Різновиди монополій . Барєри для вступу до галузі на монопольному ринку

Монополія – це така ринкова модель, в якій існує один продавець товару, що не має близьких замінників і підприємець має повну (абсолютну) владу над P внаслідок жорстких вхідних бар’єрів в дану галузь.

Характерні риси монополії:

1. Єдиний продавець (чистий монополіст являє собою всю галузь);

2. Нема близьких замінників (покупець повинен або купляти продукт монополіста, або відмовлятися від нього);

3. “Price maker”. Монополіст повністю контролює ціну і “диктує” її;

4. Наявність бар’єрів для входу на ринок.

Види бар’єрів: 1. Затратні, пов’язані з економією на масштабах. В деяких галузях (автомобільна, алюмінієва, сталеплавильна...) ефективне мало затратне виробництво може бути досягнуте тільки при великих Q бо ефект росту масштабу вир-ва дуже суттєвий. Нові фірми не можуть зразу ж досягнути такої ефективності вир-ва їм дуже важко конкурувати із монополістом.

2. Природні. В деяких галузях ефект економії на масштабах дуже суттєвий і до того ж конкуренція неможлива, утруднена або взагалі неприйнятна. Приклад: підприємства громадського користування (водо-, газопостачання, залізничний транспорт, телекомунікації...). Проведення додаткових ліній електропередач, газо- чи водопроводів було б для суспільства марнотратством р-сів. Переважно ці галузі повністю або частково контролюються державою.

3. Легальні: патенти та ліцензії. Перші призначені для захисту авторських прав винахідника, другі для контролю за важливими галузями чи природними монополіями.

4 Власність на найважливішу сировину. Фірмі, в руках якої зосереджені осн джерела сир-ни необхідної для її ж виробницва, дуже легко не допустити на ринок готової продукції конкурентів. 5. Нечесна конкуренція. Заниження P для усунення конкурентів, тиск на банки та постачальників.

Види монополій: 1) чиста – один єдиний продавець продукту, що немає замінників; 2) природна – з бар’єрами 2 виду;

3) проста - в кожний конкретний момент часу продає свою продукцію всім покупцям за однією і тією ж ціною;

4) дискримінаційна – різні P на той самий товар, коли ця різниця не обумовлена різницею C 5) відкрита - одна фірма на якийсь період часу стає єдиним постачальником продукту, але не має спеціального захисту від конкурентів.

6) закрита – захищена від конкуренції через юридичні обмеження.

Чисті монополії – надзвичайна рідкість. 15. Структура ринку і умови повної конкуренції. Поняття монопсонії.

Певні особливості має формування заробітної плати в умовах монопсонії, коли один наймач володіє монопольною силою купувати (наймати). Монопсонії властиві такі риси: кількість зайнятих на такому підприємстві складає основну частину всіх зайнятих певним конкретним видом праці; цей вид праці відносно немобільний, і підприємство диктує заробітну плату в тому розумінні, що ставка заробітної плати, яку підприємство повинно виплачувати, перебуває у прямій залежності від кількості найманих робітників.

У деяких випадках монопсонічна влада наймачів, по суті, є повною в тому розумінні, що на ринку праці наявний лише один великий наймач. В інших випадках може переважати олігополія, тобто коли три або чотири підприємства можуть наймати велику частину пропонованої праці на конкретному ринку.

Припустимо, що є лише один наймач конкретного виду праці у певній місцевості. Якщо на конкурентному ринку рівноважна ставка заробітної плати і рівень зайнятості визначатимуться точкою перетину кривих попиту і пропозиції праці, то в умовах монопсонії крива граничних витрат на ресурс буде розташована вище кривої пропозиції ресурсу (рис. 17.2), оскільки монопсоніст повинен підвищувати ставку заробітної плати, наймаючи додаткових робітників, і платити цю підвищену заробітну плату всім робітникам. З рис. 17.2 видно, що монопсоніст найматиме менше робітників (Обм ), ніж в умовах конкуренції (Обк), щоб домогтися такої ставки заробітної плати (витрат), що буде меншою за конкурентну ставку, і в результаті отримати більший прибуток. Зрівноваження ГВР з попитом на працю ГПЦ у точці в означає, що монополісту найвигідніше наймати Обм робітників і платити ставку Зм на відміну від конкурентної ставки.

