- •1. Сдр як форма світових кредитних грошей: проблеми функціонування.
- •2. Бреттонвудська валютна система
- •3. Оон промислового розвитку юнідо: механізм сприяння розвитку.
- •4. Об’єктивні передумови, сутність та регулювання міжнародної економічної інтеграції.
- •5. Особливості вивозу капіталу після Другої світової війни
- •6. Основні види тарифів у міжнародній торгівлі.
- •7. Валютні обмеження в регулюванні мев
- •8. Валютно-фінансові методи торговельної політики
- •9. Наслідки впровадження єдиної європейської валюти єс
- •10. Особливості інтеграційних процесів в Північній Америці
- •11. Особливості координації господарської взаємодії країн очес (Організація Чорноморського Економічного Співробітництва)
- •12. Вільні економічні зони : місце та роль у світовому господарстві.
- •13. Вплив митного тарифу на виробників, споживачів та економіку в цілому.
- •14. Міжнародні фінансові ринки: загальна характеристика.
- •15. Глобалізація міжнародних економічних відносин: сутність, форми прояву
- •16. Глобальні проблеми сучасних мев.
- •17. Міжнародні валютні ринки: динаміка, структура, регулювання.
- •19. Мпп: поняття, типи,форми.
- •21.Порівняльні переваги економіки України,її конкурентоспроможність і напрями реалізації на світовому ринку.
- •22.Головні фінансові центри світового господарства
- •23. Головні форми вивозу капіталу в системі міжнародних економічних відносин.
- •24. Міжнародний валютний фонд: функції, механізм діяльності, основні програми.
- •25. Міжнародна фінансова корпорація: структура, функції.
- •26. Економіка України в системі світогосподарських зв'язків.
- •27. Міжнародна торгівля: парадокс Леонтьєва.
- •28. Прямі зарубіжні інвестиції: суть і головні форми.
- •29. Регулювання міжнародної міграції робочої сили.
- •30. Міжнародна торгівля: Теорія розміру країн.
- •31. Міжнародна торгівля: Теорія подібності країн.
- •32. Міжнародна торгівля: забезпеченість факторами виробництва. Теорема Хекшера-Оліна.
- •33. Міжнародна торгівля: Теорія специфічних факторів виробництва.
- •34. Регулювання міжнародної торгівлі послугами (гатс)
- •35. Розвиток Економічного та Валютного союзу
- •36. Міжнародна торгівля: неокласична теорія
- •37. Міжнародна спеціалізація та кооперація виробництва
- •38.Світовий ринок послуг. Динаміка та тенденції розвитку на кінець 90-х рр.. Початок XXI ст..
- •39. Зовнішня торгівля країн що розвиваються нік
- •40. Механізм регулювання міжнародного руху капіталів
- •41.Мбрр Структура,функції, механізм кредитування
- •42.Світовий ринок робочої сили і міжнародні трудова міграція
- •43.Зовнішня торгівля України в сучасних умовах
- •44 Зовнішня торгівля. Теорія абсолютних переваг .
- •45.Концепції міжнародної економічної інтеграції.
- •1) Концепція ринкової школи інтеграції.
- •2) Ринкова інституціональна школа інтеграції.
- •3) Структурна концепція реі.
- •4) Дирижистська3 школа інтеграції.
- •46. Кількісні обмеження у зовнішній торгівлі
- •47. Сутність та форми прояву міжнародних економічних відносин.
- •48. Зовнішня економічна стратегія високорозвинених країн.
- •49. Інтегрована програма юнктад для сировинних товарів.
- •50. Інфраструктура сучасних мев: міжнародна інформаційна система.
- •51. Золотий стандарт в системі міжнародних валютно-кредитних відносин.
- •52. Уругвайський раунд переговорів в межах гатт: підсумки, перспективи
- •53. Фіскальна політика та фінансові інструменти регулювання мев
- •54. Інтеграційні угрупування в Африці та їх загальна характеристика
- •55. Інтеграційні угрупування країн, що розвиваються: асеан
- •56.Ямайська валютно-фінансова система:сутність, структура
- •57. Світовий ринок робочої сили і міжнародна трудова міграція
- •58. Особливості та тенденції міжнародного поділу праці
- •59.Форми міжнародної спеціалізації та кооперації виробництва
- •60. Проблеми участі України у міжнародному поділі праці
- •61. Характерними рисами сучасного та тенденції розвитку світового господарства
- •62.Суть та значення платіжного балансу
- •63. Особливості міжнародного туризму, його динаміка та вплив на світовий ринок.
