1.1.2. Пасажирські перевезення

В Україні на підставі виданих ліцензій надають послуги з перевезення пасажирів автомобільним транспортом 58849 перевізників, з яких 25860 надають послуги з перевезення пасажирів автобусами і 32989 – надають послуги з перевезень пасажирів таксі. Переважна більшість автобусних перевізників – дрібні, які володіють автобусами в кількості менше 10 одиниць.

Причиною такого стану стало те, що в результаті проведеної приватизації інфраструктури автотранспорту загального користування та прийняття спрощеної системи оподаткування малого бізнесу, яка зменшила у 5-8 разів податкове навантаження для дрібних підприємств і призвела до загального подрібнення великих автопідприємств на десятки і сотні перевізників, переважна більшість яких не мають власної виробничої бази. Замість 170 пасажирських автопідприємств у 1990 р. виникло 26 тисяч «автобусних» перевізників і майже 33 тисячі перевізників, що надають послуги таксі, (табл. 1.1).

Згідно Закону України №2608-УІ від 19.10.2010 „Про внесення змін до деяких законів України щодо обмеження державного регулювання господарської діяльності" було відмінено ліцензування вантажних перевезень. Ще раніше у січні 2010 року були внесені зміни до законодавства, якими відмінили термін дії ліцензій на пасажирські перевезення, тобто вони стали безстроковими» Необхідно відмітити, що це протирічить європейській практиці. У результаті рівень керованості ринком автомобільних перевезень ще більш знизився.

Після виходу на ринок послуг десятків тисяч перевізників проблемним стало забезпечення достатнього рівня якості перевезень і їх безпеки, тому що дрібні перевізники не мають фінансової спроможності забезпечити організацію перевезень кваліфікованими фахівцями, необхідну структуру рухомого складу за пасажиромісткістю, комфортністю та підтримку його у належному технічному стані. Це спричинило появу недобросовісної конкуренції. Послуги з перевезення пасажирів почали надавати перевізники, які не маючи фінансової можливості щодо забезпечення своєї відповідності вимогам допуску до регуляторних пасажирських перевезень, отримують ліцензію тільки на підставі заявки, і нелегально, під видом разових, здійснюють регулярні перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Масовим стало застосування на автобусних маршрутах загального користування автобусів, що переобладнані із вантажних фургонів. Значна частина таких автобусів була переобладнана без дотримання технічних вимог і випробувань та перевірок відповідності конструкції після переобладнання.

Таблиця 1.1

Загальна інформація про перевізників, що надають послуги автомобільного транспорту (станом на 01.10.2009 р.)

№ з/п	Види послуг автомобільного транспорту на які видані ліцензії перевізникам	Кількість перевізників яким видані ліцензії	% до загальної кількості	Кількість транспортних засобів у перевізників	% до загальної кількості
1	Надання послуг з перевезення пасажирів автобусами	25860	21,4	120518	31,9
2	Надання послуг з перевезення пасажирів таксі	32989	27,3	56670	15
3	Надання послуг з перевезення вантажів	57519	47,6	198345	52,5
4	Надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів (змішані послуги)	4471	3,7	13978	3,7
	Разом (загальна кількість)	120839	100	377800	100

Примітки: 1. Із загальної кількості всіх ліцензій, 12800 видано перевізникам, що надають послуги з міжнародних перевезень (10,6 %). на цьому виді перевезень застосовуються 65000 автотранспортних засобів (17,2 %).

2. Із загальної кількості перевізників 90 % – фізичні особи і тільки 10 % – юридичні: серед «автобусних» перевізників 55 % володіють тільки одним автобусом, 38 % володіють автобусами в кількості від 2 до 10 і тільки 7 % цих перевізників мають більше 10 автобусів.

Поряд із кількісним задоволенням потреб населення у пасажирських перевезеннях явно відстежується дефіцит якості, комфортності і безпеки всіх видів перевезень.

Остаточно невирішене питання перевезеннями в сільських районах, та перевезень пасажирів з фізичними вадами.

Із викладеного можна зробити висновки, що потрібно оптимізувати кількісні показники: на таксі – вводити квоту на кількість автомобілів таксі в містах залежно від кількості населення міст, на послуги регулярних маршрутів – зменшувати кількість перевізників, що забезпечують перевезення у місті (населеному пункті), на маршруті, групі маршрутів без зменшення їх сумарної провізної можливості, з одночасним посиленням вимог до їх рухомого складу за рівнем комфортності, екологічності, безпеки перевезень.

Навпаки потребують державної підтримки перевезення пасажирів у сільській місцевості, зокрема школярів, і перевезення осіб з обмеженими фізичними можливостями.

Існує загальноприйнята класифікація видів перевезення пасажирів, які мають свої особливості як з транспортних , так і з дорожніх умов есплуатації Це такі види перевезень : міські , приміські, міжміські внутрішньообласні, міжобласні, міжнародні.

На міськіх маршрутах попит населення в обсягах перевезень задовольняється ( у 2010 р. перевезено 2923 млн. пасажирів ), але структура транспортних засобів не відповідає потребі ринку. Фактична наявність автобусів особливо малого і малого класу перевищує потребу майже в чотири рази, в той час як кількість автобусів середнього класу потрібно збільшити у два рази, а великого – у п'ять разів. Велика кількість «дрібних» перевізників «призводить до того, що один міський (приміський) маршрут обслуговують по 2-3, а то і більше перевізників, що заважає ефективно і гнучко регулювати кількість рухомого складу протягом доби залежно від пасажиропотоку, що негативно впливає на довкілля.

На приміських маршрутах попит населення в основному задовольняється ( у 2010 р, перевезено 665 млн. пасажирів), але недостатньо розвинута мережа приміських маршрутів, особливо у сільській місцевості. Біля 2% сіл не мають під'їздів з твердим покриттям. Автобусним сполученням охоплено менше 80 % сіл, при цьому значна частина сіл, що вважаються з’єднаними автобусним сполученням, може користуватись послугами автобусних перевезень лише 2-3 дні на тиждень по 2 оборотних рейси на добу. Низька платоспроможність сільського населення і відсутність належної зовнішньої підтримки не сприяють ефективному розвитку цього виду автобусних перевезень.

На міжміських внутрішньообласних і міжобласних маршрутах – пропозиція в перевезеннях значно перевищує попит (у 2010 р. перевезено 148 млн. пасажирів), та мають місце прояви нездорової конкуренції. Якість і безпека цих перевезень не відповідає вимогам сьогодення. На цьому виді перевезень використовуються автобуси в переважно пасажиромісткістю 19-28 місць для сидіння, які за конструкцією практично не пристосовані для використання на міжміських перевезеннях (ширина сидінь, відстань між ними, мала кількість і об’єм багажних відсіків, відсутність кондиціонерів та ефективного опалення салону).

На міжнародних маршрутах – в основному задовольняється попит населення на регулярних перевезеннях пасажирів( у 2010 р. перевезено 1,56 млн. пас.). Разом з тим, велика кількість перевізників, що здійснюють нерегулярні перевезення пасажирів автобусами, не можуть ефективно і безперешкодно здійснювати перевезення майже у 50 країн Європи, тому що зараз на кожен рейс потрібний додатковий дозвіл адже Україна до сих пір не приєдналась до діючої в Європі угоди INTERBUS, яка регулює здійснення нерегулярних перевезень.