Функції мікроекономічного аналізу

Мікроекономіка є абстрактною фундаментальною наукою, яка служить основою для розвитку прикладних економічних наук. мікроекономіка виконує наступні функції.

Пізнавальна функція. Мікроекономіка досліджує сутність економічних явищ і процесів, відкриває закони, яким підпорядкована економічна діяльність. Завдяки цій функції мікроекономіка озброює людство необхідними знаннями у сфері дії ринку.

Методологічна функція. Суть цієї функції зводиться до того, що мікроекономіка є теоретико-методологічною базою для усіх прикладних економічних наук. Саме вона здійснює опрацювання методів та засобів наукового дослідження ринкового механізму.

Світоглядна функція полягає у тому, що мікроекономіка формує певний стиль мислення, впливає на сприйняття, розуміння, оцінку економічних процесів, а отже, визначає світогляд людей.

Практична функціяполягає в розробці рекомендацій щодо підвищення ефективності економічної діяльності, застосування принципів раціонального господарювання і управління виробництвом, обґрунтуванні економічної політики держави.

Прогностична функція. Ця функція в економічній літературі виділяється відносно недавно й пов’язана з особливостями функціонування сучасної економіки й зростанням важливості прогнозування економічного розвитку. Суть ї полягає у тому, що мікроекономіка розробляє наукові та методологічні основи передбачення перспектив економічного розвитку у майбутньому.

Також мікроекономіка реалізує такі 2 основні функції ї:

Пояснення явищ, які спостерігаються.

Прогнозування поведінки економічних суб'єктів.

Поняття потреби. Види потреб. Економічні блага, їх класифікація

Потреби — це внутрішні збуджуючі стимули діяльності людини. Це стан незадоволення, який людина хоче змінити, або задоволення, яке вона хоче продовжити.

Враховуючи різноманітність людських потреб, їх можна об'єднати у групи, використовуючи ті чи інші класифікаційні ознаки. Ось лише деякі із можливих класифікацій потреб:

1. За суб'єктами потреби поділяються на:

а) кінцеві; б) проміжні.

2. За формою задоволення:

а) індивідуальні; б) колективні.

3. За формою виникнення:

а) первинні; б) вторинні.

За а. Маслоу всі потреби поділяються на п'ять груп

1. Фізіологічні потреби, задоволення яких необхідне для виживання.

2. Потреби в безпеці і захищеності

3. Соціальні потреби

4. Потреба в повазі

5. Потреба в самовираженні

Блага— це товари, послуги та соціальні й екологічні умови, які задовольняють потреби людини або які людина вимушена споживати чи використовувати.

Економічні блага — це блага, в яких відчувається певна нестача, тобто їх не вистачає на всіх.

Залежно від своєї корисності блага поділяються на блага з додатною корисністю та блага з від'ємною корисністю (або анти-блага).

Блага з додатною корисністю— це блага, збільшення обсягу яких у розпорядженні людини є привабливим для людини (відпочинок, житло, одяг, більшість продуктів харчування).

Блага з від'ємною корисністю або антиблага — це блага, збільшення яких небажане для людини (наявність С02 у повітрі або радіонуклідів у довкіллі є антиблагом для всіх, хоча в кожної людини є особисті антиблага).

Залежно від впливу рівня дохіду на обсяг споживання розрізняють нормальні блага та блага низької споживчої цінності (неякісні блага).

Нормальні блага - - блага, обсяг споживання яких зростає при зростанні дохіду (більшість товарів і послуг).

Блага низької споживчої цінності — блага, обсяг споживання яких спадає при зростанні дохіду (одяг чи взуття, що вийшли з моди; дешеві продукти харчування).

Залежно від впливу ціни на обсяг споживання розрізняють звичайні блага та блага (товари) Гіффена.

Звичайні блага — блага, обсяг споживання яких зростає при зниженні ціни (більшість товарів і послуг).

Блага (товари) Гіффена — блага, обсяг споживання яких спадає (зростає) при зниженні (підвищенні) ціни (картопля, хліб, крупа, інші порівняно дешеві продукти харчування, що мають значну частку в раціоні споживача).