Монопсо́нія (англ. Monopsony) — ситуація, при якій існує тільки один покупець або група покупців, що сумісно приймають рішення. Прикладом монопсонії є ситуація підприємства-міста, в якому є безліч домогосподарств, які пропонують робочу силу, але тільки одне підприємство — покупець робочої сили.

Причини виникнення: на ринку з однієї сторони є значна кількість кваліфікованих робочих, не об’єднаних в профспілку, а з другої — одна фірма-монопсоніст, чи декілька фірм, об'єднаних в одну групу які виступають як єдиний покупець робочої сили; дана фірма (група фірм) наймає левову частку із сумарної кількості наявних спеціалістів певної професії; фірма-монопсоніст сама ставить ставку заробітної плати, а робочі або зобов’язані погодитися або шукати іншу роботу.

заємодія між попитом і пропозицією, як відомо, відбувається на ринку. У системі ринкових відносин покупці і продавці вільно обмінюються благами на багатьох конкурентних ринках. Конкуренція є механізмом, який вирішує всі економічні проблеми суспільства – у переводі з латинського вона означає «сходитися», «зіштовхуватися». Це вільне суперництво між виробниками і покупцями за одержання максимального дохіду.

Адже Ви самі слухали про таке «змагання» між продавцями комп’ютерів, ручок чи шоколаду? Або, прийшовши на базар, спостерігали за продавцями овочів, які умовляли покупця здійснити покупку саме у нього?

З врахуванням умов, у яких протікає конкуренція, економісти відрізняють декілька типів структури ринку. Ринкова структура передбачає облік кількості і можливостей продавців (покупців) у ціні і обсязі продаж (покупок). Тому в економічній теорії виділяють чотири типи ринкової структури: «досконала конкуренція», «монополія», «монополістична конкуренція», «олігополія».

Досконала конкуренція. Досконала конкуренція існує у таких сферах діяльності, де існує достатньо багато мілких продавців і покупців ідентичного (однакового) товару і тому ні один з них не у змозі вплинути на ціну товару.

16. Суть монополістичної конкуренції. Класифікація форм диференціації продукту

Найважливіше значення диференціації продукту – не дивлячись на наявність відносно великої кількості фірм, виробники, в умовах монополістичної конкуренції, володіють обмеженим степенем контролю над цінами на свою продукцію. Споживачі надають перевагу продукції певних продавців і в певних границях платять більш високу ціну за цю продукцію, щоб задовольнити свої потреби.

На ринках з монополістичною конкуренцією не досягаються ні ефективне використання ресурсів, ні виробнича ефективність. Монополістичний елемент викликає деяке недовикористання ресурсів для виробництва товарів. Ціна перевищує граничні витрати в умовах рівноваги в ДП, вказуючи, таким чином, на те, що додаткові одиниці цього товару суспільство оцінює вище, ніж альтернативні продукти, які з використанням тих же ресурсів можна було б виготовити.

Більше того, на противагу фірмам, діючим в умовах чистої конкуренції, при монополістичній конкуренції фірми виробляють трохи менший, ніж найбільш ефективний об’єм продукції. Виробництво вимагає більш високих витрат на одиницю продукції, ніж досягаємий мінімум. Це, в свою чергу, означає встановлення ціни дещо нижчої, ніж в умовах чистої конкуренції.

Суть та особливості ринку монополістичної конкуренції

Монополістична конкуренція – це тип ринкової структури, який передбачає присутність на ринку великої кількості відносно невеликих фірм, які мають обмежену можливість впливати на параметри ринку, однак реалізують неідентичні товари. Це найбільш типова ринкова структура для сучасної економіки, яка складається практично в усіх галузях, де відсутні істотні вхідні бар’єри. Монополістична конкуренція дозволяє фірмам використовувати всі можливі способи конкурентної боротьби, у тому числі – зниження ціни.

