6. Технічний опис маршруту

1 День 22.03.2015

База туристичного клубу «Непосіди» - с.Воронівка Пройдена відстань – 18 км Ходовий час – 5 годин Метеорологічні умови – сонячно

Від бази тур клубу «Непосіди» За адресою: вул.. Жовтневої рев.245/14 розпочинаємо маршрут походу о 08,30. По вул. 60 років Жовтня просуваємось на Схід до виходу з міста по Братській дорозі. Одразу за військовою частиною сходимо з траси вправо за в/ч до верхів’я «Голубої» балки. Її назва виникла із-за численних плантацій «Мишиного» гіацинту на схилах балки. Далі, щоб не йти по дорозі, рухаємось паралельно вулиці Леніна села Таборівки, але вище домівок по толоці, між городами і полем, в напрямку центру села. По маршруту оглядаємо рештки старовинної Таборівської церкви. О 9,20год. привал біля Таборівського будинку культури.Фото-1. Далі переходимо старий міст через р.Мертвовод і йдемо по лівому березі річки вверх по течії до дамби водосховища. Фото-2.

Перехід зайняв 40хв.

Це грандіозне водосховище було побудоване у 80-х роках минулого століття, як частина меліоративної системи Вознесенського району. В результаті було затоплено найкращий каньйон р. Мертвовод , зі скелями вищими за Актовські, а також величезний гранітний кар’єр. Треба віддати належне, я пам’ятаю, як спеціалісти виловлювали змій із затоплених територій і переселяли їх до Гранітно-степового Побужжя. Дзеркало водосховища закінчується аж під Воронівкою . Вздовж лівого(орографічне) берега ми й чимчикуємо потихеньку…Наступний привал робимо біля підвісного моста, фото-3 який з’єднує село з фермою на правому березі. Місцевий активіст дядя Коля побудував тут біля моста чудовий дитячий ігровий майданчик із звичайних автопокришок та пластикових пляшок , біля якого ми й робимо обід.

Обід 12,00- 14,00.

Далі по березі іде ґрунтова дорога аж до Воронівки. Перехід зайняв класичні 50хв. Тільки тому, що раз-пораз зупинялися подивитися і по фотографувати то гусей, то лебедів,можна було-б дійти й швидше… хочу зазначити, що лебеді, фото-4 на сьогоднішній день присутні на кожній водоймі,яку ми в цьому поході проходили. Схил часто перерізають балки з густими чагарниками, тому дорога сильно звивається, але стежки зрізують ці серпантини. Вздовж берега багато верб і верболозу. Ближче до села берег стає болотистим і ми вибираємось знову круто вгору на дорогу, звідки відкривається чудовий краєвид на с.Воронівку. та пройдений шлях. Див.фото-5.

Основна частина села розкинулася на правому березі Мертвоводу, але нам до центру не потрібно і ми йдемо далі вгору проти течії, мимо моста через річку, трохи по вуличці яка як і Таборівка витягнулася вздовж річки на кілька кілометрів. Дещо вище моста зустрічаємо невелику дамбу.Фото-6. Влітку тут можна було-б покупатися. Рухаємося по березі, а зверху майже до води спускаються городи, балки та численні виходи гранітних скель. Треба шукати місце для ночівлі, в ярках зустрічаються джерела, та ніяк не можемо вийти за село. І ось ми доходимо до посадки з непоганими місцями для палаток.Фото-7. Правда до води далеченько повертатися, та для першого дня ми вже достатньо пройшли. Розбиваємо табір о 16 годині.