний форексний ринок характеризується найбільшою кількістю учасників, є ринком з найбільшим рівнем конкуренції; є надзвичайно ліквідним, на ньому найменші трансакційні та інформаційні витрати.
Основні суб’єкти ринку: транснаціональні банки (від їх поведінки залежить валютний курс); центральні банки країн, а також експортери та імпортери, останнім часом навіть фізичні особи.
Ринок евровалют - міждержавний грошовий ринок і ринок капіталів, на яких депозитні і кредитні угоди здійснюються поза країною походження валюти. Перші євроринки виникли наприкінці 50-х.
Операції на євроринку:
- ринок єврогрошей - вклади і кредити на термін до 1 року,
- ринок єврокредитів - вклади і кредити на термін більше 1 року,
- ринок єврокапіталів - емісія і торгівля довгостроковими цінними паперами.
Ринок деривативів. На цьому ринку відбувається торгівля такими інструментами: ф’ючерсами, опціонами, своп-контрактами, євронотами, єврооблігаціяим, комерційними паперами.
ФВК (форвардний валютний контракт) — стандартизований контракт на купівлю/продаж валюти в обумовлений строк за попередньо обумовленим курсом.
Опціон – право купити/продати певну суму валюти протягом певного проміжку часу. Покупець опціону сплачує продавцю певну суму премію.
Своп – одночасне заключення угоди спот і протилежної форвардної угоди між одними і тими ж контрагентами.
18;Міжнародний ринок позикових капіталів -- сукупність фінансово-кредитних інституцій міжнародного характеру -- банків і банківських систем, міжнародних та регіональних валютно-кредитних організацій, через які здійснюється нагромадження та рух позичкових капіталів у сфері міжнародних економічних відносин -- представлення одними та одержання іншими суб'єктами міжнародного економічного співробітництва позичок, різних форм кредитів (інвестиції, лізинг, факторинг, кредити за компенсаційними угодами) на засадах повернення. Панівними на цьому ринку є транснаціональні банки (ТНБ) -- гігантські кредитно-фінансові комплекси універсального типу з розгалуженою мережею філіалів у різних країнах світу, що здійснюють банківські і міжбанківські операції у різних валютах і різних сферах, а також різні інституціональні інвестори -- пенсійні фонди, фінансові, страхові та інвестиційні компанії, міжнароднії міжрегіональні банки, кредитно-валютні фонди.
Міжнародний ринок позичкових капіталів – це ринок, на якому формується попит та пропозиція на позичковий капітал між країнами і регулювання якого здійснюється виключно міжнародними звичаями та домовленостями. Як і національний, так міжнародний ринки позичкових капіталів поділяються на дві великі групи: ринок кредитів і депозитів та ринок боргових цінних паперів.
Міжнародний ринок депозитів та кредитів - це ринок, учасниками якого є виключно банки і який характеризується незначними строками залучення та розміщення грошових коштів. Цей ринок має також дві складові: ринок кредитів і депозитів ЦБ та ринок кредитів та депозитів КБ.
Світовий ринок позичкових капіталів—система відносин щодо акумуляції і перерозподілу позичкового капіталу між країнами через сукупність попиту і пропозиції на позичковий капітал позичальниками і кредиторами різних країн
Інтернаціоналізація господарської діяльності сприяла формуванню в 70роки 20ст. єдиного ринку позичкових капіталів і створенню на його основі світового фінансового ринку.
Світовий ринок позичкових капіталів—система відносин щодо акумуляції і перерозподілу позичкового капіталу між країнами через сукупність попиту і пропозиції на позичковий капітал позичальниками і кредиторами різних країн.
Економічна структура світового ринку позичкових капіталів:
Світовий грошовий ринок—надання короткострокових позик переважно для обслуговування міжнародної торгівлі, і виступає у вигляді грошей (депозитів).
Світовий ринок капіталів—надання тривалих позик, фінансування капіталовкладень.
Інституціональна структура світового ринку позичкових капіталів:
Вкладники—населення планети, офіційні інститути, приватні фірми, банки, страхові компанії, пенсійні фонди, національні та міжнародні організації.
Посередники (акумулятори і постачальники капіталу) —транснаціональні банки, фінансові компанії, фондові біржі, центральні та зовнішньоекономічні банки країн, міжнародні та національні фінансово-кредитні установи.
Споживачі (позичальники) —ТНК, державні органи, приватні фірми, міжнародні та регіональні організації.
Географічна структура світового ринку позичкових капіталів—відображає рух капіталів між країнами, групами країн та регіонами світу переважно через міжнародні фінансові центри.
Основні передумови формування фінансових центрів:
Високий рівень економічного розвитку країни.
Активна участь у МЕВ.
Розвинений національний ринок капіталів.
Ліберальне валютне і податкове законодавство.
Вигідне географічне розташування.
Відносна політична стабільність.
Провідними фінансовими центрами є: Нью-Йорк, Лондон, Токіо, Цюрих, Фракфурт-на-Майні; нові фінансові центри: Бахрейн, Панама, Гонконг, Сінгапур.
Ядром світового ринку капіталів є Євроринок—це частина світового ринку позичкових капіталів, на якому банки здійснюють депозитно-позичкові операції у євровалютах (валюта, яка функціонує як позичковий капітал поза країною її походження).
Обсяг позичкових капіталів Євроринку складає - 7-8трл $, а загальний обсяг світового ринку позичкових капіталів складає - 10трл $.
Функції світового ринку позичкових капіталів:
Акумуляція капіталу.
Перерозподіл капіталу.
Стабільність світового господарства.
Забезпечення прибутку від кредитних операцій.