Для існування монополістичної конкуренції, кількість продавців повинна бути:

– не дуже великою, щоб попит не перетворився в абсолютно еластичний, що властиво чистій конкуренції;

– не дуже малою, щоб кожна фірма володіла незначною часткою ринку і мала обмежений контроль над ціною;

– досить значною, щоб уникнути таємних угод, погоджених дій окремих фірм із метою обмеження обсягів виробництва та штучного підвищення цін;

– достатньою, щоб фірми галузі не відчували взаємної залежності, мали можливість визначати власну політику, не зважаючи на реакцію конкурентів.

Монополістична конкуренція вважається соціально ефективним типом ринкової структури, хоча порівняно з досконалою конкуренцією має певні недоліки.

1. Значний обсяг коштів витрачається на конкуренту боротьбу, причому сплачує за неї споживач у ціні товару.

2. Середня прибутковість фірм на ринку монополістичної конкуренції зазвичай вища, ніж на ринку чистої конкуренції, оскільки ціна не є ключовим критерієм вибору товару для споживача.

3. Переважна більшість ринків із чистою конкуренцією є надлишковими, що веде до значного обсягу нереалізованих товарів (тобто втрати суспільних ресурсів) і до банкрутства ряду підприємств.

Визначення ціни на виробництва монополії.

Припустимо, що якась фірма, зорієнтована на мо­нополістичну конкуренцію, виробляє та постачає на ринок певний вид продукції, що відрізняється від ін­ших товарів цієї групи. Який вигляд матиме крива попиту (крива продажу) на цей товар?

З одного боку, якщо крива попиту і буде абсолютно еластичною, то тільки у певних межах, бо частка фірми не така вже й мала, щоб збільшення нею обсягів про­дажу взагалі не впливало на ціни. Найчастіше вона має похилий характер, оскільки: а) фірма в умовах монопо­лістичної конкуренції має меншу кількість конкурен­тів, ніж на конкурентному ринку; б) продукти цих кон­курентів є близькими, але не ідеальними замінниками.

З іншого боку, крива попиту матиме більшу елас­тичність, ніж на монопольному ринку. Тут є можли­вість за рахунок позитивної диференціації продукту добиватися ефекту заміщення, коли попит з інших товарів цієї групи переноситься на товар даної фірми.

Таким чином, еластичність кривої попиту буде за­лежати від кількості конкурентів, з якою стикається фірма, та ступеня диференціації продукту в галузі. Чим численніша група конкурентів та слабкіша ди ференціація продукту, тим більш еластичною буде крива попиту для кожного з них. У цьому випадку монополістична конкуренція наближатиметься до до­сконалої. Якщо кількість конкурентів буде обмеже­на, а глибина диференціації продукту значна, то крива попиту матиме менш еластичний вигляд, що наближатиме становище фірми на монопольному ринку до чистої монополії.

Розглянемо механізм вибору обсягів виробництва та ціни у короткотерміновому та довготерміновому періодах.

Оскільки крива попиту, що характеризує можливі співвідношення "ціна—продукт", для ринку монополіс­тичної конкуренції матиме спадний характер (хоча і при незначному куті нахилу), то подібно до монопольного ринку крива граничного дохіду завжди лежатиме нижче від неї. Таким чином, фірма на ринку монопо­лістичної конкуренції у короткотерміновому періо­ді буде максимізувати свої прибутки або мінімізу­вати збитки, виробляючи такий обсяг продукції, що відповідає координатам точки перетину кривих гра­ничних витрат і граничного дохіду.

Оскільки фірма виробляє продукт, який не має аб­солютного замінника, то зменшення його пропозиції на ринку призведе до деякого підвищення цін. За ра­хунок цього у короткотерміновому періоді фірма на монополістичному ринку може отримувати економіч­ний прибуток, розмір якого відповідає площі заштри­хованої фігури на рис. 9.1.

Однак фірма не застрахована від збитків. Умовою отримання економічного прибутку є такий характер попиту на продукт фірми, при якому крива попиту пе­ретинає криву середніх витрат. Якщо вона розташована нижче, ніж крива середніх витрат, але перетинає криву середніх змінних витрат, то фірма буде вирішувати за­вдання мінімізації збитків (рис. 9.2).

Якщо крива попиту пройде нижче від кривої сере­дніх змінних витрат, то фірма змушена буде припи­нити виробництво, оскільки при будь-якому його об­сязі збитки перевищуватимуть постійні витрати.