5.4.1 Техніко-економічні розрахунки

Основні задачі електропостачання проектуємого об'єкта найчастіше багатоваріантні з погляду економічної доцільності, тому необхідно як можна ширше застосовувати цей принцип у курсовому проектуванні. Згідно [6] вибір економічно доцільного варіанта проекту силового й освітлювального електроустаткування варто робити за мінімумом річних зведених витрат, керуючись інструкцією з визначення економічної ефективності капітальних вкладень у будівництві і вказівками з техніко-економічних розрахунків електропостачання промислових підприємств [14].

Порівнювані варіанти схеми електропостачання і варіанти параметрів схеми за технічним рівнем, надійністю і зручністю експлуатації повинні задовольняти вимогам, пропонованим до даного об'єкта (виконання правил улаштування електроустановок, баланс реактивної потужності, забезпечення запуску і самозапуску електродвигунів, якість напруги та ін.). Задача вибору кращого варіанта полягає у визначенні економічної ефективності капіталовкладень за рахунок зниження втрат електроенергії в елементах проектованої системи електропостачання за умови одержання високої надійності. Річні зведені витрати, як економічна оцінка розглянутого варіанта проектного рішення, визначаються за формулою:

В=Е_н ·К+Е+З, (5.30)

де Е_н - нормативний коефіцієнт ефективності капіталовкладень при капітальному будівництві; Е_н=0,12

К - одноразові капітальні вкладення, тис. грн.

Щорічні поточні витрати виробництва при нормальній експлуатації:

Е= Е_а ·К + Е_о·К +Е_е (5.31)

Е_а, Е_о - коефіцієнти відрахувань на амортизацію і обслуго-вування (приймаються за [15]);

Е_е - вартість втрат електроенергії, тис.грн./рік;

З - річні збитки від аварійної перерви роботи системи електропостачання, обумовлені рівнем надійності розглянутого варіанта, тис. грн/рік.

Капіталовкладення К визначають за елементами системи електропостачання, котрі відрізняються у порівняльному варіанті, з урахуванням вартості монтажу і будівельної частини. Значення К приймають за укрупненими показниками вартості [16] і прейскурантами на окремі види устаткування при відсутності таких показників. Вартість втрат Е_е визначають за діючими тарифами на електроенергію.

Збитки З оцінюються тільки за умови розбіжності імовірностей виходу з ладу системи електропостачання в порівнюваних варіантах, у протилежному випадку вони не визначаються і не враховуються в річних зведених витратах. Збитки розраховують за формулою:

З = З₀ ·W_a ·q_сист (5.32)

де З₀ - питомий збиток від недоодержання 1 кВт*год електроенергії, грн./кВт*год. Визначається згідно [5];

W_a - річний обсяг активної електроенергії, необхідний для ведення виробничого процесу в даному об'єкті, кВт*год;

q_сист - імовірність виходу з ладу системи електропостачання через аварію в ній.

Імовірність q_сист визначається на підставі статистичних даних за параметрами потоку відмовлень елементів _ав, що ввійшли в розрахункову схему оцінки [3], і часу відновлення Т_в цих елементів

У залежності від виду розрахункової схеми визначають q_сист.

Розрахунок імовірності перерви електропостачання системи для першого варіанту для однотрансфаматорної КТП:

(5.33)

Рисунок 5.4- Схема заміщення для визначення імовірності від перерви електропостачання для першого варіанту (однотрансфаматорна КТП)

Розрахунок імовірності перерви електропостачання системи для другого варіанту для двотрансфаматорної КТП з запобіжником та вимикачем навантаження:

(5.34)

Рисунок 5.5- Схема заміщення для визначення імовірності від перерви електропостачання для другого варіанту

(двотрансфаматорна КТП з вимикачами навантаження та запобіжниками на боці ВН)