4. Виступ вчителя мистецтва

«Формування елементів  громадянської культури засобами малювання»

• Активне громадянство – це усвідомлення людиною себе як відповідального і за своє життя, і за долю своєї країни. Проблема громадянського виховання актуалізується у зв’язку зі здійсненням державотворення в Україні на засадах демократії та гуманізму.

• Дитинство – це період народження і становлення особистості з її майбутніми духовними і моральними цінностями, період пізнання соціуму та Людини; відкриття дитиною царини Життя на планеті Земля в усьому його розмаїтті. Це фундамент становлення громадянина і патріота своєї країни.

• У пошуках засобів формування елементів громадянської культури у молодших школярів ми звернулися до дитячого малювання. Аналіз  наукових досліджень і практики показали, що малювання є улюбленою діяльністю дітей, воно поліфункціональне у справі розвитку особистості. Малюнок дитини одночасно віддзеркалює й особистість дитини і  виступає середовищем для її розвитку.

• Педагогічна спадина В.О.Сухомлинського є джерелом творчих пошуків фахівців галузі шкільної освіти у ров’язанні багатьох питань формування у дітей громадянської культури. «Місія вихователя, – відзначав В.Сухомлинський, - полягає в тому, щоб у роки дитинства й отроцтва розвивати, облагороджувати в своїх вихованцях найтонші душевні,  сердечні, нервові механізми, через які здійснюються відносини між особистістю та світом людини. У дитинстві ці механізми дуже чутливі, їх треба берегти, не допускати огрубіння, примітивізму, морально – емоційної порожнечі».

• В. Сухомлинський звертав увагу педагогів на те, що дитяча творчість - це своєрідна, самобутня сфера духовного життя. Діти не просто малюють предмети та явища навколишньої дійсності, а живуть у цьому світі краси.

• У гімназії розроблено програму та методичне забезпечення за напрямками¸ які простежуться у педагогічній спадщині В.Сухомлинського, а саме: активізація пізнавального інтересу до артефактів, які складають поняття «світ-людина».- «країна-громадянин».

5. Виступ вчителя трудового навчання.

«Система трудового виховання В.О.Сухомлинського – запорука вільного вибору школярами життєвого шляху»

• Питання формування свободи і відповідальності особистості є одним із важливих у виховній роботі з учнями. Зокрема, ця проблема досліджувалася багатьма вченими (А. Макаренко,             В. Сухомлинський, І. Бех, Т. Веретенко, В. Горовенко, М. Левківський, М. Сметанський, О. Сухомлинська, В. Савченко, Н. Огренич, В. Оржеховська

• Почуття відповідальності стає актуальним фактом переживань дитини, фактом її свідомості тоді, коли вона має приклад моральних вчинків батьків, учителів, однокласників та усіх оточуючих. На вчинках інших людей, на прикладах з власного досвіду вихованці взмозі усвідомити межу, за якою стоять такі поняття як «можна» і «треба», за якою є радість і сором. Наполеглива, сумлінна праця учня супроводжується радістю, духовним піднесенням, бажанням пізнавати себе, свої можливості та навколишній світ. Йому стає соромно бути недбалим, байдужим. Сором виступає морально-емоційною опорою обов’язку і відповідальності.

• Сьогодні ми багато чуємо висловлювань щодо педагогічної спадщини радянського періоду. Але вважаємо, що на тлі процесів, які мають місце в нашому суспільстві зараз, особливого значення набувають педагогічна спадщина і діяльність саме В.О. Сухомлинського, який розкрив не тільки зміст поняття «відповідальність», але й розробив шляхи її формування. Відповідальність розглядалась педагогом як інтегральна якість особистості, яка органічно поєднує  громадянськість і сумління, що характеризує готовність особистості брати на себе обов’язки й виконувати їх.

• У своїй праці «Як виховати справжню людину» він неодноразово повторює про важливість виховання у дітей відповідальності за життя колективу, за товариша, за свої дії та вчинки, за ставлення до навчання.

• Відповідальність – результат людських вчинків, що торкається самого суб’єкта, обов’язковість виконувати завдання та забезпечувати їх задовільне завершення.

• В.О. Сухомлинський радив залучати дітей до спільної роботи, тому що завдяки цьому колектив ставав згуртованішим та перед школярами відкривалася захоплююча перспектива праці.

• В. О. Сухомлинський приділяв багато уваги трудовій діяльності для формування особистостІ.

• Важливою похідною соціально-психологічних чинників є формування відповідальності за результати праці колективу. Великі вимоги до людини пред'являють результати праці. Таким чином, вимоги предмету, знарядь, умов і результатів праці є найважливішою умовою розвитку психіки людини в процесі трудової діяльності. Другою умовою розвитку психіки особистості під впливом праці є доцільна діяльність самого суб'єкту. Перетворюючи предмет праці, створюючи суспільно цінні продукти, людина перетворює себе. Для повного використання можливостей, що розвиває праця, вони повинні доповнюватись діяльністю старших — навчанням і вихованням.