- •64. Теорія меркантилізму та її обмеженість.
- •65. Перехідні економіки та їхні найхарактерніші ознаки.
- •66. Світова валютна система та її показники.
- •67. Єврропейська валютна система.
- •68. Обєкт,предмет теорії міжнародних відносин
- •69. Процеси глобалізації та інтернаціоналізації
11. Особливості координації господарської взаємодії країн очес (Організація Чорноморського Економічного Співробітництва)
ОЧЕС - Організація чорноморського економічного співробітництва — субрегіональне об'єднання 12 країн Чорноморського регіону:
1. Азербайджан,
2. Албанія,
3. Болгарія,
4. Вірменія,
5. Греція,
6. Грузія,
7. Молдова,
8. Росія,
9. Румунія,
10.Сербія,
11. Туреччина
12. Україна.
Статус спостерігачів мають
1. Франція,
2. Німеччина,
3. Австрія,
4. Єгипет,
5. Ізраїль,
6. Італія,
7. Польща,
8. Словаччина,
9. Туніс,
10. Конференція енергетичної хартії,
11. Чорноморський клуб.
Кандидати:
1. Кіпр
2. Чорногорія
У 1990 р. президент Туреччини Тургут Озал виступив з ініціативою створення «Чорноморської зони процвітання і співпраці» за участю СРСР, Туреччини, Румунії і Болгарії.
У 1992 р. підписано перший документ про утворення цієї організації — Стамбульська декларація 1992 р. «Про Чорноморське економічне співробітництво», який підписали
1. Росія,
2. Туреччина
3. Україна,
4. Вірменія,
5. Грузія,
6. Азербайджан,
7. Молдова,
8. Румунія,
9. Греція,
10. Болгарія
11. Албанія.
Першочергове завдання ЧЕС — розвиток економічного співробітництва в регіоні Чорного моря, просування різних спільних інтеграційних проектів від глобальних, починаючи з регіональної «зони вільної торгівлі» до дрібніших — таких як транспортний коридор, так зване кільце довкола Чорного моря, а також різні енергетичні проекти: «блакитний потік», транспортування нафти, електроенергетика.
Відповідно до Статуту держави-члени співпрацюють на таких напрямках:
торгівля та економічний розвиток,
банківська справа i фінанси,
зв'язок;
енергетика,
транспорт,
сільське господарство i агропромисловiсть,
охорона здоров'я i фармацевтика,
охорона навколишнього середовища,
туризм,
наука i технології,
співробітництво у сфері культури,
обмін статистичними даними та економічною інформацією,
співробітництво між митними органами,
гуманітарні контакти,
боротьба з організованою злочинністю тощо.
Період головування країни в Організації складає 6 місяців, ротація головування відбувається відповідно до англійського алфавіту. На період головування міністр закордонних справ країни є головою ОЧЕС та має координувати усю діяльність в рамках Організації, гарантувати належне керування справами так само як і виконання прийнятих Резолюцій та Рішень. У випадку відмови від головування країною, воно автоматично переходить до наступної за списком країни.
У 2001 р. в рамках ОЧЕС був прийнятий документ „Економічний порядок денний для ОЧЕС”, який фактично є колективною стратегію, спрямованою на досягнення конкретних результатів та цілей ОЧЕС.
Головним постійним органом ОЧЕС, що приймає рішення, є Рада мiнiстрiв закордонних справ. Засідання Ради проводяться, як правило двічі на рік. Рада вирішує всі питання щодо функціонування ОЧЕС, розглядає результати діяльності допоміжних органів i приймає вiдповiднi резолюції, рішення та рекомендації. У період між засіданнями Ради координацію діяльності в рамках ОЧЕС здійснює Діючий голова – міністр закордонних справ головуючої в ОЧЕС країни.
Комітет старших посадових осіб (КСПО) ОЧЕС репрезентує міністрів закордонних справ країн-членів і діє від їх імені. Зокрема, КСПО розглядає діяльність допоміжних органів, виконання рішень і рекомендацій Ради, готує пропозиції щодо прийняття Радою нових рішень та вносить для затвердження Радою проект бюджету ОЧЕС.
Допоміжними органи ОЧЕС є робочі групи, які проводять регулярні засідання для обговорення конкретних напрямків галузевого співробітництва.
Виконавчим органом Організації є Постійний Міжнародний Секретаріат ОЧЕС у м. Стамбул.
